Cестринські втручання (долікарська допомога) в разі проблем, що виникли у пацієнтів з порушеннями функцій системи кровообігу: біль, непритомність, колапс та ін.

Проблема	Мета	Сестринські втручання
Біль у	Відсутність болю	1. Викликати лікаря. 2. Заспокоїти пацієнта. 3. Покласти пацієнта, забезпечивши йому максимальний фізичний і психічний спокій. 4. Дати пацієнтові нітрогліцерин (1 таблетку під язик або 1 — 2 краплі 1% розчину нітрогліцерину на цукрі або на таблетці валідолу) і 30 — 40 крапель корвалолу або валокордину. 5. Поставити гірчичники на ділянку серця та груднину або тепло у вигляді грілки до лівої лопатки та руки.
ділянці	у ділянці серця у
серця	пацієнта
Непритом-	Нормалізація загального стану пацієнта	1. Покласти пацієнта горизонтально (без подушки) або підняти ножний кінець ліжка. 2. Забезпечити надходження свіжого повітря. 3. Розстібнути тісний одяг пацієнта. 4. Обприскати обличчя і груди пацієнта водою. 5. Піднести до носа пацієнта вату, змочену нашатирним спиртом, потерти нею скроні. 6. Розтерти скроні й груди паці­єнта руками. 7. Поплескати пацієнта по облич­чю долонями або змоченим у холодній воді рушником. 8. Покласти грілки до кінцівок і вкрити пацієнта ковдрою. 9. Підготувати необхідні лікарські засоби (1-2 мл кордіаміну, 1 мл 10% розчину кофеїну або 2 мл 20% розчину камфори)- п/ш.
ність
Колапс	Нормалізація загального стану пацієнта, поліпшення його самопочуття	1. Негайно викликати лікаря. 2. Забезпечити пацієнтові горизон­тальне положення, голова має бути дещо нижче тулуба (для поліпшення притоку артеріаль­ної крові до головного мозку). 3. Укрити пацієнта ковдрою, до ніг покласти грілки. 4. Забезпечити доступ свіжого повітря або інгаляцію кисню. 5. Напоїти пацієнта міцним чаєм.

ВИЗНАЧЕННЯ ДОБОВОГО ДІУРЕЗУ

Важкі захворювання серця призводять до розвитку явищ серцево-судинної недостатності. Однією з ознак такої недо­статності є накопичення рідини.в підшкірній основі (набряки, анасарка) і в порожнинах організму (плевральній, перикардіадьній, черевній). При затримці рідини в організмі відповідно зменшується виділення сечі. Тому медична сестра, доглядаючи за пацієнтами з захворюваннями серцево-судин­ної системи, нирок та інших органів, повинна вміти не тільки вимірювати кількість виділеної сечі, але й, оглядаючи її, визначати, чи не сталося в сечі якихось змін щодо кольору, прозорості тощо.

Кількість сечі, що її виділяє людина за добу, називають добовим діурезом. Спостереження за діурезом хворого не­обхідно вести систематично з першого дня його поступлення і до виписки зі стаціонару. За кількістю виділеної сечі і вжитої протягом доби рідини можна судити про ступінь затримки рідини в тканинах.

Для визначення добового діурезу медична сестра готує посудину достатнього об'єму (трилітрову банку) і наклеює на неї етикетку, на якій зазначає прізвище, ім'я, по-батькові хворого, назву дослідження, відділення, номер палати, дату. Ходячим хворим медична сестра пояснює, що після кожного сечовипускання в судно вони повинні вилити сечу в банку.

Якщо хворий лежачий, то медична сестра повинна попе­редити про це санітарку.

Сечу збирають протягом доби. О 6.00 (початок відліку часу) хворий повинен помочитись, але цю сечу виливають. Всі наступні порції сечі протягом доби збирають у приго­товлений посуд. Останній раз хворий мочиться в банку о 6.00 наступного дня. Після цього медична сестра визначає об'єм виділеної за добу сечі.

При обліку вжитої хворим рідини слід пам'ятати, що воду містить не лише рідка їжа (бульйон, чай, кава, борщ тощо), але й тверді страви (пюре, каша, картопля, котлети, овочі, фрукти тощо.

Одержані дані про випиту або введену інфузійно рідину і виділену сечу записують у температурний листок (водний баланс). Діурез вважають позитивним, якщо кількість виді­леної сечі більша від кількості випитої рідини. Це спо­стерігається тоді, коли хворий приймає сечогінні препарати, в період сходження набряків. Якщо хворий випиває багато рідини, а сечі виділяється мало, говорять про від'ємний діурез і накопичення рідини в організмі. Водний баланс можна контролювати ще за допомогою зважування хворого: збільшення маси тіла свідчить про затримку рідини в організмі.

За добу людина виділяє приблизно 1000—1500 мл сечі, але ця кількість може значно коливатися залежно від різних фізіологічних і патологічних умов. Однак не завжди змен­шення або збільшення кількості сечі буває зумовлене хво­робою. У здорової людини кількість її, як правило, залежить від кількості випитої рідини.

При помірній фізичній активності нирки виділяють при­близно 75—80 % усієї води, що надходить в організм; решта води виділяється через шкіру та через легені, деяка кількість — з калом. Але оскільки вода надходить в організм не тільки з питвом, а й з їжею (особливо багато ЇЇ в овочах і фруктах), то в результаті нирки в нормі виділяють кількість сечі, яка майже дорівнює кількості випитої рідини.

При підвищенні температури тіла понад 37°С втрата води через легені і шляхом випаровування з поверхні шкіри на кожен градус становить приблизно 200 мл за добу.

Слід мати на увазі, що виділення невеликої кількості сечі не завжди є показником затримки води в організмі, бо вода може виділятися в значній кількості потовими залозами, а також при блюванні чи поносі.

Здорова людина мочиться 5—6 разів на добу, причому переважно вдень. При серцевій слабкості, нирковій недо­статності кількість сечі, що виділяється вночі, може пере­вищувати кількість сечі, що виділяється вдень. Це називається ніктурією.

У деяких патологічних випадках спостерігається повне припинення виділення сечі, так звана анурія. Вона може виникнути внаслідок гострого запалення нирок, отруєння сулемою та з інших причин — сечовий міхур у таких випадках порожній. Припинення сечовипускання може ста­тися й через закриття сечовипускного каналу каменем, на­явним у сечовому міхурі, при паралічі міхура тощо.

Частіше буває, що кількість сечі зменшується. Якщо сечі виділяється менше ніж 500 мл, таке явище називають олігурією. Причиною олігурії можуть бути захворювання нирок, серця, а також виділення води з організму іншими шляхами (блювання, пронос).

Поліурія — виділення сечі понад 2 л на добу. Спо­стерігається при деяких захворюваннях нирок, цукровому і особливо нецукровому діабеті, коли кількість сечі може до­ходити до десятків літрів на добу. Поліурія буває також при швидкому сходженні набряків.

Спостерігаючи за загальним виглядом виділеної сечі, ме­дична сестра звертає увагу на колір сечі. При наявності в сечі еритроцитів (гематурія) сеча може набувати червоного кольору різної інтенсивності: від ледь помітного рожевого до яскраво-червоного (кольору м'ясних помиїв). Сеча може бути мутною, містити осад через велику кількість у ній лейкоцитів (лейкоцитурія), гною (піурія), бактерій (бактерійурія), білка (протеїнурія) та солей.