9. Організаційно-методичні основи розробки техніко-економічного обґрунтування вез.

Техніко-економічне обґрунтування доцільності створення спеціальної (вільної) економічної зони має включати:

- мету, функціональне призначення та галузеву спрямованість її діяльності;

- етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення;

- ступінь розвитку виробничої та соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємництва та можливості їх розвитку в майбутньому;

- вихідний рівень розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов її створення;

- рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами;

- обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі її створення і розвитку;

- обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму.

Структура, функції та повноваження органів управління спеціальної (вільної) економічної зони визначаються залежно від ЇЇ типу, розмірів, кількості працівників та (або) мешканців на території спеціальної (вільної) економічної зони.

10. Оцінка та пріоритетний відбір проблем, які передбачається розв’язувати створенням ВЕЗ.

Основні спонукальні заходи, які пропонуються країнами, де розміщується зона:

1. Загальні переваги митної регламентації у різних вільних економічних зонах.

1.1. Надання пільг щодо сплати мита і різного виду податків, а також надання режиму вільної циркуляції товарів, які знаходяться у зоні

1.2 Спрощення адміністративних формальностей - що полегшує транспортування.

1.3. Спрощення регламентаційних формальностей - це стосується як розміщення, так і щоденного функціонування підприємств.

1.4. На товари, які призначені для експорту, не накладається митне забезпечення

1.5. Платежі, що пов'язані із виконанням портових робіт - також менші

Існування у більшості вільних економічних зон великої кількості складів, що мають невисокі тарифи.

2. Фіскальні переваги.

2.1. часткове або повне звільнення від податків на прибутки, на протязі певних періодів ( від 2 до 5 років),

2.2. відміна експортних податків та інших податків (зокрема, професійні податки, земельні та інші місцеві та муніципальні податки);

2.3. звільнення від податку на дохід задіяного іноземного персоналу тощо

3. Фінансові переваги

3.1. Деякі країни (такі як Дакар, Південна Корея, острів Маврикія тощо) пропонують найом під пільгові проценти для фірм, які збираються розміститися у зоні.

3.2 Більшість зон припускає, також, необмежений переказ прибутків і відсутність примусових механізмів валютного контролю

4. Інші заходи.

4.1. Іноді країна, де розміщується зона бере на себе частину іммобілізації проекту (як приклад - вартість навчання персоналу частково вираховується з податку на прибуток),

4.2. Також можуть виділятися дотації для виробництва певного виду товару, потреба країни в якому, є дуже високою.

12. Обґрунтування митного, податкового, валютно-фінансового та інших режимів діяльності ВЕЗ, структури і повноважень органу господарського розвитку та управління зони.

13.Оцінка витрат на створення виробничої та соціальної інфраструктури, обґрунтування ресурсних потреб ВЕЗ.

У практиці господарювання підприємств приймаються різно­манітні рішення, зв'язані з інвестуванням виробництва й соціаль­ної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність ка­пітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність) на тому чи тому підприємстві, її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за пев­ний період часу. Застосовують два взаємозв'язані показники, за якими визнача­ють абсолютну ефективність інвестицій: перший (прямий) — ко­ефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат Ер; другий (обернений до нього),- період (строк) окуп­ності капітальних вкладень (Тр = 1/Ер). Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за співвідношеннями: для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств Е`р = приріст прибутку ( зниження собівартості ) : капітальні вкладення для підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів), що бу­дуються Е``р = загальна сума прибутку : корисна вартысть проекту Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за останній рік попереднього та розрахункового періодів (на сільсько­господарських підприємствах — як середньорічний приріст при­бутку), а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівнян­ними цінами без будь-яких вирахувань. Вільна економічна зона (ВЕЗ) — частина території країни, виділена із загального митного кордону держави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності, податковими пільгами для місцевих підприємців та іноземних фірм.

У своєму життєвому циклі ВЕЗ проходять 3 фази:

- Розвиток – зростає приплив іноземного капіталу та збільшується експорт виробленої в зоні продукції, виробництво стає високоефективним.

- Зрілість – приплив іноземних інвестицій стабілізується, експорт продукції зростає.

- Спад – приплив іноземних інвестицій падає, іноземних інвесторів витискають місцеві фірми, виробничі потужності викупляють національні компанії.

14.Прогноз результативності та соціально-економічної ефективності створення і функціонування ВЕЗ. Фактори ефективності умовно можна поділити на позитивні, тобто ті, які сприяють підвищенню ефективності ВЕЗ, і негативні, тобто ті, які перешкоджають цьому. Зрозуміло, що досягнення ВЕЗ є наслідками дії позитивних факторів (або результатом нівелювання дії негативних факторів), а недоліки та невдачі зон -негативних.

Слід виділити хоча б найбільш характерні позитивні та негативні фактори ефективності функціонування ВЕЗ.

До негативних факторів ефективності можна віднести:

• політична нестабільність у країні;

• нестабільність та "розпливчатість" законодавчого регулювання в господарській діяльності;

• механічне перенесення на свою державу досвіду інших країн;

• наявність надто централізованого управління з боку держави;

• відсутність на державному рівні конструктивної політики стосовно ВЕЗ, включаючи систему галузевих та територіальних пріоритетів: відсутність стратегії та тактики реалізації програм розвитку ВЕЗ (це стосується створення фінансово-кредитних структур, механізму гарантій для іноземних інвесторів, що заважає залученню інвестицій, не сприяє їх поверненню);

Негативні наслідки функціонування ВЕЗ. Невдачами або недоліками ВЕЗ на етапі планування її розробки та функціонування можна вважати:

• невдале розташування зони;

• значна різниця в сприйняті ідеї зворотних зв'язків з боку керівництва та потенційних інвесторів;

• культурне потрясіння зарубіжних інвесторів вільної економічної зони (на думку західних експертів, це буде становити значний недолік у нових державах у плані міжнародних порівнянь).

15. Міжнародна спільна підприємницька діяльність. Міжнародна підприємницька діяльність - це діяльність, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарю­вання двох чи більше країн (міжнародних партнерів).  Вона регулюється  на державному, національному та наднаціональному рівнях.

Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати для реалізації власних бізнесових інтересів. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види незалежно від форми власності та інших ознак після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.

 Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що наділені правосуб'єктністю;

- юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на її території;

- структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

- спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.

Правом здійснення зовнішньоторговельної діяльності володіють всі вітчизняні суб'єкти, окрім випадків, передбачених законодавством України.