9 Оформлення матеріалів атестацшної роботи

9.1 Загальні положення

Атестаційні роботи мають бути оформлені згідно з вимогами нормативних документів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, державних стандартів України і міждержавних комплексних систем стандартів [2,3]. Пояснювальна записка оформлюється відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 [5]. 3 огляду на високі вимоги нормативних документів необхідно неухильно дотримуватися порядку подання окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій.

Зразки бланків титульного аркуша пояснювальної записки магістерської атестаційної роботи та "Завдання на магістерську атестаційну роботу" наведені в Додатках А і Б відповідно.

Перелік конкретних стандартів і інших нормативних документів, що використовуються при оформленні матеріалів атестаційних робіт наведені в переліку посилань (Додаток И.

Першою сторінкою пояснювальної записки є титульний аркуш (Додаток Б), що виконується державною мовою, другий аркуш - завдання (Додаток А). Титульний аркуш і завдання оформляються на бланках, що видає кафедра (або друкується відповідно до шаблона).

На титульному аркуші пояснювальної записки має бути умовна позначка документа, відповідно до вимог стандарту ЕСКД про позначення виробів і конструкторських документів (ГОСТ 2.201-80 ЕСКД Позначення виробів і конструкторських документів).

Позначення конструкторських документів має складатися з позначення виробу та коду документа (рис. 9.1).

Рисунок 9.1 – Позначення конструкторських документів

Для ХНУРЕ встановлено код організації-розробника – ГЮІК. Код класифікаційної характеристики беруть згідно з класифікатором ЄСКД. Структура коду має вигляд, зображений на рис. 9.2.

Рисунок 9.2 – Структура коду класифікаційної характеристики

Примітка: В разі відсутності класифікатора ЄСКД дозволяється код класифікаційної характеристики зображати символами – X

Номенклатура конструкторських документів, яка використовується в магістерській роботі, має коди документів відповідно до стандартів (ГОСТ 2.102-68 ЕСКД. Виды и комплектность конструкторских документов. ГОСТ 2.701-84 ЕСКД. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению).

Наприклад, загальне позначення пояснювальної записки може бути таким: ГЮІК.ХХХ ХХХ.013 ПЗ, де символами Х позначено номер за класифіка- ційною характеристикою згідно з темою магістерської роботи.

Деякі коди документів відповідно до стандартів, які згадані вище, є такими:

1. Схема електрична структурна – Е1;

2. Схема електрична функціональна – Е2;

3. Схема електрична принципова – Е3;

4. Схема електрична розміщення – Е7;

5. Плакат (в тому числі Відомість магістерської роботи) – Д… (наприклад, Д1);

6. Креслення загального вигляду – ВО;

7. Складальне креслення – СБ.

9.2 Вимоги до оформлення пояснювальної записки

Пояснювальна записка готується переважно друкованим (машинним) способом на аркушах формату А4 (210 х 297мм).

При написанні записки слід дотримуватися таких розмірів полів: ліве, верхнє, нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм.

Мова пояснювальної записки – українська, російська, або іноземна (за бажанням магістранта і за узгодженням з кафедрою).

За машинописного способу виконання текстові документи друкують через півтора інтервали, але не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та висотою літер і цифр не менш, ніж 1,8 мм.

Вiдстань вiд рамки до меж тексту на початку та в кiнцi рядкiв повинна бути не менше 3 мм, а вiдстань вiд верхнього чи нижнього рядка тексту до верхньої чи нижньої рамки – не менше 10 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту пояснювальної записки і дорівнювати п’яти знакам (15...17 мм).

Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлення повинно бути чорного кольору.

Пошкодження аркушiв текстових документiв, помарки й слiди неповнiстю вилученого попереднього тексту (графiка) не допускаються.

9.3 Побудова пояснювальної записки

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти пояснювальної записки слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи пояснювальної записки повинні мати порядкову нумерацію і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3, і т. д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, і т. д. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2, і т. д. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3, і т. д. Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пункти і далі – на підпункти, номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.3, 1.2.1 і т. д. Після номера підпункту крапку не ставлять. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.

Структурні елементи „АНОТАЦІЯ”, „ЗМІСТ”, „ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ”, „ВСТУП”, „ВИСНОВКИ”, „Перелік посилань” не нумерують. Заголовки структурних елементів пояснювальної записки і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки наприкінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів звіту слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки наприкінці. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути:

а) за машинописного способу – не менше, ніж три інтервали;

б) за машинного способу – не менше, ніж два рядки.

Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. За потреби в середині пунктів або підпунктів можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня. Нумерацiя сторiнок пояснювальної записки повинна бути наскрiзна, починаючи зі змісту.

9.4 Викладення тексту пояснювальної записки

У текстi пояснювальної записки не допускається:

- застосовувати для одного й того ж поняття рiзноманiтнi науково-технiчнi термiни близькi за змiстом (синонiми), а також iноземнi слова i термiни при наявностi рiвнозначних слiв та термiнiв в українськiй мовi;

- застосовувати скорочення слiв, крiм встановлених правилами української орфографiї, вiдповiдними державними стандартами, а також крім тих, що наведені у переліку скорочень;

- скорочувати позначення одиниць фiзичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фiзичних величин у заголовках та боковиках таблиць, та в розшифровках лiтерних позначень, що входять у формули та малюнки.

У текстi пояснювальної записки, за винятком формул, таблиць i рисункiв, не допускається:

- застосовувати математичний знак мiнус (-) перед вiд'ємними значеннями величин (треба писати слово "мiнус");

- застосовувати знак "Ø" для позначення дiаметру (треба писати слово "дiаметр"). При зазначеннi розмiру чи граничних вiдхилень дiаметру на кресленнях, якi знаходяться в текстi документа, перед розмiрним числом треба писати знак "Ø";

- застосовувати без числових значень математичнi знаки, наприклад, > (бiльше), < (менше), = (дорiвнює), ≥(бiльше або дорiвнює), ≤(менше або дорiвнює), ≠ (не дорiвнює), а також знаки №(номер), %(вiдсоток).

Якщо в документi прийнята особлива система скорочень слiв чи найменувань, то в ньому повинен бути наведений перелiк прийнятих скорочень, який розмiщують наприкiнцi документа перед переліком посилань. Перелiк слiв, що допускається скорочувати, встановлений ГОСТ 2.316. Слiд застосовувати стандартизованi одиницi фiзичних величин, їх найменування й позначення згiдно з ГОСТ 8.417.

У текстi документа числовi значення величин з позначенням одиниць фiзичних величин та одиниць вiдлiку треба писати цифрами, а числа без позначення одиниць фiзичних величин та одиниць рахунку вiд одиницi до дев'яти – словами. Якщо в текстi наводиться ряд числових значень, виражених в однiєю одиницею фiзичної величини, то її вказують тiльки пiсля останнього числового значення, наприклад, 1,50; 1,75; 2,00 м. Позначення одиницi фiзичної величини дiапазону числових значень вказується пiсля останнього числового значення дiапазону.

Приклади:

1. Вiд 1 до 5 мм.

2. Вiд 10 до 100 кг.

3. Вiд плюс 10 до мiнус 40^о С.

Наводячи найбiльшi чи найменшi значення величин, треба застосовувати словосполучення "повинно бути не бiльше (менше)". Наводячи допустимi значення вiдхилень вiд зазначених норм, вимог треба застосовувати словосполучення "не повинно бути бiльше (менше)". Наприклад, масова частка вуглекислого натрiю в технiчнiй кальцинованiй содi повинна бути не менше 99,4 %. Числовi значення величин в текстi треба вказувати з ступенем точностi, що необхiдний для забезпечення потрiбних властивостей виробу, при цьому в рядi величин здiйснюється вирiвнювання числа знакiв пiсля коми. Дробовi числа необхiдно наводити у виглядi десяткових дробiв. При неможливостi висловити числове значення у виглядi десяткового дробу, допускається записувати у виглядi простого дробу в один рядок через косу риску, наприклад, 5/32; (50А-4С)/(40В+20).

У формулах у виглядi символiв треба застосовувати позначення, встановленi вiдповiдними державними стандартами. Пояснення символiв та числових коефiцiєнтiв, якi входять у формулу, якщо вони не поясненi ранiше в текстi, повиннi бути наведенi безпосередньо пiд формулою. Пояснення кожного символу треба давати з нового рядка в тiй послiдовностi, в якiй символи наведенi в формулi. Перший рядок пояснення повинен починатися зi слова "де" без двокрапки пiсля нього. Формули, якi слiдують одна за другою i не подiленi текстом, подiляють комою. Переносити формули на наступний рядок допускається тiльки на знаках операцiй, що виконуються, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При переносi формули на мiсцi знаку множення застосовують знак "×".

Формули можуть бути виконанi машинописним, машинним способами чи креслярським шрифтом висотою не менше 2,5 мм. Застосування машинописних та рукописних символiв в однiй формулi не допускається. Формули, за винятком формул, що розташовуються в додатку, повиннi нумеруватися наскрiзною нумерацiєю арабськими цифрами, якi записують на рiвнi формули праворуч у круглих дужках. Одну формулу позначають – (1).

Посилання в текстi на порядковi номери формул дають у дужках, наприклад, у формулi (1). Формули, що розташовуються у додатках, повиннi нумеруватися окремою нумерацiєю арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед кожною цифрою позначення додатка, наприклад, формула (В.1). Допускається нумерацiя формул в межах роздiлу. У цьому випадку номер формули складається з номеру роздiлу та порядкового номеру формули, роздiлених крапкою, наприклад, (3.1).

9.5 Оформлення iлюстрацiй та додаткiв

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у звіті безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у пояснювальній записці. Iлюстрацiї повиннi бути виконанi у вiдповiдностi з вимогами стандартiв ЄСКД та ЄСПД. Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом „Рисунок __”, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, „Рисунок 3.1 – Схема розміщення …”. Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу. Iлюстрацiї кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з доданням перед цифрою позначення додатка. Наприклад - Рисунок А.3. Якщо у пояснювальній записці вміщено тільки одну ілюстрацію, її також нумерують. Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні данні – на кожній сторінці, і під ними позначають: „Рисунок __, аркуш __”.

Ілюстрації, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті з зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони вміщені. При посиланнях на iлюстрацiї треба писати "... вiдповiдно до рис. 2" при наскрiзнiй нумерацiї та "... вiдповiдно до рис. 1.2" при нумерацiї в межах роздiлу. Матерiал, що доповнює текст документа, допускається розмiщувати в додатках. Додаток оформлюють як продовження даного документа на наступних його аркушах. У текстi документа на всi додатки повиннi бути посилання. Додатки розташовують у порядку посилань на них у текстi документа. Кожний додаток треба починати з нової сторiнки зі слова "Додаток" зверху посерединi сторiнки та його позначення. Додаток повинен мати заголовок, що записують симетрично до тексту з великої лiтери окремим рядком. Додатки позначають великими лiтерами українського алфавiту, починаючи з А, за винятком лiтер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Пiсля слова "Додаток" пишеться лiтера, що позначає його послiдовнiсть. Якщо в документi один додаток, вiн позначається "Додаток А". Додатки допускається виконувати на аркушах формату А4 або аркушах iншого формату згiдно з ГОСТ 2.301. Всi додатки повиннi бути перерахованi у змiстi документа з вказiвкою їх номерiв та заголовкiв.

9.6 Побудова таблиць

Цифровий матерiал, як правило, оформлюють у виглядi таблиць у вiдповiдностi з рис. 9.3. Назву слiд pозмiщувати над таблицею.

Таблиця _____________ - ________________________

номеp назва таблицi

Головка								Заголовоки гpаф
								Пiдзаголовки гpаф
								Рядки
		Боковик (гpафа для заголовків рядків)		Гpафи (колонки)

Рисунок 9.1– Побудова таблиці

Таблицi, за винятком таблиць додаткiв, слiд нумерувати арабськими цифрами наскрiзною нумерацiєю. Таблицi кожного додатку позначають окремою нумерацiєю арабськими цифрами з доданням перед цифрою позначення додатку. Якщо в документi одна таблиця, вона повинна бути позначена "Таблиця 1" або "Таблиця В.1", якщо вона наведена у додатку В. Допускається нумерувати таблицi в межах роздiлу. В цьому випадку номер таблицi складається iз номеру роздiлу й порядкового номеру таблицi, роздiлених крапкою.

До всiх таблиць документа повиннi бути наведенi посилання у текстi документа. При посиланнi треба писати слово "таблиця" з вказiвкою її номеру. Заголовки граф та рядкiв таблицi треба писати з великої лiтери, а пiдзаголовки граф - з малої лiтери, якщо вони складають одне речення з заголовком, чи з великої лiтери, якщо вони мають самостiйне значення. У кiнцi заголовкiв та пiдзаголовкiв таблиць крапки не ставлять. Заголовки i пiдзаголовки граф зазначають в однинi.

Таблицi обмежують лiнiями злiва, справа та знизу. Подiляти заголовки та пiдзаголовки боковика i граф дiагональними лiнiями не допускається. Горизонтальнi та вертикальнi лiнiї, що роздiляють рядки таблицi, допускається не проводити, якщо їх вiдсутнiсть не ускладнює користування таблицею. Заголовки граф записують паралельно рядкам таблицi. При необхiдностi допускається перпендикулярне розмiщення заголовкiв граф. Висота рядкiв таблицi повинна бути не менше 8 мм.

Таблицю, залежно вiд її розмiру, розмiщують пiд текстом, у якому вперше подане посилання на неї, чи на наступнiй сторiнцi, а, при необхiдностi, в додатку до документа. Допускається розмiщувати таблицю вздовж довгого боку аркуша документа. Якщо рядки чи графи таблицi виходять за формат сторiнки, її дiлять на частини, розмiщуючи одну частину пiд iншою чи поруч, при цьому в кожнiй частинi таблицi повторюють її головку та боковик. При дiленнi таблицi на частини допускається її головку чи боковик замiняти вiдповiдно номером граф та рядкiв. При цьому нумерують арабськими цифрами графи i (або) рядки першої частини таблицi.

Слово "Таблиця" зазначають один раз злiва над першою частиною таблицi, над iншими частинами пишуть "Продовження таблицi" з вказiвкою номеру (позначення) таблицi. При переносi частини таблицi на ту саму чи iншi сторiнки назву розміщують тiльки над першою частиною таблицi.

Якщо в кiнцi сторiнки таблиця переривається та її продовження буде на наступнiй сторiнцi, то у першiй частинi таблицi нижню горизонтальну лiнiю, що обмежує таблицю, не проводять. Графу "Номер по порядку" у таблицю включати не тpеба. Нумерацiя граф таблицi арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли у текстi документа iснують посилання на них, при дiленнi таблицi на частини. Пpи необхiдностi нумеpацiї показникiв, паpаметpiв чи iнших даних порядковi номери треба зазначати у першiй графi (боковику) таблицi безпосередньо перед їх найменуванням.

Якщо всi показники, наведені у графах таблицi, виpаженi в однiй одиницi фiзичної величини, то її позначення необхiдно pозмiщувати над таблицею праворуч, а при дiленнi таблицi на частини - над кожною її частиною. Якщо в бiльшостi граф таблицi наведенi показники, виpаженi в одних i тих самих одиницях фiзичних величин (наприклад, у мiлiметрах, вольтах), але є графи з показниками, виpаженими в iнших одиницях фiзичних величин, то над таблицею треба писати найменування переважного показника та позначення його фiзичної величини, наприклад, "Розмiри у мiлiметрах", "Напруга у вольтах", а також у пiдзаголовках iнших граф приводити найменування показникiв i (або) позначення iнших одиниць фiзичних величин.

Замiнювати лапками знаки, що повторюються у таблицi, такi як цифри, математичнi знаки, знаки проценту та номеру, позначення марок матерiалу й типорозмiрiв виробiв, позначення нормативних документiв - не допускається.

За вiдсутностi окремих даних в таблицi треба ставити прочерк (тире). При вказiвцi в таблицях послiдовних iнтервалiв чисел, що охоплюють всi числа ряду, їх треба записувати: "Вiд... до...включно", "Понад... до... включно". В iнтервалi, що охоплює числа ряду, мiж крайнiми числами ряду в таблицi допускається ставити тире.

Цифри у графах таблиць повиннi проставлятися так, щоб розряди чисел у всiй графi були розташованi один пiд iншим, якщо вони вiдносяться до одного показника. В однiй графi слiд дотримуватись, як правило, однакової кiлькостi десяткових знакiв для всiх значень величин.

9.7 Посилання та складання переліку посилань

Пpи написаннi магістерської роботи необхідно давати посилання на джеpела, матеpiали або окpемi pезультати з яких наводяться в пояснювальнiй записцi. Посилання в текстi пояснювальної записки на джеpела слiд зазначати поpядковим номеpом за пеpелiком посилань, видiленим двома квадpатними дужками, напpиклад, “…у pоботах [1 - 3]...".

До переліку посилань включають пеpелiк всiх викоpистаних джеpел: публiкацiї всiх видiв, патентнi матеpiали, тощо. Такий перелік pозташовують в кiнцi пояснювальної записки перед додатками. У переліку посилань літературні джеpела pозташовують у поpядку появи їх у текстi пояснювальної записки. Вiдомостi пpо джеpела, якi включенi до списку, необхiдно давати згiдно з вимогами ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. БИБЛИОГРАФИЧЕСКАЯ ЗАПИСЬ. БИБЛИОГРАФИЧЕСКОЕ ОПИСАНИЕ. Общие требования и правила составления".

Пpиклади офоpмлення бiблiогpафiчного опису наведено у табл. 9.1.

Таблиця 9.1 – Пpиклади офоpмлення бiблiогpафiчного опису в переліку посилань, який наводять у пояснювальнiй записцi магістерської роботи

Характеристика джерела	Приклади оформлення
1	2
Книга одного автора	Андреев, В. В. Как организовать делопроизводство на предприятии [Текст] / В. В. Андреев. - М. : ИНФРА-М, 1997. - 94 с.
Книга двох авторів	Белов, А. В. Финансы и кредит [Текст] : учеб. / А. В. Белов, В. Н. Николаев ; КНУ им. Т. Г. Шевченко. - К. : Университет, 2004. - 215 с. - Библиогр. : с. 213-215. - ISBN 5-7042-1441-Х.
Книга трьох авторів	Агафонова, Н. Н. Гражданское право [Текст] : учеб. пособие / Н. Н. Агафонова, Т. В. Богачева, Л. И. Глушкова ; под общ. ред. А. Г. Калпина ; МОН Украины. - 2-е изд., перераб. и доп. - Х. : Фактор, 2000.- 542 с. - (Университетская книга).
Книга чотирьох авторів	Елементи інформатики [Текст] : довідник / В. С. Височанський, А. І. Кардаш, В. С. Костєв, В. В. Черняхівський . - К. : Наук. думка, 2003. - 192 с.
Книга п’яти авторів та більше	Коротковолновые антенны [Текст] : учеб. пособие / Г. З. Айзенберг, С. П. Белоусов, Я. М. Журбин и др. ; под общ. ред. А. А. Стогния. - 2-е изд. - М. : Радио и связь, 2003. - 192 с.
Книга з переводом	Нойман, Э. Происхождение и развитие сознания [Текст] : пер. с англ. - К. : Ваклер ; М. : Реал-бук, 1998. - 462 с.
Продовження табл. 9.1
1	2
Статті з журналів	Гончаров, В. А. Численная схема моделирования дозвуковых течений вязкого сжимаемого газа [Текст] / В. А. Гончаров, В. М. Кравцов // Журн. вычисл. математики и мат. физики. - 1988. - Т. 28, №12. - С. 1858-1866. Анализ направляемого движения электрической дуги по массивному электроду, покрытому тонким слоем изолятора [Текст] // Приклад. физика. - 2001. - № 3. - С. 58-67
Збірники наукових робіт	Отчет о выполнении плана научно-исследовательских работ за 2003 год [Текст] : сб. науч. тр. / Рос. Акад. мед. наук, Сиб. отд. - Новосибирск : СО РАМН, 2004. - 83 с.
Тезиси конференцій	Образование, наука, производство6 пути углубления интеграции и повышения качества инженерного образования [Текст] : тез. докл. науч.-практ. конф. (окт. 2000) / отв. ред. В. Г. Вдовенко. - Красноярск : САА, 2000. - 53 с.
Електронні джерела	Основные направления исследований, основанные на семантическом анализе текстов [Электронный ресурс] / С.-Петерб. гос. ун-т, фак. прикладной математики - процессов управления. - Режим доступа : www/ URL: http://apcp.apmath.spbu.ru/ru/staff/tuzov/onapr.html/ - 10.12.2004 г. - Загл. с экрана. Internet шаг за шагом [Электронный ресурс] : интеракт. учеб. - Электрон. дан. и прогр. - СПб. : Питер Ком, 1997. - 1 электрон. опт. диск (CD-ROM). - Систем. требования : ПК от 486 DX 66 МГц ; RAM 1616 Мб ; Windows 95 ; зв. плата. - Загл. с этикетки диска.

9.8 Вимоги до графiчної частини магістерської роботи

До графiчних документiв вiдносять креслення, схеми, таблицi, формули розрахунків, графіки та діаграми, тощо. Основу гpафiчної частини pоботи складають кpеслення, схеми, демонстpацiйнi таблицi, формули розрахунків, графіки та діаграми. Кpеслення та схеми виконують на аpкушах стандаpтного фоpмату А1 pозмipом 594*841 мм. Пpиведенi на кpесленнях схеми виконуються в стpогiй вiдповiдностi з вимогами ГОСТ 2.701-84 "Схеми. Види та типи. Загальнi вимоги до виконання".

Креслення магістерської роботи мають відповідати вимогам до креслярсь- кої документації (ЕСКД. ГОСТ 2.109-73. Основные требования к чертежам).

Креслення, схеми і документи, призначені для публічного захисту проекту, виконуються графічними засобами з залученням обчислювальної техніки або виконуються олівцем на аркушах ватману формату А1 (незалежно від формату А1, А2, АЗ, А4 кожного окремого документа).

Масштаб і формат визначаються розробником із умов зручності читання креслення і оптимального використання усього поля креслення. Масштаб вибирається із ряду у 2; 2,5; 4; 5; 10 і т.ін. разів при збільшенні або зменшенні.

Усі конструкторські документи магістерської роботи оформляються у відповідності зі стандартами ЄСКД. Перелік основних стандартів, якими необхідно керуватися при виконанні магістерської роботи наведений у Додатку И.

Зображення на кресленнях виконуються за методом прямокутних проекцій. Головний вигляд складальної одиниці має бути найбільш інформатив- ним. Застосування повних і масштабних розрізів, винесених перетинів, умовних позначок і спрощень, знаків і написів, установлених стандартами, дозволяє зменшити кількість виглядів і спростити креслення.

Кожне креслення оформлюють відповідно до ГОСТ 2.104-68 «Основные надписи». В основному написі найменування виробу вказується в називному відмінку однини; першим ставиться іменник, наприклад, «Відгалужувач мікрострічковий».

9.8.1 Складальні креслення

До складальних креслень належать такі, які складаються не з однієї, а з декількох складових частин (деталей, елементів, складальних одиниць), показаних у зібраному вигляді, тобто креслення загальних виглядів і складальні креслення.

Креслення загального вигляду (Чертеж общего вида" ВО)  це документ, який визначає конструкцію пристрою (вузла, блоку, системи), взаємодію його основних частин. Інформація, що міститься на кресленні загального вигляду в сукупності з іншими документами магістерської роботи, складає основу для розробки креслень складових частин виробу.

Складальне креслення ("Сборочный чертеж" СБ)  це документ, який містить зображення розробленого в ході магістерської роботи пристрою та інші дані, необхідні для його складання (виготовлення) і контролю.

При виконанні складальних креслень діє більшість правил, встановлених для креслень деталей: так, саме в проекційному зв'язку розташовуються зображення, для виявлення форми пристрою застосовуються перетини і розрізи. Складальне креслення містить:

- зображення складальної одиниці, що дає уявлення про розміщення і взаємний зв'язок її складових частин, які з'єднуються між собою згідно з кресленням;

- установчі і приєднувальні розміри, які мають забезпечити установку виробу й закріплення його на місці роботи. Наприклад, для антенної решітки  це отвір у корпусі для закріплення її до платформи. До приєднувальних розмірів слід віднести розмір приєднувального фланця хвилеводу, за допомогою якого до антени кріпиться фланець генератора, який її підживлює;

- габаритні розміри, що визначають довжину, ширину і висоту виробу. Якщо якийсь з цих розмірів виробу має змінне значення, то на кресленні встановлюють два крайніх значення даного розміру (наприклад, два розміри висоти індикатора електромагнітного поля з телескопічною антеною у висунутому та утопленому положеннях);

- вказівки про характер і спосіб з'єднання деталей, у тому числі нероз'ємних з'єднань (паяних, зварених, клепаних і т. ін.);

- номери позицій складових частин, які входять до складу складальної одиниці. Ці номери розташовані на полицях винесених ліній.

Габаритні розміри визначають за граничними обрисами виробу. Установ- чі розміри визначають дані для монтажу і кріплення виробу, а приєднуваль- ні  для з'єднання з сусідніми деталями чи вузлами (наприклад розміри хвилеводного фланця антени необхідні для приєднання до неї фідерного тракта). Габаритні, установчі і приєднувальні розміри мають бути перенесені на складальне креслення з креслень відповідних деталей і складальних одиниць.

Установчі, приєднувальні і габаритні розміри вважаються для складального креслення довідковими, тому що не підлягають виконанню за даним кресленням. Тому в нижній частині креслення робиться напис: "Розміри для довідок".

Зображення виробу на кресленні виконують основними суцільними лініями, контури органів, які переміщуються, у крайніх положеннях  тонкими штрих-пунктирними (наприклад, контури крайніх положень шлейфів у узгоджувальному трансформаторі).

У кожній складовій частині виробу на її складальному кресленні наносять номери позицій, привласнених специфікацією, розміщують їх на полицях ліній-винесень. Полиці і лінії-винесення проводять суцільними тонкими лініями. Один кінець лінії-винесення з'єднується з полицею, а інший має заходити на зображення деталі і закінчується крапкою.

Крім зображення одиниці, що збирається, складальне креслення має текстову частину (технічні вимоги), що розташовуються над основним написом.

Складові частини на складальному кресленні допускається зображувати спрощено: замість повних зображень типових покупних виробів тільки зовнішні обриси.

Складальні креслення друкованих плат мають такі особливості: замість номерів позицій на радіоелементи, що проставляються звичайно на полицях ліній-винесень, поруч з елементом проставляється позиційне позначення, що присвоюється йому за схемою електричною принциповою. У цьому випадку радіоелементи визначаються переліком елементів до принципової схеми.

Назва креслення, як правило, відповідає виконуваній функції виробу, наприклад, «Підсилювач мікрохвильовий», в іншому випадку йому присвоюють назву «Плата».

Назва складальної одиниці вказується в основному написі. Складальне креслення містить специфікацію (ГОСТ 2.108-68), яку виконують на одному чи декількох аркушах формату А4. Вони можуть бути винесені в додаток пояснювальної записки.

9.8.2 Креслення деталей

На кожну деталь виконуються окремі креслення, що містять всі дані для виготовлення і контролю даної деталі.

При виконанні креслень деталей слід керуватися правилами, установленими такими основними стандартами:

• ГОСТ2.109-73 Основные требования к чертежам;

• ГОСТ 2.307-68 Нанесение размеров и предельных отклонений;

• ГОСТ 2.309-73 Обозначения шероховатости поверхностей;

• ГОСТ 2.316-68 Правила нанесення на чертежах надписей, технических требований и таблиц.

У радіотехнічній промисловості одним з основних видів монтажу є друкований монтаж, тому друкована плата являє собою одну з найпоширеніших деталей конструкції вузла (блоку). Креслення друкованої плати має бути виконано відповідно до вимог ГОСТ 2.109-73 «Основные требования к чертежам» і ГОСТ 2.417-91 «Правила выполнения чертежей печатных плат» з урахуванням обраної технології виготовлення друкованої плати і загального конструктивного вирішення пристрою. Основні розміри плати мають відповідати ГОСТ 10317-79 "Платы печатные. Основные размеры''.

Розмірні лінії рекомендується наносити поза контуром зображення. Розмірні значення і граничні відхилення необхідно наносити над розмірною лінією якомога ближче до середини. Допускається переривати вісьові і центрові лінії.

Позначення матеріалу в графі основного напису проставляється тільки на кресленнях деталей. Воно має відповідати стандарту на матеріал, наприклад, «Ст.45 ГОСТ 1050-74», «Д18 ДСТ 4784-74». Якщо деталь виготовляється зі стандартного профілю, то має бути і стандарт на сортамент.

Умовні позначення елементів в електричних схемах установлені стандартами і включають позначення загального застосування ГОСТ 2.721-74 «ЕСКД. Обозначения условные графические. Обозначения общего применения», а також позначення різних елементів, наприклад, елементів цифрової техніки ліній надвисокої частоти і їхніх елементів (ГОСТ 2.743-82), елементів аналогової техніки (ГОСТ 2.759-82), (ГОСТ 2.734-68), антен (ГОСТ 2.735-68) та ін.

В усіх конструкторських документах, виконаних на окремих форматах (А1, А2, АЗ, А4), є основні написи, що мають відповідати ГОСТ 2.104-68 "Основные надписи". Стандарт установлює форми, розміри і порядок заповнення, де вказуються найменування виробу, розроблювач, масштаб, матеріал і т.ін. Найменування виробу, а також найменування документа, якщо йому присвоєний шифр (тип схеми, тип креслення і т.ін.), вказуються в основному написі в називному відмінку однини з непрямим порядком слів, наприклад: "Блок вимірювальний. Схема електрична структурна".

Позначення документа вказується в основному написі і має відповідати ГОСТ2.201-80 "Обозначение изделий и конструкторских документов". У навчальному проектуванні застосовується умовна позначка документа, що містить код вузу (ГЮІК), шестизначне цифрове позначення документа за класифікатором ЄСКД, тризначний реєстраційний номер і код документа. Наприклад, ГЮІК. ХХХХХХ. 001 ПЗ, ГЮІК. ХХХХХХ. 001 Е1, І'ЮІК. ХХХХХХ. 001 Е2.

9.8.3 Специфікація

Специфікація  це основний конструкторський документ, який визначає склад виробу. Поділяються на складальні одиниці, комплекти, комплекси.

Специфікація у загальному випадку складається з розділів, які розташовують у такій послідовності: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, матеріали, комплекти (ГОСТ 2.201-80 Обозначение изделий и конструкторских документов).

Наявність тих чи інших розділів визначається складом специфікованого виробу (тобто виробу, що складається з двох чи більше складових частин). При виконанні магістерської роботи звичайно заповнюються такі розділи: документація, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали. Найменування кожного розділу вказується у вигляді заголовка в графі "Найменування".

У розділ "Документація" вносять документи, що складають основний комплект конструкторських документів виробу.

У розділ "Складальні одиниці" і "Деталі" вносять складальні одиниці і деталі, що безпосередньо входять до складу виробу, на який складається специфікація.

У розділ "Стандартні вироби" записують конструкторські одиниці, що застосовані за державними і галузевими стандартами. У межах кожної категорії стандартів запис роблять за однорідними групами, у межах кожної групи  за абеткою найменувань виробів, у межах кожного найменування  у порядку зростання позначень стандартів, а в межах кожного позначення стандартів  у порядку зростання основних параметрів чи розмірів виробу.

У розділ "Матеріали" вносять усі матеріали, що безпосередньо входять до складу виробу, на який складається специфікація. Порядок їхнього запису викладений у стандарті ГОСТ 2.201-80 "Обозначение изделий и конструкторских документов ".

У графу Поз. записуються порядкові номери позицій складових частин (чи деталей складальних одиниць), що входять до складу виробу. У графу Позначення записують позначення креслення (ГЮІК.ХХХХХХ.ХХХ), у наступну графу Найменування – найменування складових частин виробу, потім кількість складових частин на один виріб.

Графа Позначення для стандартних виробів залишається порожньою. У загальному випадку специфікація визначає склад складальної одиниці і полегшує читання складального креслення.

9.8.4 Виконання електричних схем

У магістерській роботі (у роботі можуть бути електричні схеми різних типів: структурна, функціональна, принципова і т.ін.) шифр схем, що входять до складу конструкторської документації виробу, складається з букви "Е" і цифри, що позначає тип схеми: структурна – 1, функціональна – 2, принципова – 3, з'єднань – 4, підключення – 5, загальна – 6, розташування – 7, інші – 8, об'єднана – 0. Наприклад: Схема електрична структурна – Е1, Схема електрична функціональна – Е2, Схема електрична принципова – ЕЗ і т. ін.

При виконанні складних схем, коли на схемах одного типу розміщують з'єднання, характерні для схеми іншого типу, наприклад, на схемі електричній принциповій показують і схему з'єднань, такій складній схемі присвоюють шифр схеми, тип якої має найменший порядковий номер (у нашому прикладі  Е3). Правила виконання електричних схем викладені в ГОСТ 2.702- 75.