4. Міжнародна політика України в часи президентства в.Ф.Януковича.

За правління влади В.Януковича орієнтація української політичної еліти була розподілена між двома найважливішими напрямами - євразійським та європейським, а офіційна зовнішньополітична стратегія України визначена як «багатовекторність». На деякий момент нова влада цілком оптимістично налаштована була на євроінтеграцію. Під час свого першого візиту до Брюсселю 02. 03. 2010 Президент заявив: «Щодо членства в ЄС, то, на моє переконання, Україна повинна пройти великий шлях реформ, і тільки після цього ми побачимо той термін, коли це може статися". "Ми повинні приймати свідомі рішення, і занадто політизувати це питання не можна, тому що люди як в Євросоюзі, так і в Україні добре розуміють, що це не простий і тривалий шлях", - додав він. Також слід додати, що Євросоюз міг ще восени 2010 р. підписати з Україною "дорожню карту" щодо безвізового режиму. Про це заявив голова делегації Європарламенту з питань співпраці з Україною Павел Коваль. Хоча президент Янукович знехтував всім, і повернув різко вектор зовнішньої політики в бік Росії.

Після інавгурації президента Віктора Януковича від нової влади, звісно, не очікували продовження євроатлантичної риторики і якихось додаткових кроків на підтримку курсу України в НАТО. Хоча ще в 2002-2004 роках Янукович був прихильником не лише співпраці з Альянсом, але й членства в ньому.

Також від Януковича в експертному середовищі, як в середині України, так і за її межами, не було завищених очікувань щодо його зусиль інтегруватися у європейську спільноту. Загалом, найчастіше звучали розмови про те, зовнішня політика Януковича майже повністю нагадуватиме багатовекторність часів Леоніда Кучми з відповідним балансуванням між Росією та Заходом.

Яке ж було здивування багатьох, коли Янукович зробив такий сильний перекіс у бік Росії, якого не допускав навіть Кучма. Моментом протверезіння щодо очікувань від зовнішньої політики Януковича став день підписання Харківських домовленостей про продовження базування Чорноморського флоту в Криму щонайменше на додаткові 25 років. Особливу увагу експерти звертають на те, що Харківські угоди було підготовлено у кулуарний спосіб, а оренду самого флоту продовжили на дуже тривалий час.

Опитані експерти також негативно відгукувались про відмову від стратегічних планів приєднання України до НАТО. Більше того, ще більше негативних відгуків спровокувала ініціатива Януковича законодавчо закріпити позаблоковий статус країни.

Навіть попри невеликі очікування від українського президента, опитування показує, що до зовнішньополітичних заслуг Януковича зачислюють не те, що він зробив, а якраз те, чого він не робив. Тут йдеться про відмову від приєднання України до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) і Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану, а також про небажання визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії, незважаючи на те, що після грузино-російського конфлікту в серпні 2008 року Янукович говорив протилежне.

Якщо після відмови Януковича від ОДКБ, Митного союзу і його заяви про неприпустимість визнання незалежності сепаратистських регіонів Грузії багато в Україні та закордоном зітхнули з полегшенням, але імідж України все-таки зіпсувався. За словами опитаних експертів, такий імідж пов'язаний з президентством Януковича і загрозою свободі слова і, зокрема, з ситуацією навколо «5 каналу» і ТВі.

Несподівана зміна позиції Януковича щодо ЄС призвела до найглибшої політичної кризи в Україні

Про це верховний представник ЄС із зовнішньої політики Кетрін Ештон написала у відповіді на статтю міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, пише "Комерсант-Україна".

"Несподівана зміна позиції президента України - після п'ятирічних переговорів про асоціацію з ЄС - призвела до найглибшої з моменту незалежності політичної кризи в країні. Адже тим самим були перекреслені надії мільйонів українців на збільшення торгівлі з ЄС , а також на більш ефективне управління та на підвищення рівня життя", - заявляла Кетрін Ештон - представник ЄС із зовнішньої політики Кетрін Ештон. Також Ештон наголосила, що ситуація на Україні - пріоритет для ЄС і осудила зовнішній тиск на країну.

Як наслідок - протестні акції в Україні, передусім, проти корупції, соціальної нерівності, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України.

Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. У рамках поняття протестів кінця 2013 року відбувалися зокрема мітинги, демонстрації, студентські страйки.

А далі - Силовий розгін Євромайдану 30 листопада, Створення Штабу національного спротиву, Масові протести 1 грудня, Події біля Адміністрації Президента України 1 грудня 2013 року(завезення «тітушок», спецпризначенців з Росії, розгін «беркутами» людей із вул. Банкової, Побиття журналістів, Штурм на Грушевського, 19 січня,) «Небесна сотня»……… А сьогодні маємо неоголошену війну з Росією, завезення спецпризначенців з Росії ……І ще не одна «небесна сотня»…Все це – наслідок правління цього «президента»…..