
- •Дисципліна «Стандартизація»
- •Тема 1: державна система стандартизації україни
- •Література
- •1. Історія розвитку стандартизації.
- •2. Основні визначення в стандартизації
- •3. Роль стандартизації в розвитку народного господарства України
- •4. Принципи та методи стандартизації
- •5. Категорії та види стандартів
- •Контрольні запитання
- •5. Принципи та методи стандартизації.
Дисципліна «Стандартизація»
Тема 1: державна система стандартизації україни
План
1. Історія розвитку стандартизації.
2. Основні визначення в стандартизації.
3. Роль стандартизації в розвитку народного господарства України.
4. Принципи та методи стандартизації.
5. Категорії та види стандартів
Література
Саранча Г.А. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 22-31; С. 510-524.
Цюцюра С.В,, Цюцюра В.Д. Метрологія, основи вимірювань, стандартизація та сертифікація: Навч. пос. – 3-е вид., стер. - К.: Знання, 2006. – С. 159-179.
Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації; Підр. з проф. спрям. техн. і економ. профілю/Європейський університет. = К.: Вид-во Європейського університету, 2001. – С. 83-95.
МІНІЛЕКСИКОН
Стандартизація,
міжнародна стандартизація, національна
стандартизація, державна стандартизація,
об’єкт стандартизації, орган
стандартизації, нормативний документ,
стандарт, технічні умови, принцип
плановості, принцип оптимальності,
принцип перспективності, принцип
динамічності, принцип системності,
принцип обов’язковості, уніфікація,
агрегатування, типізація, взаємозамінність,
спеціалізація, категорії нормативних
документів, ДСТУ, ГСТУ, СТТУ, ТУ, СТП,
вид нормативного документа, основоположні
стандарти, стандарти на продукцію.
послуги; стандарти на процеси, стандарти
на методи контролю
Вступ
Науково-технічний прогрес, розширення наукових, технічних та економічних зв'язків між державами пов'язані з розвитком стандартизації як виду діяльності, яка спрямована на узагальнення досвіду, відомостей, знань для подальшого прогресивного розвитку людства, суспільства, промисловості та випуску високоякісної продукції.
Суть стандартизації полягає в забезпеченні планомірної діяльності на всіх рівнях виробництва з установлення та використання обов'язкових норм і правил, спрямованих на забезпечення технічного прогресу та одержання високої якості готової продукції в різних галузях промисловості: будівництві, машинобудуванні, приладобудуванні, літакобудуванні, хімічній та харчовій промисловості та ін. Об'єктивність і точність оцінки якості продукції пов'язані з технічними вимірюваннями, вдосконаленням метрологічного забезпечення та стандартизації.
Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. визначає правові та економічні основи системи стандартизації і сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування в Україні.
Підготовка сучасних бакалаврів і спеціалістів будь-якої галузі промисловості не можлива без знань основ метрології, стандартизації та сертифікації, чинних основних нормативних документів, єдності вимірювань основних параметрів, вибору засобів вимірювань для об'єктів автоматизації.
1. Історія розвитку стандартизації.
З розвитком суспільства удосконалювалась трудова діяльність людства, з'явилася потреба у збільшенні випуску продукції та товарообміні, розробці нових знарядь праці, обладнання, устаткувань і технологій для випуску продукції. Проходить постійний відбір найбільш досконалих результатів трудової діяльності з метою їх використання в подальшій роботі, виробництві. Так, у III ст. до н. е. під час будівництва пірамід у Єгипті використовували тесані камені точних розмірів.
Відомі архітектурні споруди Греції складені з невеликої кількості стандартних деталей: колон, портиків, перемичок та ін. У стародавньому Римі для будівництва водогону використовували труби стандартних розмірів. Найпоширенішою була труба діаметром п'ять пальців. У XV ст. у Венеції будували судна із заздалегідь виготовлених стандартних деталей та вузлів (носова частина, корма, вітрила, щогли тощо), завдяки чому вони мали однакову швидкість і під час морського бою могли триматися разом.
Початок стандартизації в Росії було покладено в середині XVI ст. У 1553 р. указом Івана Грозного було запроваджено стандартні нормальні калібри-кружала для вимірювання ядер до гармат. У 1550—1560 pp. для будівництва храму Василія Блаженного російські будівничі використовували цеглу стандартних форм і розмірів. В Німеччині у 1870 р. вперше було встановлено єдиний розмір цегли для всієї країни.
Для будівництва міста-фортеці Свіяга в 1551 р. на річці Свіяга (під Казанню) використали стандартні дерев'яні деталі, які виготовлялися під Угличем за кресленнями російського інженера-будівельника І.Г. Вигодкова. Це дало змогу побудувати фортецю за літо 1551 р.
Москву відбудовували після пожежі 1812 р. лише за 5 років завдяки тому, що заздалегідь були заготовлені деталі й частини будівель для збирання їх на місці забудови столиці.
Широкого розвитку стандартизація набуває в період розвитку машинного виробництва. Взаємозамінність стала поштовхом до масового виробництва деталей, вузлів і складних виробів. Значною подією стало введення в 1841 р. в Англії дюймової різьби Вітворта. Згодом від дюймової різьби в Європі перейшли до метричної різьби.
Значною подією в розвитку науки і техніки стало створення метричної система мір, яка 7 квітня 1795 р. законодавче була прийнята Національними зборами Франції. 20 травня 1875 р. представники 19 країн Європи, Азії та Америки підписали Міжнародну метричну конвенцію і заснували Міжнародне бюро мір і ваги, що відіграло значну роль в міжнародному прогресі. Сьогодні метрична система прийнята більшістю держав світу.
Під час Першої світової війни були засновані перші національні організації зі стандартизації у Голландії (1916), Німеччині, Франції, Швейцарії і СІЛА (1918), Канаді (1919) та ін.
Постійне поширення міжнародного товарообміну та співробітництво в науці й техніці сприяло утворенню в 1926 р. Міжнародної асоціації зі стандартизації (ІСА), робота якої була перервана Другою світовою війною.
У 1946 р. у Лондоні на базі існуючого бюро зі стандартизації було засновано Міжнародну організацію зі стандартизації (ISO), до складу якої увійшли 33 країни. Нині ISO — одна з найбільших міжнародних технічних організацій, до якої входять більше 160 країн. Стандартизація впроваджується багатьма міжнародними і регіональними організаціями.
1953 р. — створено Координаційну комісію зі сталі, уповноважену розробляти Європейські стандарти для шести країн: Франції, Бельгії, Нідерландів, ФРН, Італії, Люксембурга.
1961 р. — на нараді в Парижі утворено Комітет європейської координації стандартів, нині — Європейський комітет стандартів (у рамках Європейського економічного співтовариства, Європейської асоціації вільної торгівлі, Комітету із загального ринку) з великою кількістю робочих (галузевих) груп. Основна задача Комітету — розробка загальних стандартів для країн, які входять до складу Європейського економічного співтовариства і Європейської асоціації вільної торгівлі.
15 вересня 1925 р. було створено Комітет зі стандартизації при Раді праці й оборони, це офіційна дата започаткування стандартизації в колишньому СРСР. Комітетом запроваджено перші обов'язкові стандарти, які одержали силу державного закону.
1954 р. — створено Комітет стандартів, мір та вимірювальних приладів для координації роботи зі стандартизацїї в галузях народного господарства країни. Впроваджується державна система стандартизації (ДСС), що ґрунтується на єдиній системі нормативно-технічної, проектно-конструкторської і технологічної документації, міжгалузевих системах.
У 1970 р. Комітет стандартів, мір і вимірювальних приладів перетворено у Державний комітет зі стандартизації (Держстандарт). Вперше застосовуються економічні санкції за випуск продукції, яка не відповідає вимогам стандартів і технічним умовам. Опрацьовується набутий досвід у галузі стандартизації, удосконалюється Державна система стандартизації, яка визначає правила проведення робіт зі стандартизації в країні та прогресивні вимоги до якості продукції.
В 1992 р. в Україні створено Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), який є національним органом державного управління в галузі стандартизації, єдності вимірювань, сертифікації, державного нагляду за виконанням стандартів і представляє інтереси держави в міжнародних організаціях. Україна з 1993 р. є членом Міжнародної організації зі стандартизації.