Приготування та використання припарок

Навчальна мета: уміти приготувати й використати суху та во­логу припарку.

Оснащення:

1. торбинки різних розмірів з бавовни або льону;

2. пісок, сіль, висівки, попіл;

3. лляне насіння, овес.

Перевага використання припарок. Припарки довго зберігають тепло, тому їх використовують у разі потреби досить тривалого впливу — протягом 1—2 год.

Показаннями до використання припарок є: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (без схильності до кровотечі), хронічний холецистит, спайкова хвороба кишок, запалення серед­нього вуха, невралгії.

Протипоказання до використання припарок ті самі, що й для грілки.

Послідовність дій під час виконання процедур

Приготування та використання сухих припарок

1. Пісок, сіль, попіл або висівки прогрійте в духовці або на сковорідці на відкритому вогні.

2. Пересипте у торбинку та зав'яжіть її.

3. Прикладіть до хворої ділянки тіла через прокладку, товщи­на якої залежить від температури припарки.

4. Зверху припарку прикрийте теплою ковдрою.

Приготування та використання вологих припарок

1. Лляне насіння, висівки або овес запарте в невеликій кіль­кості води до отримання густої кашки.

2. Перекладіть у полотняну торбинку, зав'яжіть і прикладіть до хворої ділянки тіла. Щоб уникнути опіків, температура припар­ки не повинна перевищувати 55 °С.

3. Для збереження тепла припарку зверху накрийте клейон­кою, а потім теплою ковдрою.

Хворий тримає її до охолодження.

Використання компресів, парафіну

Механізм дії зігрівального компресу. Під дією зігрівального компресу відбувається рівномірне та тривале розширення судин, збільшується приплив лімфи та крові не тільки до шкіри, але й до глибше розташованих тканин і органів, унаслідок чого змен­шується застій крові та запальна інфільтрація, а також набряк тка­нини. Це призводить до купірування спазму непосмугованих м'я­зів і послаблення або зникнення болю.

Механізм дії гарячого компресу. Під дією гарячого компресу відбувається розширення судин, що сприяє припливу крові не ли­ше до поверхневих тканин, але й до розташованих глибше, а це призводить до усунення спазму м'язів внутрішніх органів, таким чином знижується інтенсивність болю при невралгіях та хроніч­них запальних процесах.

Механізм дії гарячого парафіну. Гарячий парафін глибоко про­гріває шкіру та підлеглі тканини, діє як протизапальний та розсмоктувальний засіб.

Показання до використання зігрівального компресу: запальні процеси гортані, суглобів, плеври, середнього вуха, грудних за­лоз, інфільтрати після ін'єкцій, забиті місця (через добу після травми), тромбофлебіт.

Показання до використання гарячого компресу: мігрень (го­ловний біль унаслідок спазму судин мозку), кишкова колька, пе­чінкова колька, біль у м'язах, суглобах, колапс, бронхіальна астма.

Протипоказання до використання зігрівального та гарячого компресів: гнійні захворювання шкіри (фурункул, карбункул та ін.), пошкодження шкіри, висока температура тіла, алергійні висипання.

Послідовність дій під час виконання процедур

Накладання зігрівального компресу

1. Візьміть шматок чистої, м'якої, гігроскопічної тканини (мар­ля, бавовняна або лляна тканина потрібного розміру), складіть у декілька шарів. Розмір прокладки повинен бути трохи більшим від розміру ділянки шкіри, на яку накладаєте компрес.

1. Компресний папір візьміть такого розміру, щоб він пере­крив попередній шар на 1 см з усіх боків. Можна використа­ти клейонку або вощаний папір. Цей шар забезпечує герметич­ність.

2. Для третього (утеплювального) шару використайте білу або сіру вату, яка з усіх боків повинна перекрити на 1— 1,5 см комп­ресний папір.

3. Тканину (прокладку) змочіть 30—40% розчином етилово­го спирту, відіжміть і накладіть на визначену ділянку. Зверху покладіть компресний папір, потім — вату. Вологий шар щільно прилягає до шкіри, а решта шарів прикриває його.

4. Зверху компрес закріпіть бинтовою пов'язкою так, щоб він щільно прилягав до поверхні шкіри, але не обмежував рухів і не здавлював кровоносні судини. Через 2 год перевірте за необхідності правильність накла­дання компресу: просуньте вказівний палець під нижній шар ком­пресу. Якщо прокладка тепла й волога, це означає, що компрес накладено правильно.

5. Накладіть зігрівальний компрес на 8—10 год.

6. Після зняття компресу шкіру легенько протріть серветкою, змоченою теплою водою, висушіть м'яким рушником і накладіть суху теплу пов'язку. Якщо шкіра почервоніла та свербить, змажте її борним вазеліном.

Запам'ятайте! Компрес вважається накладеним правильно, як­що прокладка, що прилягає до шкіри, після зняття компресу теп­ла та волога.

9. Другий раз накласти компрес можна не раніше ніж через 1 год після зняття попереднього. Для запобігання мацерації шкіри заздалегідь протріть її 40—45% розчином етилового спирту й насухо витріть.

У разі повторного накладання компресу використовуйте чис­ту свіжу прокладку.

При тривалому накладанні зігрівальних компресів може ви­никнути подразнення шкіри. У таких випадках зробіть перерву на 1—2 дні.

Для накладання зігрівальних компресів за призначенням ліка­ря можна використати:

водно-спиртовий розчин (1 частина 96% розчину етилового спирту і 2 частини води). Напівспиртові компреси швидко виси­хають, тому їх слід знімати через 4—6 год;

фурациліновоспиртовий розчин (2 частини розчину фурациліну 1:5000 і 1 частина 96% розчину етилового спирту);

олійно-спиртову суміш (2 частини рослинної пастеризованої олії та 1 частина 96% розчину етилового спирту).

У домашніх умовах для накладання компресів можна викорис­тати кефір, молочну сироватку, листя капусти (ошпарене окропом).

У разі післяін'єкційного інфільтрату добре допомагає двоша­ровий компрес з використанням розчину фурациліну 1:5000 і ма­зі Вишневського.

При тромбофлебіті накладіть зігрівальний компрес із маззю Вишневського на 2—3 дні.

У разі запалення середнього вуха (отит) у прокладці та в ком­пресному папері зробіть отвір. Накладіть компрес таким чином, щоб дія його була спрямована в основному на ділянку соскоподібного відростка, а вушна раковина залишалася відкритою.

Накладання гарячого компресу

1. Складену в кілька шарів тканину змочіть гарячою водою (60—70 °С), швидко відіжміть і прикладіть до тіла.

2. Зверху накрийте клейонкою, ватою, закріпіть бинтовою по­в'язкою, прикрийте ковдрою.

3. Після охолодження компрес зніміть.

Накладання гарячого парафіну

1. 0,5—1 кг твердого білого парафіну покладіть у чисту суху металеву каструлю й нагрівайте на невеликому вогні або водяній бані до температури 60—70 °С доти, доки парафін не розплавиться.

2. Потрібну ділянку шкіри попередньо обмийте теплою водою з милом, висушіть рушником або серветкою.

3. Під ділянку тіла підстеліть клейонку.

4. Складіть марлеву серветку, захватіть затискувачем, змочіть рідким парафіном і накладіть парафін до одержання рівномірного шару товщиною 1—2 см. Робіть це швидко, щоб парафін не захолов.

5. Зверху покладіть клейонку або вощаний папір, потім вов­няну тканину.

6. Тривалість процедури від ЗО хв до 2 год.

7. Після зняття парафіну шкіру висушіть м'яким рушником і

змажте жиром.

Парафін можна накладати через день, а якщо немає подраз­нень шкіри, то щодня.