Комунальний заклад

«Бериславське медичне училище»

Херсонської обласної ради

Практичне заняття № 30.

на тему: «Найпростіші методи фізіотерапії»

Викладач: Піддубцева В.В.

м. Берислав

Інструкція до проведення практичного заняття

Дисципліна: «Основи медсестринства»

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Тема: «Найпростіші методи фізіотерапії»

Мета: Засвоїти теоретичні знання і практичні навички при виконані найпростіших фізіотерапевтичних процедур їх методику, техніку, показання та протипоказання.

Оснащення: Банки, гірчичники, лотки, вата, спирт, вазелін, металеві стержні, сірники, рушники, бинти, марля, компресний папір, грілки, міхур для льоду, водяний термометр, сантиметрова стрічка, таблиця п’явки, відеофільм «Найпростіші методи фізіотерапії», інструкції-алгоритми для виконання практичних навичок, лампи «Солюкс», лампи УФО.

Конкретні цілі:

Знати:

- терміни, які застосовують під час проведення процедур;

- ділянки тіла на яких дозволено виконувати процедури;

- ускладнення, що виникають у разі порушення техніки проведення процедур;

- завдання гірудотерапія (процедури постановки і зняття п’явок); - характеристику основних водолікувальних процедур, можливі ускладнення, їхню профілактику.

Уміти:

• підготувати хворого до призначених процедур;

• поставити гірчичники;

• поставити банки;

• поставити компрес (холодний,гарячий, зігрівальний);

• застосувати грілку;

• застосувати міхур з льодом;

• продезінфікувати використаний інвентар;

• надати допомогу пацієнту у разі виникнення ускладнень після процедур.

План проведення заняття:

Завдання№1. Оволодіти методикою постановки банок, попередити ускладнення, дезінфекція банок після використання.

Завдання№2. Оволодіти методикою постановки гірчичників, місця їх накладання, попередження ускладнень.

Завдання№3. Оволодіти методикою наповнення та застосування грілки, міхура з льодом, попередження ускладнень, дезінфекція.

Завдання№4. Оволодіти методикою накладання зігрівального, холодного, гарячого компресів.

Завдання№5. Поняття про водолікування. Оволодіти методикою підготовки до проведення лікувальної ванни, допомога пацієнту при погіршенні стану під час процедури. Дезінфекція ванни. Заповніть таблицю: «Характеристика основних водолікувальних процедур».

Завдання№6. Ознайомлення з методикою застосування ультрафіолетового опромінювання, лампи солюкс, інфраруж, лампи Мініна.

Завдання№7. Ознайомлення з методикою постановки п'явок відповідно до алгоритму дій.

Завдання№8. Розв'язування проблемних задач, тестів, контрольних питань.

Завдання до наступного практичного заняття:

«Світлолікування. Водолікування. Гірудотерапія»

Література:

1. Конспект лекції.

2. Касевич Н. М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка. - К.: Медицина, 2008. -С. 206 - 216.

3. Касевич Н. М. Практикум із сестринської справи. - К.: Здоров’я, 2005.-С. 150 - 157.

4. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими. – К.: Здоров’я, 1993. - С. 90 - 108.

5. Шевчук М.Г. Сестринська справа. – К.: Здоров’я, 1994. –С. 128 – 136.

Викладач: Підпис:______________

НАЙПРОСТІШІ МЕТОДИ ФІЗІОТЕРАПІЇ]

ЇХ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ ХВОРОГО.

ПРУДОТЕРАПІЯ. ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ

ЗАСТОСУВАННЯ ВОДНИХ ВАНН

Механізм дії ванни. Ванни — це водні процедури, які застосо­вують з гігієнічною та лікувальною метою. Вони бувають загаль­ні, коли у воду занурюється все тіло, і місцеві, коли у воду зану­рюється частина тіла (сидячі, ручні, ножні).

Механізм дії ванни складається з дії температурного та меха­нічного (діє тиск рідини на тіло хворого) чинників. Саме темпера­тура ванни істотно впливає на тепловий обмін організму хворого. При цьому змінюється потовиділення та дихання, відбувається перерозподіл крові, подразнення чутливих нервових закінчень шкіри, що сприятливо впливає на роботу всіх органів та систем організму.

Механічна дія полягає в стисненні грудної клітки, внаслідок чого зменшується кількість дихальних рухів, а також у здавленні черевної порожнини.

Крім шкіри, ванни впливають на лімфатичні та кровоносні су­дини.

Різновиди ванн залежно від температури води, їх дія та при­значення

Залежно від температури води розрізняють холодні (24—27 °С), прохолодні (28—33 °С), індиферентні (34—36 °С), теплі (36—39 °С) і гарячі (40 °С і вище) ванни.

Холодні загальні ванни спричинюють значне збудження нер­вової системи та посилення обміну речовин. Тривалість 1—3 хв. Ефективне їх застосування при ожирінні.

Прохолодні загальні ванни призначають при неврозах із при­гніченим загальним станом, апатією. Тривалість 3—5 хв.

Індиферентні, теплі ванни призначають у разі ниркової чи пе­чінкової кольки, хронічних захворювань суглобів, захворювань периферійної нервової системи (радикуліт, поліневрит).

Гарячі ванни збуджують серцево-судинну систему, виклика­ють прискорення пульсу до 100—120 за 1 хв., підвищують артері­альний тиск, збільшують об'єм циркулюючої крові, збільшують потовиділення, обмін речовин і підвищують температуру тіла. Можуть призвести до загальної слабкості, задишки, серцебиття, запаморочення. Тому гарячі ванни протипоказані в разі захворю­вань серцево-судинної системи, загального виснаження, туберку­льозу легень. Тривалість гарячої ванни 5—10 хв.

Сидячі прохолодні та холодні ванни призначають хворим із гемороєм (тривалість 1—3 хв).

Сидячі теплі ванни призначають у разі хронічних запальних процесів жіночих статевих органів, хронічного запалення перед­міхурової залози (тривалість 20—30 хв).

Сидячі гарячі ванни застосовують у випадках ниркової коль­ки (тривалість 10—15 хв). Протипоказані сидячі гарячі ванни при гострих запальних процесах товстої кишки та органів малого та­за, вагітності, схильності до маткових кровотеч.

Гарячі ручні та ножні ванни застосовують при залишкових явищах запальних процесів шкіри, м'язів, суглобів, нервових роз­ладах, а також як болезнижувальний засіб у разі захворювань ле­гень, серця, судин.

Послідовність дій під час виконання процедури

Підготовка та відпуск ванни

1. Перевірте готовність ванної кімнати та ванни до проведен­ня процедури. Температура повітря у ванній кімнаті повинна бу­ти не нижчою ніж 25 °С, вікна — зачинені.

1. Заповніть ванну спочатку холодною водою, потім гарячою. Можете використати змішувач. Температуру визначте водяним термометром, не виймаючи його з води.

2. Посадіть хворого у ванну так, щоб спина опиралася в одну стінку ванни, а ноги — в другу. Якщо хворий не дістає стінки ванни, то під ноги йому підкладіть підставку. Під голову хворого покладіть рушник, скручений валиком, або грілку, наповнену во­дою кімнатної температури.

3. Відпустіть ванну відповідно до призначення лікаря (трива­лість ванни та температура води). У разі правильно призначеної і виконаної процедури спостерігається порожевіння та потеплін­ня шкіри. У хворого з'являється відчуття свіжості, бадьорості.

4. Під час приймання ванни не залишайте хворого одного. Стежте за загальним станом хворого, його шкірними покрива­ми та пульсом. Якщо хворий зблід, з'явилося запаморочення, виведіть його з ванни, витріть рушником, покладіть на ліжко з трохи піднятим ножним кінцем, розітріть скроні й дайте поню­хати ватку, змочену нашатирним спиртом. Терміново викличте лікаря.

5. Після ванни хворий повинен відпочити ЗО хв.

6. Для сидячої ванни використайте спеціальний посуд з оцин­кованого заліза або емальовану миску.

7. Для ножної ванни використовуйте виварку, відро, для руч­ної — миску чи спеціальний посуд.

9. Під час гарячої ножної ванни тіло хворого тепло закутайте. Дезінфекція ванни: після використання ванну двічі протріть

спеціально для цього виділеною щіткою 3% розчином хлораміну та промийте теплою водою.