4. Форми організації роботи адвоката.

Цікавою проблемою є також проблема уніфікації адвокатської професії, яка лише у Франції охоплює всіх практикуючих у сфері надання юридичної допомоги юристів (юрисконсульти включно) і підпорядковує їх однаковим правилам професійної діяльності. Реформування в напрямку злиття різних відгалужень професії юриста-практика в єдину адвокатську професію здійснюалося поетапно ще з 60-х років і завершилося в 1991р.

У зв’язку з реформою французькі адвокати одержали можливість обирати форму організації праці. Почнемо з традиційних. Частина адвокатів може працювати індивідуально, як фізичні особи. У індивідуала, зокрема, є можливість організувати товариства з обмеженою відповідальністю. До цього слід додати, що адвокат в силу тих чи інших причин (наприклад відсутність коштів на придбання власності у вигляді контори) може укласти контракт про співпрацю з іншим адвокатом або групою адвокатів.

Виключенням з режиму ліберальної професії (введеного в 1940 р.) є наявність дозволу працювати за наймом у іншого адвоката (групи адвокатів). В цьому випадку укладається трудова угода. Адвокат, що працює за наймом, зберігаючи основні права, не має права на власну клієнтуру. На адвоката-наймача покладено цивільно-правову відповідальність за професійну діяльність найманого адвоката, а останній при виконанні своїх функцій зобов’язаний нагадувати, що він працює за наймом у певного адвоката.

Групові форми роботи адвокатів є надзвичайно різноманітними. Число варіантів збільшилося після реформи 1992 р.

Традиційно найбільш поширеними є асоціації і цивільно-професійні товариства. Асоціація – це об`єднання адвокатів, кожний з яких персонально відповідає перед своїм клієнтом. Права члена асоціації мають особовий характер і не можуть передаватися. Члени асоціації повною мірою зберігають свою правосуб’єктність. Угода про їх створення укладається в письмовому вигляді і доводиться до відома Ради ордена адвокатів. Дуже поширеною формою групового об`єднання є цивільно-професійні товариства (ЦПТ). ЦПТ вносяться до списків об`єднань адвокатів і підлягають реєстрації як юридичні особи.

Однією з основних характеристик товариства є те, що його члени відповідають за борги солідарно і повністю – перед третіми особами. ЦПТ купує чи орендує усе, що є необхідним для спільної роботи адвокатів: приміщення, обладнання, наймає допоміжний персонал. Клієнтура, яку персонально мав кожний адвокат-співзасновник, передається у власність чи користування товариства. За умовами роботи ЦПТ адвокат не одержує персональних гонорарів в міру їх надходження, оскільки усі вони складають прибуток товариства. Праця адвокатів – членів ЦПТ винагороджується за правилами Статуту товариства, частіше – шляхом розподілу прибутку, залежно від розміру часток статутного капіталу, яким володіє кожний член товариства. З іншого боку, адвокат не компенсує поточних і виробничих витрат – це є обов’язком товариства і персонально не оподатковується.

Товариство може відкривати додаткові контори в конторах своїх членів. Останні працюють тільки від його імені. Вони не можуть бути членами інших об`єднань адвокатів чи займатися індивідуальною практикою. Члени товариства присвячують йому всю свою діяльність та інформують про неї один одного, додержуючи при цьому професійної таємниці

Крім розглянутих вище, є способи об`єднання не для “повного здійснення професійної адвокатської діяльності”, а лише об`єднання з метою “визначення матеріальних коштів” для полегшення здійснення цієї діяльності. Таким є “цивільне товариство з об’єднаними коштами” чи, наприклад, “групова адвокатська контора”, зв’язки та взаємозалежність між членами яких є значно менш жорсткішими.

Ще до реформи представникам деяких ліберальних професій (наприклад, юридичними консультантам) було дозволено здійснювати свою діяльність у іншій формі. Згідно з законом № 1258 від 31 грудня 1990 р. адвокати нової професії (мається на увазі їх консолідація з юридичними консультантами) мають право створювати товариства комерційного типу.

Зазначений закон детально регулює особливості цих товариств, а також загальні питання: назву, виникнення юридичної особи, розподіл капіталу, регламентацію рахунків членів товариства, їх відповідальність, спори між ними та ін.

Розширює сферу діяльності адвоката і сприяє зміцненню його матеріального становища введений з 1 січня 1992 р. дозвіл адвокатам ставати членами “об`єднань економічного стимулювання”, які є юридичними особами, і хоча реєструються як такі, але в прямому розумінні не є господарськими товариствами, а покликані сприяти економічній діяльності своїх членів.

14.залучення захисника до окремої слідчої дії

1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

2. Запросити захисника до участі в окремій процесуальній дії має право і сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.

3. Під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті ж самі права й обов’язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження

4. Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів.

5. Здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов’язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії.

Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається піц вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

2. Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.

1. З метою забезпечення конституційної засади - забезпечення права на захист, підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні може бути залучений захисник. У тих випадках, коли договір укладається не безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим, а іншими особами, адвокат зобов'язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правової допомоги цим адвокатом, якщо у представника відсутні повноваження на вибір адвоката на свій розсуд без погодження з клієнтом (ч. 2 ст. 18 Правил адвокатської етики). Закон не обмежує кількості захисників, котрі можуть бути залучені до захисту в досудовому провадженні, що ж стосується судового розгляду, ТО відповідно до ч. 3 ст. 46 КПК кількість захисників одного обвинуваченого одночасно не може бути більше п'яти (див. коментар до ст. 46 КПК).

За загальним правилом із захисником, залученим вищеназваними особами, має бути укладено письмовий договір (див. коментар до ст. 51 КПК).

У виняткових випадках, якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим, то такий договір може бути укладеним в усній формі та підлягає наступному письмовому оформленню (ч. 2 ст. ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; ч. 2 ст. 16 Правил адвокатської етики).

Приймаючи рішення про укладення договору, захисник на стадії прийняття доручення повинен дотримуватися принципів компетентності та добросовісності, законності, принципу неприпустимості представництва клієнтів із суперечливими інтересами (статті 20,22,23 Правил адвокатської етики)

За наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 47 КПК, ст. 28 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", захисник повинен відмовитися від укладання договору, пояснивши причини такої відмови.

У тих випадках, коли захисник відмовляється від укладення договору про надання правової допомоги, він зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю про відомості, що стали йому відомі від особи, яка звернулася з пропозицією укладення такого договору. Такий обов'язок є реалізацією принципу конфіденційності на етапі прийняття доручення клієнта.

З метою реалізації права на захист затриманих осіб, чи осіб, які тримаються під вартою, законодавець закріпив обов'язок слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду надати вищезазначеним особам допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Останнє положення має особливе значення для захисту прав особи, яка тримається в умовах інкомунікадо, оскільки спрямоване на прискорення отримання цією особою відповідної правової допомоги, що унеможливлює здійснення на неї незаконного тиску.

Згідно зі ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Реалізація цього конституційного положення зобов'язує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника. Такий обов'язок також є гарантією забезпечення права на правову допомогу, що має надаватися компетентною та неупередженою особою, яка не має будь-яких особистих інтересів у конкретному кримінальному провадженні, а діє виключно в інтересах підозрюваного, обвинуваченого.

2. Частина друга коментованої статті вказує, що за певних обставин, захисник може залучатися не тільки підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, а й слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням. Випадки та порядок залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням визначені статтями 49 та 53 КПК (див. коментар до вказаних статей).

15. порядок реєстрації адвокатського обєднання

Відповідно до статті 4 Закону України "Про адвокатуру" реєстрація адвокатських колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань провадиться у Укрдержреєстрі.

2. Для реєстрації адвокатського об'єднання до Укрдержреєстру подаються:

1/ заява, підписана уповноваженим представником об'єднання;

2/ статут адвокатського об'єднання;

3/ установчий договір чи протокол зборів адвокатів про створення адвокатського об'єднання;

4/ дані про кількісний склад адвокатського об'єднання, наявність у його членів свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю;

5/ документ про внесення плати за реєстрацію.

3. Заява про реєстрацію адвокатського об'єднання розглядається у місячний термін від дня надходження всіх необхідних документів.

4. За результатами розгляду заяви можуть бути прийняті такі рішення про:

реєстрацію адвокатського об'єднання;

відмову в реєстрації адвокатського об'єднання;

залишення заяви без розгляду.

5. У разі реєстрації адвокатського об'єднання йому видається свідоцтво про реєстрацію, зразок якого додається.

6. Зареєстрованому адвокатському об'єднанню присвоюється відповідний номер, що вноситься до Реєстру адвокатських об'єднань.

У Реєстрі зазначаються: дата надходження документів, назва адвокатського об'єднання і місце його знаходження, дата реєстрації об'єднання, відомості про зміни, що сталися в статутних документах, сума внесеної плати.

7. Якщо статутні або інші документи, подані до реєстрації адвокатського об'єднання, суперечать законодавству України, приймається рішення про відмову в реєстрації, яке в 10-денний термін надсилається заявникові.

Рішення про відмову в реєстрації адвокатського об'єднання може бути оскаржене в порядку, передбаченому законодавством.

8. Заява про реєстрацію адвокатського об'єднання залишається без розгляду, якщо вона подана без документів, зазначених у пункті 2 цього Положення, про що Укрдержреєстр повідомляє заявника протягом часу встановленого для розгляду заяв.

У разі усунення причин, на підставі яких було внесено рішення про залишення заяви без розгляду, заява розглядається в порядку і термін, встановлені цим Положенням.

9. Про зміни, що сталися в статутних документах, про припинення діяльності, а також про зміну адреси адвокатське об'єднання повідомляє Укрдержреєстр у 5-денний термін для внесення необхідних змін до Реєстру адвокатських об'єднань.

10. У разі припинення діяльності адвокатського об'єднання приймається рішення про виключення його з Реєстру адвокатських об'єднань.

16. Визначення терміна і суті адвокатури

Слово "адвокатура" походить від латинського кореня "advocare", "advocatus" ("закликати", "запрошений"). Спочатку у стародавньому Римі терміном "адвокат" позначалися рідні або друзі позивача, які супроводжували його до суду, давали поради і як однодумці виражали підтримку і співчуття.

З часом назву "адвокат" було поширено на осіб, які допомагали позивачеві вести процес, збирали документи, підшукували засоби захисту та повідомляли про їхню наявність патронові. Іноді адвокатами звалися навіть свідки. Римський літопис з цього приводу дає роз'яснення: хто захищає будь-кого у суді, той (якщо він оратор) називається патроном; адвокатом - якщо допомагає юридичними порадами або своєю присутністю виражає дружню підтримку; повіреним - якщо веде справу, та когнітором, якщо бере на себе справу присутнього і захищає немовби свою'. Отже, лише патрони були адвокатами у повному розумінні цього слова.

Тільки у часи імперії, коли патронат остаточно розпався, термін "адвокат" почав застосовуватися до судових захисників.

Якою ж життєвою потребою викликане існування адвокатури9 3 цього приводу не можна не погодитись з думкою Є Васьковського'

На перших ступенях юридичного розвитку людського суспільства, коли

правові норми були настільки простими й нескладними, доступними розумінню всіх і кожного, позивач мав можливість вести справи особисто не звертаючись до сторонньої допомоги Але з розвитком культури життєві відносини стають різноманітнішими та заплутанішими, разом з цим ускладнюються й відповідні юридичні норми Знання і застосування їх стає складнішим для більшості громадян По зивач, не маючи спеціальної підготовки, вже не спроможний сам вести свої справи, йому необхідна допомога людини, добре ознайомленої з нормами матеріального права та форма ми процесу Виникає потреба в особливій групі осіб, які спеціально займалися б вивченням законів і могли б надавати юридичну підтримку або здійснювати правозахист Саме ці спеціалісти-правознавці одержали назву адвокатів Отже ад вокатура являє собою діяльність, пов'язану з наданням юри дичної допомоги тим, хто в ній має потребу, фахівцями-юри стами

17 Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури

3.1. Мета створення, склад та порядок формування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

Згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення пи­тань про дисциплінарну відповідальність адвокатів у Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві та Сева­стополі утворюються строком на 3 роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат — атестаційної та дисциплінарної. Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та організаційне забезпечення їх діяльності по­кладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Київську і Севастопольську міські Ради народ­них депутатів.

Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів, до неї входять 4 адвокати, 4 судді та по одному представнику від Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад народних депу­татів, управління юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської місь­кої державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України.

Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття ад­вокатською діяльністю або про відмову у видачі свідоцтва приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно че­рез рік.

Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів Украї­ни. Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів па­лати. У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені юристи та народні депутати.

Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на за­няття адвокатською діяльністю або на притягнення адво­ката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскар­жені у Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури.

Відповідно до Положення про кваліфікаційно-дисциплі­нарні комісії адвокатури, затвердженого Указом Прези­дента України від 5 травня 1993 р. № 155/93, строк повно­важень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії становить три роки починаючи з дня першого засідання комісії. Ос­новним завданням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії є визначення рівня професійних знань осіб, які мають на­мір займатися адвокатською діяльністю, та вирішення пи­тань про дисциплінарну відповідальність адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія є юридичною особою, має штамп і печатку зі своїм найменуванням.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія діє у складі двох палат — атестаційної та дисциплінарної.

Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію очолює голова, який обирається більшістю голосів від загальної кількості членів комісії таємним голосуванням на альтернативній основі з числа членів палат на першому засіданні комісії, що має бути скликане у 15-денний строк з часу сформування. Заступниками голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії за посадою є голови палат комісії. Голова комісії і голови палат не можуть працювати на цих посадах більше ніж два строки підряд.

Палату кваліфікаційно-дисциплінарної комісії очолює голова, якого обирають більшістю голосів від загальної кількості членів палати таємним голосуванням на альтер­нативній основі при вільному висуненні кандидатів з членів палати на першому її засіданні. Голова палати має заступника, який обирається в такому самому порядку, як і голова. Голова атестаційної палати одночасно є головою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії.

Члени палат кваліфікаційно-дисциплінарної комісії — адвокати — обираються на загальних зборах (конференції) адвокатів Автономної Республіки Крим, області, міст Киє­ва, Севастополя, судді — на конференції суддів Автоном­ної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя. Представники відділення Спілки адвокатів України як члени палат обираються на зборах відділення Спілки. Чле­ни палат — адвокати, судді та представники відділення Спіл­ки адвокатів України — обираються таємним голосуван­ням на альтернативній основі при вільному висуненні кан­дидатів. Обраним вважається кандидат, за якого подано більше половини голосів учасників зборів (конференції). Представник обласної, Київської та Севастопольської місь­кої ради як член атестаційної палати обирається відповід­ною радою. Представник Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим призначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Члени палат — представники Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Авто­номній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міського управлінь юстиції — призначаються начальником відповідного управління юстиції.

Ведення документації палати кваліфікаційно-дисциплі­нарної комісії, облік і зберігання справ здійснює секретар, який обирається на першому засіданні палати з її членів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія:

• видає свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

• приймає Присягу адвоката України;

• припиняє адвокатську діяльність, анулює свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та рішення атестаційної палати про видачу такого свідоцтва;

• здійснює контроль за додержанням адвокатами зо­бов'язань, що випливають з Присяги адвоката України, ак­тів законодавства України і Правил адвокатської етики;

• виявляє причини та умови вчинення адвокатами дис­циплінарних проступків, надання правової допомоги на низькому професійному рівні та розробляє рекомендації сто­совно заходів, спрямованих на усунення цих причин і умов;

• ухвалює рішення про підвищення кваліфікації адво­катів та організовує їх виконання

• обирає представників до складу Вищої кваліфікацій­ної комісії адвокатури.

У разі грубого порушення адвокатом вимог Закону Украї­ни "Про адвокатуру та адвокатську діяльність ", інших актів законодавства і Присяги адвоката України дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. На підставі цього документа відповідна кваліфікаційно-дисциплінарна ко­місія приймає рішення про припинення адвокатської діяльності та про анулювання свідоцтва про право на за­няття адвокатською діяльністю. Якщо комісія не пого­диться з рішенням палати, вона може його скасувати і по­вернути справу на новий розгляд до дисциплінарної пала­ти з поновленням строку розгляду справи або своїм рішен­ням закрити дисциплінарну справу.