23.Визначення видів вез.

Спеціальна економічна зона - це частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства України. Для СЕЗ характерним є те, що в них створюються сприятливі валютно-фінансові умови для розвитку банківсько-кредитної системи, страхування та системи державного інвестування.

Правовий режим СЕЗ в Україні визначається, в першу чергу, Законом України від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"1. Цей закон визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами, органами державної виконавчої влади та ін.

Крім зазначених в Україні можуть створюватися СЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.

24. Проектні ідеї розвитку спеціальних зон України

В Одеській області існувало п’ять конкретних проектів створення СЕЗ, підтриманих регіональною владою і поданих на розгляд уряду. Всі вони базувалися на використанні транспортно-транзитного потенціалу морських портів регіону.

25. Світовий досвід та проектні основи формування ВЕЗ в Україні.

Важливе значення у здійсненні трансформаційних процесів в економічних системах перехідного періоду відводиться пошуку оптимальних форм зовнішньоекономічної співпраці. Аналіз розвитку світогосподарських зв’язків на протязі ХХ століття говорить про прогресивну роль спеціальних територіальних утворень - вільних економічних зон - як каналів входження національної економіки в систему міжнародних економічних відносин.

26.Нормативна та законодавча база функціонування ВЕЗ в Україні

У жовтні 1992 р. Верховна Рада України прийняла закон "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", а Кабінет Міністрів України постановою від 14 березня 1994 р. № 167 схвалив Державну Концепцію створення вільних економічних зон. Ці документи окреслюють процедурні питання формування і діяльності ВЕЗ на території України, уточнюють понятійні категорії, принципи, умови, правові особливості створення і функціонування, їх класифікацію і загальну характеристику.

Україна має бути заінтересована у створенні насамперед зовнішньоторговельних виробничих і науково технічних зон.

Завдання №4

Налагоджуючи тактику переговорів, вибираючи аргументацію, важливо також враховувати національні особливості учасників переговорного процесу, їхню психологію, звички, звичаї, захоплення і т.д., що визначає різні стилі ведення переговорів. "Американський стиль" — це високий професіоналізм, напористість, дружелюбність і відкритість при переговорах, енергійність у спілкуванні, оперативне реагування на поводження партнера. Люблять пропонувати пакетні рішення питань. "Французький стиль" — це велика увага попередньої домовленості, твердість у ході переговорів, часто вибирають конфронтаційний стиль, ввічливість у звертанні, схильність до жарту, мала поступливість, прагнення використовувати французьку мову як офіційну мову переговорів. "Німецький стиль" — це педантичність і ощадливість, починають переговори тоді, коли упевнені в можливості перебування рішення, пристрасть до точності і пунктуальності, прихильність до титулів, ретельна підготовка до переговорів. "Японський стиль" — це доброзичливість, активне обговорення загальнолюдських цінностей, точність у часі і виконанні своїх зобов'язань, прагнення докладне обговорити проблему, гранична уважність до партнерів, висока організованість, щира само- критичність: запобігання прямих відповідей "ні", відкритого зіткнення протилежних поглядів; використання тактики затягування при небажанні наступних контактів. "Китайський стиль" — це чітке розмежування окремих етапів переговорів, велика увага до зовнішнього вигляду і поводження партнерів, позиція китайських делегацій звичайна закрита: вони чекають пропозицій партнерів. Свої пропозиції і поступки вони звичайно роблять наприкінці переговорів. Остаточні рішення звичайно приймаються китайською стороною після переговорів будинку. "Арабський стиль" — це прагнення торгуватися про умови угоди, установлення довіри між партнерами, коректне відношення, загострене почуття національної гордості.

Угорський стиль — це емоційність; схильність до поступків (однак — відсутність вимог про компенсацію — аби не торгуватися); почуття національної гордощі та самосвідомості, яке може заслонити усе; обговорюють ділові питання тільки за столом переговорів.

Італійці - народ, в характері якого домінує експресивність, тобто схильність повністю піддаватися своїм емоціям та відверто висловлювати їх. Стримування емоцій вони вважають чимось неприродним і ототожнюють це з лицемірством.

Італієць поєднує в собі французьку жвавість, веселість з іспанською серйозністю та жорсткістю. Його природний характер - це смак, пов'язаний з ефектом. Міміка італійця відображає сильну гру почуттів, завдяки чому його обличчя є надзвичайно виразним. Італійці відверті й красномовні. Промови італійських адвокатів перед судом такі пристрасні, що нагадують декламацію на сцені.

Італійці експансивні, гарячі, поривчасті і водночас товариські. Дуже цінують, якщо партнер виявляє зацікавленість культурними та мистецькими надбаннями італійського народу. Вияв знань в цій області завжди справляє сприятливе враження.

Що стосується італійських бізнесменів, то вони надають особливого значення тому, щоб переговори велися між людьми, які мають зразкове та стабільне положення в діловому світі й суспільстві. Для налагодження ділових відносин достатньо обміну офіційними листами з пропозиціями. Нерідкі випадки, коли для встановлення ділових контактів вдаються до послуг посередників, інститут яких постійно розширюється. Важливе значення для представників ділових кіл мають неформальні відносини з партнерами, у тому числі в позаслужбовий час.

Італійці люблять вирішувати ділові питання не за столом переговорів, а в неофіційній обстановці, наприклад, у невеличкому ресторані, але легкість у спілкуванні та традиційна відкритість італійців не повинні вас надто розслаблювати, оскільки в бізнесових питаннях ви зустрінете досить офіційний підхід.

Для ділових зустрічей слід одягати класичний костюм. Характерно, що в Італії ви майже не зустрінете на керівних посадах жінок. Традиції суспільства утримують жінку вдома більше, ніж в будь-якій іншій європейській країні. Тому якщо ви тут у діловій подорожі, і якщо ви - жінка, вважайте, що одягаєтесь для чоловіків. Не забудьте, що італійці звертають увагу на стильний фасон. Вдягніть свої найкращі туфлі, візьміть модну сумочку. Сховайте подалі дешеву біжутерію і купіть (або позичте) для подорожі золоті прикраси. Італійці легко відрізняють справжню річ від підробки. Вечірній наряд потребує особливої ретельності, якщо ви вечеряєте у ресторані зі своїми колегами. Жінкам бажано одягати яскраві сукні з шовку або атласу і обов'язково діамантові сережки чи брошку.

І нарешті, хоча італійські бізнесмени легкі на підйом, після підписання спільних ділових документів продовження контактів з ними ускладнюється. Крім того, італійці - народ не надто організований та пунктуальний. Отож, якщо вас не зустріли в аеропорту - не впадайте у відчай: це не означає неповагу, це просто вияв неорганізованості. У такому випадку просто зателефонуйте вашим партнерам.