Реалізація плану догляду

В лікуванні хворого часто використовують антибіотикотерапію і інгаляції лікарських засобів.

Проведення проби на чутливість до антибіотиків

При парентеральному призначенні антибіотиків до початку лікування виконують проби на чутливість до них.

Внутрішньошкірна проба. В ділянці передпліччя на внутрішній поверхні її вводять внутрішньошкірно 0,1 мл розведеного фізіологічним розчином натрію хлориду антибіотика в дозі 1000 ОД. Для контролю в шкіру другого передпліччя вводять фізіологічний розчин без антибіотика. Якщо через декілька хвилин на місці введення

антибіотика виникає почервоніння, набряк, висипання, то про це слід повідомити лікаря, застосовувати цей засіб не можна і на титульній сторінці історії хвороби, та у листочку призначень роблять запис про непереносимість ліків.

Шкірна скарифікаційна проба. Пробу проводять на внутрішній поверхні передпліччя. Після очищення місця для проведення проби 70% спиртом, наносять одну краплю досліджуваного антибіотика, розведеного ізотонічним розчином хлориду натрію (50 ОД в 1 мл) і скарифі-

катором проводять дві насічки. Оцінку чутливості проводять, як у попередній пробі.

Під’язикова проба. Хворому дають під язик 1/4 дози призначеного антибіотика. Набряк слизової оболонки рота, губ, вуздечки язика через 10-15 хвилин свідчать про позитивну реакцію на антибіотик. Застосовувати цей засіб не можна.

Розведення антибіотика для парентерального введення

Перед набиранням ліків із флакона закритого гумовим корком, а зверху алюмінієвою кришкою, їх потрібно розвести. На флаконі читають назву препарату, дозу, термін придатності. Алюмінієву кришку в центрі відкривають нестерильним пінцетом. Гумовий корок обробляють ватною кулькою, змоченою етиловим спиртом. У шприц набирають необхідну кількість розчинника. Проколовши голкою гумовий корок, вводять розчинник у флакон. Після цього від’єднують флакон разом з голкою від шприца і, струшуючифлакон, повністю розчиняють порошок. Під’єднавши голку з флаконом до шприца і тримаючи флакон між другим і третім пальцями лівої руки догори

дном, набирають необхідну кількість ліків. Від’єднують шприц від голки, не виймаючи її з флакона. Якщо у флаконі залишилися ліки, то їх можна набрати цією ж голкою для іншого хворого. Стерильним пінцетом на конус шприца надягають і щільно притирають голку для ін’єкції. Перевіряють прохідність голки, витискують повітря і кладуть шприц у стерильний лоток.

У флаконах у порошкоподібному вигляді найчастіше випускають антибіотики. Дозуються антибіотики в одиницях дії (ОД). Перед введенням антибіотиків їх розчиняють стерильною водою для ін’єкцій, ізотонічним розчином натрію хлориду, 0,5% розчином новокаїну з розрахунку 1,0-0,5 мл розчинника на кожні 100000 ОД. Для прикладу: хворому призначено ввести 500000 ОД ампіциліну. У флаконі міститься стільки ж. Для введення необхідної дози вміст флакона розчиняють в 5 мл 0, 5% розчину новокаїну (1 мл розчинника на 100000 ОД) і хворому вводять 5 мл розведеного ампіциліну. Інший приклад: у флаконі знаходиться 1200000 ОД біциліну. Хво-

рому призначено 600000 ОД біциліну. Перед введенням вміст флакона розчиняють в 6 мл води для ін’єкцій (0, 5 мл розчинника на 100000 ОД). У шприц набирають 3 мл.

Допомога хворому при інгаляції лікарських речовин

Інгаляції – це використання з лікувальною метою частинок лікарських речовин при вдиханні їх. Перевагою методу є швидке надходження лікувальних речовин в організм, при цьому на них меншою мірою впливають процеси нейтралізації, а в системі малого кола кровообігу створюється

висока концентрація лікарських засобів. Завдяки інгаляції підвищується активність миготливого епітелію і поліпшується евакуаторна функція слизової оболонки бронхів.

Для лікування аерозолями лікарських речовин використовують спеціальні апарати: портативні, стаціонарні на 4-12 місць. На курс лікування призначають 15-20 процедур. Щоденно можна проводити 1-2 інгаляції.

Хворому слід пояснити дію процедури на дихальні шляхи, отримати згоду на її проведення і пояснити правила, яких повинен дотримуватися хворий при проведенні процедури. Процедуру слід приймати в спокійному стані, не можна проводити її відразу після прийняття їжі чи фізичного напруження. Перед процедурою слід максимально відкашлятись і очистити верхні дихальні шляхи. При захворюваннях носа і придаткових пазух вдих роблять через ніс без напруження. При захворюваннях горла, трахеї, бронхів після вдиху ротом необхідно затримати дихання на 2 с, а потім зробити повний спокійний видих через ніс. Після інгаляції протягом 1 год не слід

розмовляти, курити, приймати їжу (щоб не провокувати кашлю).

В домашніх умовах зручно користуватися парою з чайника, на носик якого одягають товсту гумову трубку або із згорнутого щільного глянцевого паперу. В пароутворюючу рідину (найчастіше воду) додають натрію гідрокарбонат, рослинні олії, ментол (таблетку валідолу).