9. Транспортні документи

Транспортні документи - це документи, що виписуються вантажоперевізником в засвідчення того, що товар прийнятий ним до перевезення. При морських перевезеннях - це коносамент, морська накладна, штурманська та докова розписки. При залізничних перевезеннях - це залізнична накладна, дорожня відомість; при авіаперевезеннях - це універсальний транспортний документ, документ змішаного перевезення, документ комбінованого перевезення. Діє також низка міжнародних конвенцій.

До документів, що забезпечують перевезення, належать; розписка в отриманні вантажу, гарантійний лист; авторське свідоцтво про транспортування; підтвердження на фрахтування тоннажу; заява-вимога про відправку; фрахтовий рахунок; повідомлення про прибуття (вантажу); повідомлення про виникнення перешкод до поставки вантажу; повідомлення про виникнення перешкод у перевезенні вантажу; повідомлення про поставку; вантажний маніфест,фрахтовий маніфест; контейнерний маніфест та інші.

10. Валютні умови контракту

Валютні умови контракту – умови, які узгоджують експортери та імпортери при укладанні зовнішньоекономічних контрактів. Валютні умови контракту містять:

1) валюту ціни контракту;

2) валюту, в якій здійснюватимуться розрахунки між партнерами;

3) курс перерахунку валюти ціни на валюту платежу (якщо вони не збігаються);

4) застереження, що захищають кожного з партнерів від валютних ризиків (через несприятливі зміни валютних курсів або зниження купівельної спроможності окремих валют);

5) умови розрахунків (готівковий платіж або кредит);

6) форму розрахунків (інкасо, переказ, акредитив тощо);

7) засоби платежу (векселі, чеки та ін.).

Валютою ціни контракту переважно обирають найстабільнішу на час укладання угоди валюту або валютний “кошик”.

При торгівлі з країною розрахунки з якою здійснюються за клірингом, валюта ціни збігається з валютою клірингу. Якщо валюта платежу та валюта ціни не збігаються, при визначенні курсу розрахунків встановлюють дату перерахунку валютний ринок, курси якого беруться за основу, середній курс між курсами продавця і а покупця. При виборі умов розрахунку враховують країну-контрагента та товар, ринкову кон’юнктуру, наявність міжурядових та міжнародних угод, які регламентують фінансові й валютні традиції у сфері розрахунків та ін. У контрактах з фірмами та організаціями західних країн валютою ціни звичайно є кілька валют розвинутих країн світу. При розрахунках у вільно конвертованій валюті з партнерами з цих країн використовують їх національні валюти або повністю конвертовану валюту третьої країни. Правильне визначення валютних умов контракту забезпечує своєчасне і в повному обсязі отримання платежу. Дуже важливо при укладанні контракту передбачити захисні заходи для мінімізації валютних ризиків.

11. Валюта ціни і валюта платежу Валюта ціни — це валюта, в якій визначається ціна контракту. При виборі валюти ціни враховуються міжнародні традиції торгівлі даним товаром, умови міждержавних угод. При укладенні зовнішньоторговельного контракту ціна товару може бути зафіксована в будь-якій вільно конвертованій валюті: країни продавця, країни покупця або третьої країни. Якщо між країнами укладена угода про порядок розрахунків за клірингом, то ціна товару встановлюється у тій валюті, яка прийнята для клірингових розрахунків. Для українських зовнішньоторговельних організацій вибір валюти ціни складніший через обмежене використання гривні в зовнішніх операціях. Як свідчить практика, основною валютою ціни в розрахунках за українським експортом є американський долар. Водночас в імпортних операціях як валюта ціни часто використовуються вільно конвертовані валюти інших розвинутих країн. Це зумовлено прагненням продавців отримати свої національні валюти. Експортні та імпортні контрактні ціни досить різноманітні і залежать від додаткових витрат, які включаються в них у міру просування товарів від експортера до імпортера. У міжнародній практиці існує п’ять способів визначення цін товарів.

У контракті встановлюються умови перерахунку:

курс відповідного виду платіжного засобу — телеграфного або банківського переказу за платежами векселями чи без них;

час коригування (наприклад, напередодні або в день платежу) на відповідному валютному ринку (продавця, покупця або третьої країни); обумовлюється курс, за яким здійснюється перерахунок: як правило, це середній курс дня, іноді курс продавця або покупця на час відкриття або закриття валютного ринку. Важливе значення має час перерахунку. Його неправильне встановлення може призвести до великих втрат унаслідок зміни валютних курсів. Однією з найбільших помилок, яка часто трапляється, є перерахунок валют за курсом дня укладення контракту. У разі нестабільності валюти платежу та її тенденції до девальвації, екпортер може зазнати великих збитків у момент платежу. 12. Валютні ризики, умови їх виникнення. Можливості запобігання та страхування валютних ризиків.

Головним чинником валютних ризиків є коротко- та довгострокові коливання обмінних курсів, що залежать від попиту й пропозиції валюти на національних і міжнародних валютних ринках. У довгостроковому періоді визначальну роль відіграє загальний економічний стан країни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічних пропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі тощо, а в короткостроковому -- збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового й конкурентного середовища. Коливання кількісних показників окремих чинників та їх певне співвідношення відіграють вирішальну роль у змінах валютних курсів, а тому можуть мати суттєвий вплив на характер виникнення і рівень валютного ризику.

Серед довгострокових чинників коливань валютних курсів передусім необхідно виокремити такі:

-- загальна економічна ситуація в країні;

-- політична ситуація;

-- рівень відсоткових ставок;

-- рівень інфляції;

-- стан платіжного балансу.

За час існування системи вільного курсоутворення сформовані певні закономірності динаміки валютних курсів, що завдяки впливу на відсоткові ставки, спрямованість експортно-імпортних потоків, конкурентоспроможність товарів на зовнішніх ринках, умови перетікання капіталів, призводять до певних економічних наслідків.

Валютні опціони та форвардні контракти

Валютний опціон - угода між покупцем опціону і продавцем валют, що надає право покупцю опціону купувати чи продавати за визначеним курсом суму валюти протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю.

Валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від утрат, пов'язаних із зміною курсу валюти у визначеному напрямку. Ризик утрат від зміни курсу валют може бути декількох видів. Потенційний ризик присудження фірмі контракту на постачання товарів.

13. Валютні обмовки, їх види. Валютна обмовка - умова, яка включається в міжнародні кредитні, платіжні, зовнішньоторговельні та інші контракти для страхування кредитора та експортера від ризику падіння курсу валюти платежу з моменту укладення контракту до моменту його оплати. Зазвичай застосовують два види валютного застереження: а) включення в угоду про ціну товару (сумі кредиту) стійкої валюти як валюти операції: при зниженні курсу загальна вартість у валюті платежу збільшиться відповідно; б) включення умови про зміну ціни товару (або суми кредиту) в такій же пропорції, як зміниться курс валюти платежу в порівнянні з курсом валюти операції. Види

14. Державна політика в Україні щодо валютного регулювання. найактуальнішою проблемою державного регулювання валютного ринку в Україні є підтримання макроекономічної стабільності національної валютної одиниці. Основним органом державного регулювання валютного ринку нашої країни є НБУ. Його повноваження у сфері валютного регулювання визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". Головним методом НБУ, за допомогою якого впроваджується національне регулювання валютного курсу, є валютна інтервенція, її зміст -запобігання зниженню (підвищенню) валютного курсу національної грошової одиниці.

Основними заходами, якими користується НБУ, впроваджуючи політику валютної інтервенції з метою призупинення девальвації курсу гривні до валютних одиниць інших країн, є:

- збільшення облікової ставки центрального банку та норми обов'язкового резервування комерційних банків;

- заборона українським комерційним банкам кредитувань із ЛОРО - рахунків банків-нерезидентів гривневими коштами, подовження раніше укладених кредитних угод та розміщення гривневих депозитів на кореспондентських рахунках банків-нерезидентів тощо.

Основна вада валютної інтервенції та, що вона має тільки короткостроковий ефект і не може забезпечити високого рівня макроекономічних показників, від яких залежить стабільність національної грошової одиниці.

Проблем валютної політики сьогодення є питання про повернення вивезеного за кордон українського капіталу і призупинення відпливу валюти з України. Таким чином, повернення наших законодавців до обговорення проекту Закону України "Про валютне регулювання" у 1995 році було зумовлене гострою та нагальне необхідною для вирішення проблемою сучасного стану економіки України - репатріації валютних коштів. Результатом такого пошуку стало припинення з 1 серпня 1995 року дії ліцензій на здійснення валютних операцій, що означало фактичну заборону використання іноземної валюти як платіжного засобу в Україні і в результаті призвело до ще більшого неповернення валютних коштів в Україну та зарахування їх на рахунки в банках за кордоном. 15. Порядок придбання і використання валюти.

Придбання іноземної валюти здійснюється через уповноважені банки. З цією метою підприємство подає заявку у вказаний банк, що містить такі дані:

- повна назва підприємства;

- адреса, телефон (факс);

- ПІБ працівника, уповноваженого приймати рішення про здійснення операції;

- назва, МФО банку;

- номер валютного рахунка;

- мета використання валюти;

- сума купованої іноземної валюти;

- курс на дату купівлі і сума в гривнях;

- сума комісійної винагороди банку за придбання іноземної валюти. Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами термінів призводить до стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не отриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості (ст. 4 Закону №185).

Документи, обов'язкові для подання

Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару

ПЕРЕЛІК документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Документи, обов'язкові для подання

1. Митна декларація

2. Товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо

3. Зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту)

(пункт 3 у редакції постанови Кабінету  Міністрів України від 21.05.2009 р. N 521)

4. Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару

Документи, необхідність подання яких визначається нормативно-правовими актами Держмитслужби з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури

5. Декларація митної вартості (подається у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України)

6. Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари

7. Облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, форма якої затверджується Державною митною службою, або її копія, завірена таким суб'єктом. (пункт 7 у редакції постанови Кабінету  Міністрів України від 03.05.2007 р. N 687)

8. Лист про погодження (подається підприємством, розміщеним поза зоною діяльності митного органу)

9. Документ контролю за доставкою товарів

10. Документи про надання фінансових гарантій

11. Ліцензія митного перевізника

12. Книжка МДП, книжка АТА, книжка CPD

13. Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами

14. Акти приймання-передачі (електроенергії, газу, нафти, аміаку тощо)

15. Посередницький договір

16. Документ на право провадження митної брокерської діяльності

17. Документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів

18. Документи, що визначають країну походження товарів

19. Документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД

20. Платіжні доручення, касові ордери, що підтверджують сплату податків і зборів (обов'язкових платежів)

21. Векселі (відповідно до законодавства)

22. Документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування

23. Документи, що підтверджують право розпорядження, володіння чи користування товаром та/або транспортним засобом

24. Заява підприємства для здійснення митного оформлення товарів (у спрощеному порядку, для розміщення їх у митні режими, для подання тимчасової, неповної, періодичної митної декларації)

25. Документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Завдання №2

1. Економічний аналіз у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Для оцінювання ефективності виконання зовнішньоекономічної діяльності підприємств необхідно знати та володіти інструментарієм виконання економічного аналізу, метою якого оцінка стану та визначення резервів підвищення ефективності цієї діяльності на підприємстві.

Основними завданнями економічного аналізу у зовнішньоекономічній діяльності підприємств є:

- аналіз динаміки виконання зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

- оцінка фінансових результатів виконання зовнішньоекономічної діяльності;

- оцінка ефективності використання коштів, що були залучені для виконання ЗЕД.

До основних задач економічного налізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства можна віднести:

- оцінка ефективності та структури зовнішньоекономічних зв'язків підприємства з партнерами з інших країн;

- оцінка ступеня та якості виконання зобов'язань зовнішньоторгових контрактів;

- виявлення резервів та розробка заходів щодо покращення ЗЕД підприємства.

Інформаційною базою для виконання економічного аналізу є дані статистичної та податкової звітності підприємства, а саме:

- "Баланс підприємства" (ф. № 1);

- "Звіт про фінансові результати" (ф. № 2);

- "Примітки до фінансової звітності" (ф. № 5);

- "Звіт про експорт (імпорт) товарів, що не проходять митного декларування" (ф. №5-ЗЕЗ);

- "Звіт про експорт (імпорт) послуг" (ф. №9-ЗЕЗ);

- "Звіт про іноземні інвестиції в Україну"(ф. N 10-ЗЕЗ).