Комунальний заклад

«Бериславський медичний коледж»

Херсонської обласної ради

РОЗДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

Практичне заняття № 28

на тему: «Клінічні симптоми

захворювань нирок і сечовивідної системи. Катетерезація сечового міхура»

Викладач: Бугаєвська Н.А.

м. Берислав

Інструкція

до проведення практичного заняття

Дисципліна: «Основи медсестринства»

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Тема: «Клінічні симптоми захворювань нирок і сечовивідної системи.

Катетерезація сечового міхура».

Мета: Навчити студентів методам і прийомам загального спеціального догляду за хворим на захворювання і по­рушення функцій сечовидільної системи; надати першу медичну допомогу при гострих порушеннях функції се­човиділення. Засвоєння студентами основних прийомів і принципів медичної етики і деонтології при догляді за хворими нефрологічного профілю.

Оснащення: 1. Роздатковий матеріал (таблиці, інструкції для студентів, малюнки, алгоритми дій, ситуаційні задачі, тести, контрольні запитання).

2. Гумовий катетер Нелатона, гумовий катетер Петера, гумовий катетер По­меранцева, стерильний гліцерин або вазелінова олія, пін­цети стерильні - 2 шт.., стерильні марлеві серветки, там­пони, розчин фурациліну 1:1000, шприц ємкістю 10 мл. Корнцанг, ниткоподібний лоток, судно, сечоприймач, клейонка, пелюшка, спирт етиловий 70%, стерильні гумо­ві рукавички, стерильний шприц Жане, антисептичний розчин підігрітий до температури 37 - 38°С в кількості 2 - 3 л. 3% розчин коларгола, урологічне крісло, мірний посуд, пробірки, ємкість для знезараження використано­го інструменту, та матеріалу, таблиці №___, фантоми статевих органів.

Конкретні цілі:

Знати:

1. Основні симптоми захворювань сечової системи: анурія, гематурія, дизурія, ішурія, олігурія, набряки (особливості набряків при захворюваннях нирок), поліурія та ін.

2. Показання та протипоказання для катетеризації сечового міхура;

3.Причини гострої затримки сечі;

4.Показання та протипоказання для промивання сечового міхура;

5. Визначення об'єму сечового міхура;

6.Особливості догляду за пацієнтами;

7. Види катетерів;

8. Види суден та їх форми;

9. Можливі ускладнення.

Вміти:

1. Підкласти судно важкохворих;

1. Подати тяжкохворому сечоприймач;

2. Здійснити туалет промежини і ділянки заднього проходу;

4. Продезінфікувати судно та сечоприймач;

5.Здійснити підмивання тяжкохворих жінок;

6. Здійснити підмивання тяжкохворих чоловіків;

6. Здійснити рефлекторний виклик акту сечовиділення;

6. Здійснити катетеризацію сечового міхура жінці при го­стрій затримці сечі;

7. Здійснити катетеризацію сечового міхура чоловіка при гострій затримці сечі;

10. Ввести постійний катетер у сечовий міхур;

10. Здійснити дезінфекцію катетера на його сте­рилізацію;

10. Здійснити процедуру промивання сечового міхура;

11. Навчити пацієнта елементам самодопомоги;

12. Навчити родичів пацієнтам елементам догляду за ними;

13. Розв'язувати проблемні, ситуаційні задачі, тести, контрольні запитання.

План проведення заняття:

Завдання №1. Основні симптоми захворювань сечової системи: анурія, гематурія, дизурія, ішурія, олігурія, набряки (особливості набряків при захворюваннях нирок), поліурія та ін.

Дайте визначення основних симптомів захворювань сечової системи.

Зробіть запис у щоденнику практичних занять.

Завдання №2. Заходи в разі нетримання сечі:

• навчання пацієнтів користуванню сечоприймачем;

• використання памперсів (жінками);

• використання гумового підкладного кола;

• обмеження вживання рідини після 18-ї години;

• ретельна гігієна зовнішніх статевих органів;

• за необхідності здійснювати заходи профілактики пролежнів.

Завдання №3. Заходи в разі затримки сечі:

• рефлекторні (створення високого положення Фаулера в ліжку, шум води, зрошування зовнішніх статевих органів теплою водою тощо);

• катетеризація сечового міхура у жінок м'яким катетером (за призначенням лікаря).

Завдання №4. Оволодіти методикою підготовки і подачі сечоприймачів тяжкохворим.

Завдання №5. Продемонструвати методику проведення догляду статевих органів жінок та чоловіків. Підмивання лежачого пацієнта (продемонструвати на фантомі);

Завдання №6. Катетеризація сечового міхура у жінок м'яким катетером. Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку катетери­зації сечового міхура на фантомі.

Завдання №7. Катетеризація сечового міхура чоловіків м'яким катетером. Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку катетери­зації сечового міхура на фантомі.

Завдання №8. Оволодіти методикою введення постійного катетера у сечовий міхур (на фантомі);

Завдання №9. Оволодіти методикою процедури промивання сечового міхура чоловіка (на фантомі);

Завдання №10. Навчити родичів пацієнта елементам догляду за ним;

Завдання №11. Провести дезінфекцію судна та сечоприймача;

Завдання №12. Продезінфікувати інструменти та перев'язувальний матеріал після використання; Завдання №13. Провести стерилізацію інструментів після використання.

Завдання №14. Розв'язання проблемних задач, тестів, контрольних запитань.

Завдання до наступного практичного заняття по темі:

«Спостереження та догляд за тяжкохворими та агонуючими пацієнтам»

Література:

1. Конспект лекцій.

2. Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи: Навчальний посібник. – К.: Здоров’я, 2005. – С. 169-200

3. В.З.Нетяженко «Загальний спеціальний догляд за хворими» С.. 108-138

4. Шевчук М.Г. Сестринська справа: Навчальний посібник.-К.: Здоров’я, 1994.- С. 147-168

Викладач: Підпис

Катетеризація сечового міхура

Навчальна мета: уміти викликати рефлекторно акт сечовипу­скання; здійснити катетеризацію сечового міхура жінці при гост­рій затримці сечі; здійснити катетеризацію сечового міхура чоло­вікові у разі гострої затримки сечі; ввести постійний катетер у се­човий міхур, здійснити дезінфекцію катетера, у разі потреби — стерилізацію.

Виховна мета: усвідомити необхідність суворо дотримувати правил асептики під час катетеризації сечового міхура.

Початковий обсяг знань: знати показання до катетеризації се­чового міхура та причини гострої затримки сечі.

Оснащення:

1. гумовий катетер Нелатона;

2. гумовий катетер Пеццера;

3. гумовий катетер Померанцева—Фолея;

4. стерильний гліцерин або вазелінова олія. Можна викорис­тати синтоміцинову емульсію, мазь Вишневського;

1. пінцети стерильні — 2 шт.;

2. стерильні марлеві серветки, тампони;

3. розчин фурациліну (1:5000);

4. розчин калію перманганату (1:10 000);

5. шприц ємкістю 10 мл;

10. корнцанг;

11. ниркоподібний лоток;

12. судно;

13. сечоприймач;

14. клейонка;

15. 70% розчин етилового спирту;

16. стерильні гумові рукавички.

Показання до катетеризації сечового міхура

1. Гостра затримка сечі, яка триває понад 10—12 год.

2. Промивання сечового міхура та введення в нього ліків.

3. Забір сечі для лабораторного дослідження в жінок у разі значних виділень із піхви.

Найчастіші причини гострої затримки сечі

1. Хірургічні втручання на органах черевної порожнини та ма­лого таза, у результаті чого може виникнути рефлекторна затрим­ка сечі.

1. Аденома передміхурової залози.

2. Пухлини сечового міхура та сечівника.

3. Обтурація сечівника конкрементами.

Послідовність дій під час виконання процедур

Рефлекторний виклик акту сечовиділення

1. Залиште хворого одного в палаті, відкрийте кран і пустіть воду.

2. Змініть, якщо це можливо, положення хворого. Чоловіка по­ставте, жінку посадіть на тепле судно.

3. За відсутності протипоказань покладіть хворому грілку на низ живота або на промежину.

1. Полийте теплу воду (40—42 °С) на зовнішні статеві органи.

4. За призначенням лікаря введіть підшкірно 1 мл 0,05% роз­чин^ прозерину або 1 мл 0,2% розчину платифіліну.

Катетеризація сечового міхура жінки

1. Вимийте руки двічі з милом під проточною водою, вису­шіть рушником.

2. Покладіть жінку на спину із зігнутими в колінах і розведе­ними ногами.

1. Підстеліть під таз клейонку.

2. Підставте судно.

3. Здійсніть туалет зовнішніх статевих органів.

3. За допомогою двох серветок або тампонів розведіть статеві губи, визначте місце знаходження зовнішнього отвору сечівника.

4. Пінцетом захватіть стерильний ватний тампон, змочений розчином фурациліну (1:5000) або іншим неподразнювальним антисептичним розчином і продезінфікуйте зовнішній отвір се­чівника.

4. Надягніть стерильні гумові рукавички.

9. Стерильним пінцетом візьміть стерильний катетер, завчасно змазаний стерильним гліцерином, на відстані 4—5 см від сліпого кінця. Зовнішній кінець катетера зафіксуйте між IV і V пальцями правої руки.

10. І і II пальцями лівої руки розведіть великі та малі статеві губи.

11. Уведіть обережно, без зусиль, катетер у сечівник на 5— 7 см, зовнішній кінець катетера опустіть у сечоприймач. Поява сечі свідчить про те, що катетер знаходиться в сечовому міхурі.

12. Після зупинки самостійного виділення сечі з катетера злег­ка натисніть над лобком, видаліть із сечового міхура залишки се­чі й витягніть катетер.

Якщо катетеризацію роблять щодня й постійно, то після виді­лення сечі для профілактики циститу в сечовий міхур через кате­тер за допомогою шприца введіть 10 мл теплого розчину фураци­ліну (1:5000) і одразу витягніть катетер.

Катетеризація сечового міхура чоловіка

1. Вимийте руки двічі під проточною водою з милом і вису­шіть рушником.

1. Покладіть хворого на спину, ноги розведені.

2. Між ногами поставте сечоприймач.

3. Статевий член обгорніть нижче від головки серветкою.

2. Продезінфікуйте головку статевого члена стерильною сер­веткою, змоченою розчином фурациліну (1:5000).

4. Змажте стерильний гумовий катетер стерильним гліцерином.

5. Надягніть стерильні гумові рукавички.

3. Правою рукою пінцетом візьміть катетер на відстані 5 см від сліпого кінця, зовнішній кінець зафіксуйте між IV та V паль­цями.

4. І і II пальцями лівої руки здавіть головку статевого члена, щоб розкрити зовнішнє вічко сечівника.

10. Уведіть катетер у зовнішнє вічко сечівника і, поступово перехвачуючи катетер, проводьте його по каналу глибше, а статевий член лівою рукою підтягуйте вверх.

Якщо при введенні катетера виникла перепона, заспокойте хво­рого, порекомендуйте розслабитись і глибоко подихати, а потім продовжіть уведення катетера.

Як тільки катетер увійде в сечовий міхур, з'явиться сеча.

11. Після виділення сечі злегка натисніть над лобком. Витягніть катетер і одночасно залишками сечі промийте сечівник. Металевий катетер чоловікові може ввести лише лікар-уролог або лікар, підготовлений до виконання цієї процедури.

Запам'ятайте!

1. Катетеризацію сечового міхура треба виконувати лише за призначенням лікаря, оскільки в деяких випадках гострої затрим­ки сечовипускання така процедура протипоказана.

1. Якщо при проведенні катетеризації відчувається перешко­да, не намагайтеся подолати її силою, тому що такі дії можуть призвести до пошкодження слизової оболонки сечовода.

2. Недотримання правил асептики спричинює інфікування се­човивідних шляхів і сечового міхура.

Уведення постійного катетера в сечовий міхур. У тяжкохво­рих може виникнути потреба введення постійного катетера.

1. Під час катетеризації сечового міхура жінки використайте катетер Пеццера. Уведіть його в сечовий міхур, попередньо натя­гнувши розширену головку катетера на металевий провідник. Під час катетеризації сечового міхура чоловіка використайте катетер з надувним балончиком — катетер Померанцева—Фолея.

1. Дистальний кінець катетера з'єднайте за допомогою пере-хідника з трубкою, яку потім опустіть у градуйований флакон для збирання сечі.

2. Для запобігання висхідній інфекції сечовий міхур двічі на добу промивайте теплим розчином фурациліну (1:5000).

3. Якщо як постійний катетер ви використовуєте хворим гу­мовий катетер Нелатона, то:

а) у жінки зафіксуйте його марлевою смужкою спочатку навколо катетера біля зовнішнього вічка сечівника, а потім за допомогою довгих смужок — навколо стегна;

б) у чоловіка статевий член обгорніть марлевою серветкою, товсту шовкову нитку зафіксуйте на катетері, а потім — навколо статевого члена поверх серветки.

Дезінфекція катетера

1. Після використання катетер замочіть у 3% розчині хлор­аміну на 1 год. Заповніть канал дезінфекційним розчином.

1. Промийте катетер під струменем проточної води.

2. Замочіть катетер у мийному розчині, температура якого 45 °С, і промийте його канал розчином із шприца під тиском.

2. Промивайте під струменем проточної води протягом 5—10 хв.

5. Прокип'ятіть у дистильованій воді ЗО хв, після чого злийте воду з кип'ятильника.

Для стерилізації катетерів можна використати паровий метод (тиск пари — 1,1 атм, температура — 120 °С, протягом 45 хв).

ПРОМИВАННЯ (ІНСТИЛЯЦІЯ) СЕЧОВОГО МІХУРА

Навчальна мета: уміти виконати процедуру промивання сечо­вого міхура.

Виховна мета: усвідомити необхідність дотримання теплового режиму розчинів під час виконання процедури.

Початковий обсяг знань: знати, чому промивається сечовий мі­хур, та вміти визначити його об'єм.

Оснащення:

1. усе необхідне для катетеризації сечового міхура;

2. стерильний шприц Жане;

3. антисептичний розчин, підігрітий до температури 37—38 °С, у кількості 2—3 л (розчин фурациліну — 1:5000, розчин калію перманганату — 1:10000, 2% розчин борної кислоти);

4. 3% розчин коларголу;

5. урологічне крісло.

Мета промивання сечового міхура. Промивання проводять для механічного видалення із сечового міхура піску, дрібних конкре­ментів, гною, продуктів розпаду тканин та введення ліків при за­пальних процесах. Промивають сечовий міхур щодня або через день, у середньому на курс лікування призначають 12—14 процедур.

Визначення об'єму сечового міхура. Заздалегідь визначають об'єм сечового міхура, вимірюючи кількість сечі, яка виділяється за одне сечовипускання (приблизно за 3 год).

Послідовність дій під час виконання процедури

1. Вимийте руки з милом двічі під проточною водою, витріть рушником.

1. Покладіть хворого на спину із зігнутими в колінах ногами, розведеними стегнами та трохи піднятим тазом (використайте урологічне крісло).

2. Здійсніть туалет зовнішніх статевих органів і продезінфі­куйте зовнішнє вічко сечівника.

3. Надягніть стерильні гумові рукавички, виконайте катетери­зацію сечового міхура та звільніть сечовий міхур від сечі.

4. Через катетер шприцом Жане введіть у сечовий міхур теп­лий антисептичний розчин відповідно до об'єму сечового міхура.

5. Від'єднайте шприц і через катетер випустіть розчин.

6. Повторюйте промивання до появи прозорої рідини.

7. Закінчуйте промивання введенням у сечовий міхур рідини в кількості, що відповідає половині об'єму міхура, потім видаліть катетер.

Після закінчення промивання сечового міхура можна ввести 15—20 мл теплого 3% розчину коларголу.

9. Порекомендуйте хворому після інстиляції полежати 40—60 хв, щоб якнайдовше затримати акт сечовипускання і щоб ліки тривалий час знаходились у сечовому міхурі.

Катетеризацію сечового міхура проводять у всіх випадках гострої затримки сечі, яка продовжується понад 6—12 год., для промивання сечового міхура і введення в нього ліків, а також з метою забору сечі для лабораторного дослідження, якщо це неможливо зробити іншим способом.

Гостра затримка сечі — симптом захворювання сечового міхура, сечівника, передміхурової залози, а також порушень центральної нервової системи. Найчастіше причиною гострої затримки сечі є звуження шийки сечового міхура і сечівника, обтурація сечівника каменями, аденома передміхурової за­лози, пухлини сечового міхура і сечівника. Затримка сечі нерідко спостерігається після оперативних втручань. Особли­вим видом затримки сечі є парадоксальна ішурія, при якій постійне перенаповнення міхура спричиняє порушення роботи його сфінктера, внаслідок чого сеча виділяється са­мовільно по краплях.

Затримка сечі іноді спостерігається після операцій на органах черевної порожнини, не пов'язаних з органами се­чостатевої системи (апендектомія, операції з приводу гриж, холецистектомія та ін.). В цих випадках нерідко вдається

обійтися без катетеризації сечового міхура. Хворого необхідно залишити одного в палаті, пустити воду з крана, дати в ліжко теплий сечо­приймач, покласти грілку на ділянку сечового міхура. При неефективності даних заходів вводять підшкірно 1 мл 0,05 % розчину прозеріну, 1 мл 0,2 % розчину платифіліну, 1 мл 1 % розчину полікарпіну.

Катетеризацію проводять з дотриманням правил асеп­тики. Всі предмети, які стикаються з сечовивідними шляхами хворого (інструменти, перев'язувальний матеріал, руки медичної сестри, катетер, розчини тощо), повинні бути стерильними.

Катетери бувають м'якими (гумовими), еластичними (пластмасовими) і твердими (металевими).

Найбільш безпечний і поширений метод — катетеризація сечового міхура м'яким гумовим катетером. Розмір катетера добирають відповідно до величини зовнішнього отвору се­чівника. Звичайно з цією метою застосовують катетери №16—22 за шкалою Шар'єра. При наявності в сечі гною, солей, слизу та інших домішок застосовують катетери великих розмірів.

Пластмасові катетери мають перевагу перед гумовими. При однаковому зовнішньому діаметрі просвіт пластмасового катетера буває більшим. Ці катетери більш пружні порівняно з гумовими. Кінець катетера, який вводять у сечовий міхур, заокруглений, збоку він має овальний отвір, зовнішній кінець лійкоподібно розширений.

Металеві катетери складаються з рукоятки, стержня і дугоподібно зігнутого дзьоба. Уретральний кінець його сліпий, заокруглений, з двома боковими отворами. Довжина чоловічого катетера 30 см., жіночого — 12—15 см з невеликим зігнутим дзьобом. Еластичні і металеві катетери чоловікам вводить тільки лікар.

Перед катетеризацією медична сестра готує хворого і необхідні інструменти, обробляє руки й надягає стерильні рукавички. Для проведення катетеризації вона складає в стерильний лоток катетер, 2 пінцета, марлеві серветки, змочені розчином фурациліну. Крім цього, необхідно мати посудину для збирання сечі (судно, сечоприймач або пробірку — при заборі сечі для лабораторного дослідження), пляшечку зі стерильним вазеліном чи гліцерином, клейонку.

У жінок проводять туалет (підмивання або протирання) зовнішніх статевих органів. Якщо є виділення з піхви, призначають спринцювання. Хвору вкладають на спину, ноги згинають у колінах і розводять, під сідниці підкладають клейонку і судно. Поряд ставлять лоток. Медична сестра стає праворуч, від хворої. Лівою рукою розводить статеві губи, в праву бере пінцет з марлевим тампоном, змоченим розчином фурациліну (1:5000), протирає зовнішні статеві органи і вічко сечівника. Потім другим пінцетом бере катетер, відступивши на 4—5 см від його кінця. Зовнішній кінець катетера затискає між IV та V пальцями правої руки. Поливши на кінець катетера стерильну вазелінову олію або гліцерин, обережно, без зусиль, вводить його у сечівник на глибину 4—6 см. Поява сечі з зовнішнього отвору катетера свідчить про те, що він знаходиться в сечовому міхурі. Зовнішній кінець катетера опускають у судно. Після зупинки самостійного виділення сечі з катетера злегка натискують на передню черевну стінку над лоном, щоб видалити з сечового міхура залишки сечі, і в цей час обережно витягують катетер.

Уводити катетер у чоловіків значно складніше, оскільки у них сечівник має довжину 20—22 см і утворює два фізіо­логічних звуження. Хворий лежить на спині, ноги зігнуті в колінах і розведені, між ногами ставлять сечоприймач і лоток. Статевий член обгортають нижче голівки серветкою, середнім та безіменним пальцями лівої руки захоплюють його, відкривають голівку і протирають дезинфікуючим роз­чином. Вказівним і великим пальцями цієї ж руки дещо здавлюють голівку статевого члена, щоб розкрити зовнішній отвір, і впускають у нього декілька крапель гліцерину. Ка­тетер теж змащують гліцерином. Потім правою рукою сте­рильним пінцетом беруть катетер, відступивши на 5 см. від його сліпого кінця, другий кінець затискають між III—IV чи IV—V пальцями цієї ж руки. Перші 4—5 см катетера вводять пінцетом і утримують його пальцями лівої руки, що фіксують голівку. Потім катетер перехоплюють пінцетом на 5 см. нижче від голівки і повільно просувають у сечівник. Одночасно лівою рукою натягують статевий член на катетер, що сприяє кращому його просуванню по сечівнику. При проходженні катетера через перетинковий відділ сечівника може відчуватися деякий опір. У цих випадках, не виймаючи катетера, очікують 3—5 хв. і після закінчення спазму м'язів промежини знову просувають його вперед. Як тільки катетер увійде в сечовий міхур, з катетера з'явиться сеча.

Відсутність сечі після введення катетера в сечовий міхур може бути зумовлена такими причинами: катетер скрутився у сечівнику; його просвіт перекритий згустками фібрину чи крові; в сечовому міхурі немає сечі (анурія). В цих випадках у катетер вводять дезинфікуючий розчин. При анурії розчин у сечовий міхур поступає вільно, при скрученому катетері він витікає назад між катетером і стінкою сечівника. При обтурації катетера ввести в нього рідину неможливо.

Після проведення катетеризації сечового міхура можуть виникати ускладнення: 1) занесення інфекції — при пору­шенні правил асептики; 2) травми, кровотечі — при грубому, насильному введенні катетера.

При затримці сечі після порожнинних операцій у людей похилого віку з аденомою передміхурової залози або у опе­рованих на органах малого тазу може виникати потреба повторних катетеризацій або введення постійного катетера в сечовий міхур. З цією метою використовують спеціальні катетери. У жінок — це катетери Петцера або Малеко. їх вводять у сечовий міхур через сечівник, попередньо натяг­нувши розширену голівку катетера на металевий провідник. У чоловіків використовують катетери з надувними балон­чиками — катетери Померанцева або Фолі. Дистальний кінець катетера з'єднують зі стерильним резервуаром, в який збирають сечу, вимірюючи її кількість кожні 1—2 год.

Для запобігання висхідній інфекції сечовий міхур двічі на день промивають теплим 2 % розчином борної кислоти або фурациліну 1:5000. При тривалій (понад 3 доби) кате­теризації використовують систему Монро: повільно вводять у сечовий міхур 100—200 мл названих розчинів, після чого їх повільно виводять. Є також автоматичні системи Монро, які працюють в автоматичному режимі.

Промивання сечового міхура проводять для механічного видалення з нього піску і дрібних каменів, гною і продуктів розпаду тканин та введення лікарських препаратів при за­пальних процесах у сечовому міхурі. Попередньо визначають об'єм сечового міхура, вимірюючи кількість сечі, яка виді­ляється за одне сечовиділення. Кількість необхідної рідини для промивання міхура не повинна перевищувати об'єму сечового міхура.

Готують все необхідне для катетеризації сечового міхура, кухоль Есмарха або шприц Жане, триходовий кран, піді­грітий до 37 °С стерильний розчин фурациліну (1:1000), калію перманганату (1:1000) чи 2 % розчин борної кислоти тощо. Промивання проводять за допомогою кухля Есмарха, з'єднаного з триходовим краном. Кухоль Есмарха з теплим розчином підвішують на штативі на висоті 1—1,5 м від рівня тіла хворого. Хворий лежить на спині з зігнутими в колінах ногами, розведеними стегнами і трохи піднятим тазом. Після туалету зовнішніх статевих органів через сечів­ник вводять гумовий катетер, зовнішній кінець якого з'єдну­ють з трубкою, що йде від триходового крана. Рідину для промивання вводять у кількості, що менша від об'єму се­чового міхура. Потім рідину випускають, далі знову вводять і випускають і так до появи прозорої рідини. Закінчують промивання введенням у сечовий міхур рідини в кількості, що відповідає половині об'єму міхура. Після цього катетер видаляють, а хворому рекомендують полежати протягом 30—60 хв.

При запаленні сечового міхура промивання проводять невеликими порціями — по 20—30 мл. Для цього зручніше користуватися шприцом Жане, який приєднують до зов­нішнього кінця катетера. Після введення антисептичного розчину шприц від'єднують, рідина виливається з сечового міхура в судно. Процедуру повторюють до тих пір, поки промивна вода не буде чистою. Після промивання по кате­теру у сечовий міхур вводять 15—20 мл 2 % розчину коларголу, ЗО мл 1—5 % синтоміцинової емульсії або інші ліки і катетер виймають. Хворому радять по можливості не мочитись, щоб ліки довший час знаходились у сечовому міхурі. Промивають сечовий міхур щодня або через день, у середньому на курс лікування потрібно 12—14 промивань.

Після використання катетери замочують на 15 хв. у теп­лому миючому розчині, миють щіткою, промивають під проточною водою, а потім у дистильованій воді і кип'ятять у дистильованій воді протягом 30 хв. з моменту закипання. Щоб гумові катетери не висихали і не тріскалися, їх збе­рігають у довгих емальованих або скляних посудинах з покришками в 2 % розчині борної або карболової кислоти. Можна стерилізувати катетери також у спеціальних пара-формалінових камерах.