МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“Київський політехнічний інститут”

Факультет біотехнології і біотехніки

Кафедра промислової біотехнології

Реферат

з дисципліни “Біологія клітини”

на тему «Клітинний рух. Молекулярні механізми руху клітин. Амебоїдний та війчастий рух.»

Виконала:

студентка 1 курсу, група БТ-41

_____Перегиня Ольга Володимірвна

підпис

№ залікової ______________________

Робота здана _____________________

Перевірив:

доцент каф. промислової біотехнології, к.б.н.

__________________ Жолнер Л.Г.

підпис

Роботу зараховано ________________

дата

з оцінкою________________________

Київ 2014

Зміст

РЕФЕРАТ 1

Київ 2014 1

1. Вступ 2

3

2. Уявлення про клітину. Загальний план будови клітини 3

3. Клітинний рух 5

3.1. Цитоскелет 7

3.1.1. Мікротрубочки 8

3.1.2 Мікрофіламенти 10

4. Молекулярні механізми руху 14

4.1. Прогрес в розумінні механізму руху клітин 14

4.2. Рух клітин і адгезійна взаємодія 14

4.3. Хемотаксис 15

5.1. Амебоїдний рух 16

17

5.3. Миготливий рух 17

5.4. М'язовий рух 18

6. Амебоїдний рух 20

7. Війчастий рух 23

Висновок 27

1. Вступ

Універсальним і найдрібнішим осередком життя є клітина. Клітинні структури властиві бактеріям, грибам, рослинам, тваринам, людині. Це підкреслює їх спільність та органічну єдність у царстві живої природи. Клітина- елементарна біологічна система, основна структурна та функціональна одиниця живого, єдине ціле із структурних компонентів, основними властивостями якої є саморегуляція, самовідтворення та самовідновлення. Багато клітин одноклітинних та багатоклітинних організмів мають здатність до руху. Клітинний рух - рух клітини в просторі та внутрішньоклітинний рух її органоїдів. Він забезпечується цитоскелетом, що складається з мікротрубочок, мікрониток та клітинного центру. Є два типи руху клітин: за допомогою війок або джгутиків та амебоїдний. Джгутики та війки подібні за будовою і складаються з мікротрубочок та білків, які з ними пов’язані. Амебоїдний рух відбувається в результаті зміни агрегатного стану периферичної частини гіалоплазми (ектоплазми), яка пов’язана з деполімеризацією актину, а також зі зміною площі поверхні плазматичної мембрани, що збільшується на активному кінці клітини і зменшується на протилежному.

2. Уявлення про клітину. Загальний план будови клітини

Клітина - структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення.

Організм людини утворений приблизно з 100 000 000 000 000 клітин, представлених близько 200 їхніми видами. Клітини мають сферичну (яйцеклітина), циліндричну, кубічну, призматичну (епітеліальні клітини), дископодібну(еритроцити), веретеноподібну(м'язові клітини), зірчасту (нейрони) або непостійну форму (лейкоцити крові).

Розміри клітин також істотно варіюють: більшість клітин багатоклітинного організму має розміри від 10 до 100 мкм, а найдрібніші - 2- 4 мкм. Нижня межа обумовлена тим, що клітина мусить мати мінімальний набір речовин і структур для збереження життєдіяльності, проте дуже великі розміри клітини перешкоджатимуть обміну речовин та енергії з навколишнім середовищем, а також ускладнюватимуть процеси підтримки гомеостазу. Проте деякі клітини можна побачити неозброєним оком. Перш за все до них належать клітини плодів кавуна та яблуні, а також яйцеклітини риб та птахів. Навіть, якщо один із лінійних розмірів клітини перевищує середні показники, всі інші відповідають нормі. Наприклад, відросток нейрона може перевищувати у довжину 1 м, але його діаметр все одно буде відповідати середньому значенню. Між розмірами клітин і розмірами тіла не існує прямої залежності. Так, кл тіни м'язів слона та миші мають однакові розміри.

Незважаючи на всю різноманітність форм і розмірів клітин, усі вони мають єдиний загальний план будови: вони відокремлені від навколишнього середовища поверхневим комплексом, який обмежує цитоплазму та занурений у неї спадковий апарат. Поверхневий комплекс складається з плазматичної мембрани, над мембранного та під мембранного комплексів.

За особливостями організації спадкового матеріалу розрізняють два основні типи клітин: прокаріотичні та еукаріотичні.

Еукаріотичними називають клітини, в яких хоча б на одній зі стадій розвитку наявне ядро – спеціальна структура, в якій знаходиться ДНК. До еукаріотичних організмів належать рослини, тварини та гриби.

Прокаріотична клітина не має ядра, її спадкова інформація знаходиться прямо в цитоплазмі у зв'язаному з білками стані. Цей комплекс ДНК і білків називається нуклеоїдом. Цитоплазма прокаріотичних клітин містить також невелику кількість органел, тоді як еукаріотичним клітинам властива значна різноманітність цих структур. Прокаріотами є бактерії та архебактерії. [2]