16. Порядок та умови здійснення іноземних інвестицій.

З метою створення належних умов для ефективного залучення іноземного капіталу в економіку України та збільшення його обсягів значна увага приділяється питанням удосконалення законодавчої та нормативної бази щодо державного регулювання процесів іноземного інвестування.

В Україні практично створено основи законодавчої бази, яка регулює діяльність іноземних інвесторів. На сьогодні базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 року № 93/96-ВР. Цей Закон відмінив дію Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.92 N 2198-XII, Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20.05.93 N 55-93 та Закону України "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" від 17.12.93 № 3744-XII, але в ньому були збережені у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України у відповідності з цими законодавчими актами.

17. Механізм функціонування підприємств з іноземним капіталом.

Формування ринкової економіки в Україні потребує докорінної перебудови зовнішньоекономічних зв'язків, що знаходить свій вираз у створенні і функціонуванні підприємств з іноземним капіталом і закріпленні цього процесу у відповідному законодавстві. Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», серед видів зовнішньоекономічної діяльності виділяється спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами. Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Суб'єктами господарювання в режимі іноземного інвестування є: -    юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; -    фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України; -    іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; -    інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визначаються такими чинним законодавством України. На території України щодо іноземних інвестицій та форми їх здійснення встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, що означає ті самі права і обов'язки для підприємств з іноземними інвестиціями, які діють для національних суб'єктів господарської діяльності. Найбільш поширеною формою функціонування іноземного капі¬талу на території України як одна із форм господарювання за нових умов, що дає змогу залучити іноземний капітал в економіку, є спільні підприємства. Спільне підприємство — організаційно-правова форма створення фірми в країні-одержувачеві капіталу. Даний вид підприємств створюється і управляється спільно іноземними і місцевими інвесторами, як правило, приватними фірмами, але іноді державними підприємствами чи навіть урядовими органами. Спільні підприємства можуть утворюватись у третій країні декількома іноземними компаніями. Метою цієї стратегії є проникнення компанії на нові ринки з меншими витратами і ризиком, ніж у разі застосування інших інвестиційних методів. 18. Оцінка ефективності створення і діяльності спільних підприємств

Ефективність створення та діяльності спільних підприємств забезпечується багатьма факторами:

-        Прямою зацікавленістю іноземного партнера у швидкому освоєнні прогресивної технології, в її подальшому вдосконаленні, у своєчасній заміні виробничого устаткування, в контролі за якістю продукції, яка вмпускається, в поділі між партнерами всієї мміри ризику;

-        Отримання доступу до певних видів техниіки, яку неможливо придбати за каналами ліцензійної торгівлі через існування обмежень;

-        Істотним підвищенням продуктивності праці (в середньому вдвічі);

-        Можливостю залучення  прогресивної технології за каналами прямого інвестування, які не потребують додаткових витрат;

-        Сприятливими умовами для вдосконалення виробничої, галузевої та асортиментної структури;

-        Зростанням експортного потенціалу;

-        Встановленням тісних і тривалих відносин ділового співробітництва з іноземними партнерами;

-        Можливістю комплексного отримання ноу-хау (разом з технологічною документацією та технічною допомогою);

-        Умовами для підвищення кваліфікації національних кадрів;

-        Урахуванням здатності приймаючої сторони сприймати нову техніку та технології;

-        Збільшенням масштабів поширення технологічних нововведень;

-        Можливістю створення на базі діючих виробництв великої кількості об’єктів спільного підприємництва шляхом розукрупнення великих підприємств і налагодження інтеграційних зв’язків між суміжниками;

-        Можливістю в межах ліцензійних угод, укладених додатково до договору при створенні СП, протягом 2-5 років освоїти самостійне виробництво  імпортної продукції;

Відповідальність іноземних партнерів за високу ефективність виробництва на основі наданої нової технології протягом усього періоду функціонування СП.