Особливості перебігу захворювань нервової системи, розладів психіки, порушення органів зору, слуху, шкіри у пацієнтів літнього та старечого віку.

Вікові зміни нервової системи

• Мозок - зменшується об'єм півкуль, наростає кіркова атрофія внаслідок розширення борозен.

• Знижуються компенсаторно-пристосувальні можливості нервової системи.

• Стають менш надійними механізми гомеостазу.

• Вища нервова діяль­ність: зменшується сила, рух­ливість і рівновага основних нервових про­цесів.

• Психічна сфера: погіршується сила уявного мислення, знижується увага, змінюється темп психомоторних реакцій, підвищується втомлюваність, знижується працездатність, довготривала пам'ять менше страждає ніж короткочасна.

СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

До гострих розладів мозкового кровообігу належать початкові прояви недостатності кровопостачання мозку, порушення мозкового кровообігу, що швидко минають, гостра гіпертонічна енцефалопатія, інсульти (ішемічний і геморагічний), тоді як до хронічних розладів мозкового кровообігу — дисциркуляторні порушення (атеросклеротична і гіпертонічна енцефалопатія, їх поєднання тощо).

Чинники ризику поділяють на основні і можливі.

До основних належать:

• артеріальна гіпертензія;

• захворювання серця (ІХС, порушення ритму);

• транзиторні ішемічні атаки.

До можливих чинників належать:

• інтоксикація нікотином;

• зловживання алкоголем;

• надмірна маса тіла;

• недостатня фізична активність;

• стать;

• вік;

• спадкова схильність;

• зміни деяких фізіологічних і біохімічних показників (агрегація тромбоцитів, гематокритне число);

• цукровий діабет;

• гострі і хронічні інфекції.

Динамічні порушення мозкового кровообігу

Ознаками всіх гострих порушень мозкового кровообігу є поява ознак, пов'язаних з ураженням нервової системи, на тлі судинної патології, яка вже існує, раптовий початок захворювання, часто зі значною динамікою загальномозкових і вогнищевих симптомів головного мозку зі зворотним розвитком неврологічних ознак протягом 24 год. Ці порушення переважно виникають за наявності атеросклерозу, артеріальної гіпертензії або при їх поєднанні. Значно меншу роль у їх виникненні відіграють цукровий діабет, васкуліти різної етіології, стиснення остеофітами хребтових артерій. ДПМК нерідко проявляються церебральними судинними кризами (у 2/3 усіх пацієнтів), які бувають загальними, регіональними і змішаними. При виникненні загальних церебральних криз у пацієнтів з'являються сильний головний біль, нудота, блювання. Симптоми при регіональних кризах залежать від локалізації дисциркуляторних порушень. Змішані церебральні кризи супроводжуються загальномозковою симптоматикою, розсіяними неврологічними симптомами (субкортикальними рефлексами).

Лікування ДПМК передбачає термінову госпіталізацію ППВ до неврологічного або нейрохірургічного відділення, дотримання ліжкового режиму до закінчення гострого періоду, у наступні дні — залежно від стану і самопочуття пацієнтів.

Основні принципи лікування:

• нормалізація артеріального тиску (гіпотензивні засоби);

• покращення серцевої діяльності (серцеві глікозиди);

• своєчасне і адекватне відновлення мозкового кровообігу (вазоактивні засоби — еуфілін, кавінтон, цинаризин, нікотинова кислота);

• корекція реологічних властивостей крові, її в'язкості, покращення мікроциркуляції та колатерального кровообігу (курантил, аспірин, трентал, гепарин, фраксииарин тощо);

• нормалізація метаболізму мозку (ноотропіл, енцефабол);

• запобігання розвитку набряку мозку, зниження внутрішньочерепного тиску, покращення венозного відтоку крові (манітол, фуросемід тощо);

• усунення вегетативно-судинних розладів (седативні засоби, транквілізатори).

Інсульти

Інсульт (гострий розлад мозкового кровообігу) в похилому і старечому віці летальний кінець зазвичай спостерігається через 3—20 днів після інсульту. Більшість повторних інсультів спостерігається в осіб похилого і старечого віку.

Встановлено, що головними причинами розвитку ішемічного інсульту є:

• атеросклеротичні й атеротромботичні стенози великих позамозкових артерій шиї і великих артерій основи мозку;

• артеріо-артеріальні емболії з атеротромботичними нашаруваннями, які призводять до оклюзії внутрішньомозкових судин;

• кардіогенні емболії (за наявності штучних клапанів серця, фібриляції передсердь, дилатаційної кардіоміопатії, інфаркту міокарда, внутрішньосерцевих шунтів тощо);

• зміни реологічних властивостей крові (при васкулітах, коагулопатіях).

Незалежно від виду інсульту (ішемічний чи геморагічний), у його клініці розрізняють 4 періоди: провісників, гострого порушення мозкового кровообігу (або інсульт), відновлення, залишкових ознак.

Період провісників виникає за декілька годин, днів, тижнів, навіть місяців до розвитку гострого порушення мозкового кровообігу. Він характерніший для тромбозів, менше — для крововиливів і відсувній при емболіях.

Період гострого порушення мозкового кровообігу характеризується наявністю загальномозкової і вогнищевої симптоматики. Загальномозкові симптоми більше виражені в цей період. У цей період з'являються різні розлади свідомості: кома, сопор; психомоторне збудження, інколи марення і галюцинації, які виникають раптово. Спостерігаються зміни дихання (Чейн — Стокса, послаблене або як у людини, яка міцно спить). Змінюється зовнішній вигляд пацієнта: шкіра і видимі слизові оболонки бліді (при ішемічному інсульті) або гіперемійовані (при геморагічному). Спостерігається ураження черепних нервів. М'язовий тонус часто знижується, інколи може бути підвищеним. Виникають розлади функцій тазових органів (затримка сечовипускання і випорожнень, які при погіршенні стану переходять у нетримання сечі і калу). Спостерігається підвищення температури тіла до 39—40 °С, може виникати блювання. Цей період триває від декількох годин до декількох днів. Що тяжчий коматозний стан, то гірший прогноз. Якщо пацієнт не помирає, то кома змінюється сопором і зрештою свідомість прояснюється. Загальномозкові симптоми згладжуються, а вогнищеві вимальовуються.

Період відновлення (період вогнищевих ознак). Для цього періоду більш характерні вогнищеві симптоми: вони різноманітні і залежать від величини і локалізації ураженої ділянки мозку.

Період залишкових ознак — це кінцевий період, у який подальше відновлення втраченої функції припиняється. Він характеризується наявністю стійких вогнищевих ознак порушеного мозкового кровообігу.

Діагностичні методи: комп'ютерна томографія, ехо-енцефалографія, допплерографія, ангіографія, комплексні біохімічні й імунологічні дослідження.

Організація допомоги пацієнтам з мозковим інсультом, яка складається з декількох етапів: догоспітального, госпітального, відновного лікування, диспансерного. Догоспітальний етап. Найскладнішим завданням є точна і швидка діагностика. Анамнез необхідно зібрати у родичів, близьких або самого пацієнта, інформацію про наявність у пацієнта будь-яких судинних захворювань. Паралельно з оцінкою неврологічного статусу проводять оцінку дихання, кровообігу. Огляд пацієнта потрібно починати з оцінки адекватності оксигенації, рівня артеріального тиску, наявності судомного синдрому, психомоторного збудження. Для того щоб забезпечити оксигенацію, потрібно усунути западання язика, очистити дихальні шляхи шляхом уведення повітроводу, а за наявності показань (тахіпное 35—40 за 1 хв, наростання ціанозу, артеріальна дистонія) переводять пацієнта на ШВЛ. Численні дослідження довели, що АТ не потрібно знижувати, якщо він не перевищує 200—220 мм рт. ст. для систолічного і 120— 140 мм рт. ст. для діастолічного. Це пов'язане з тим, що при інсульті порушується ауторегуляція мозкового кровотоку і мозковий перфузійний тиск прямо залежить від рівня системного АТ. У разі потреби проводиться гіпотензивна терапія із застосуванням каптоприлу 6—12,5 мг. При цьому АТ необхідно знижувати не більше ніж на 15—20 % від початкових цифр. У пацієнтів з артеріальною гіпотензією рекомендується застосовувати препарати — дофамін 18 мкг/кгххв внутрішньовенно крапельно і/або адреналін внутрішньовенно крапельно в дозі 2—10 мкг/кгххв, пацієнтам із наростаючою серцевою недостатністю показані серцеві глікозиди. Для усу­нення судомного синдрому і психомоторного збудження застосо­вують сибазон, седуксен, реланіум внутрішньовенно. Вже на догоспітальному етапі потрібно вживати заходів для запобіган­ня розвитку набряку мозку. Для цього необхідно трохи підняти головний кінець ліжка й усунути стискання шиї.

Госпітальний етап полягає в проведенні інтенсивної терапії в інсультних або реанімаційних відділеннях.