Залікова робота на тему ,, Місто Герца для мене ти єдине ’’
Викладач предмету:
Довганюк В.О
Виконав:
студент 1-А\ф групи
Чіботару Олександр
2014
План:
Місто Герца
Спиридонівська церква
Герцаївська ЗОШ
Видатні люди м.Герца
Євреї які загинули у м.Герца
1. Ге́рца — місто на Буковині, районний центр Герцаївського району Чернівецької області.
Місто Герца розташоване у південно-східній частині Чернівецької області. На південному сході від міста проходить кордон країни з Румунією. До КПП державного кордона-Дяківці-5 км. Межує на півночі із с. Молниця, на сході — с. Лунка, на півдні — с. Могилівка, на заході — с. Тернавка, на заході-півночі — с. Хряцька та с. Цвяхівка.Відстань від міста Герци до Обласного центру міста Чернівці — 26 км., до залізничної станції Новоселиця — 8 км.
Географічно місто Герца знаходиться у Передкарпатті, в долині річки Прут з середніми висотами 200-300 м. н.р.м. Поверхня — підвищена лісова рівнина, розчленована долинами річок. Поблизу річки тече річка Герцушка.
На території міста Герца розташовані Герцаївська міська рада, районна рада Герцаївського району та районна державна адміністрація з їх підрозділи, Герцаївська районна лікарня, АТС вузла зв’язку і поштове відділення. Згідно реєстру перепису населення, на 01.06.1938 р. у м. Герца проживало 6 598 осіб. На 12.01.1989 р. - 2360 осіб, на 01.12.2013р. - 2120 осіб.
Причини зменшена населення: Велика Вітчизняна Війна; потік біженців під час та після війни, розстріли, депортації; знищення району, як адміністративної територіальної одиниці у 1962 року та економічний спад: сьогоднішній виїзд багатьох осіб на роботу за кордон.
Кількість релігійних громад на 01.01.2014 р.
Православна церква Московського Патріархату — 1
Протестантські релігійні організації — 3
Історія виникнення м. Герца
Згідно дослідження відомого історика W. Kerbach з 1989 року, назва Герца у міфологічному значені можна віднести до слова «Херц», що у перекладі від давньоєврейського означає «Рідна мати» або «Земля – годувальниця». У середньовіччі навколо Герци буяли багатовікові ліси, від яких нині залишилось лише назва Герцаївськінетри, або проліси (непрохідні ліси). Находившись у низькій долині, ця місцевість була насправді райським куточком. М’який клімат сприяв розвитку населеного пункту, який знаходився на перехресті торгових доріг від Дорохоя (нині Румунія) до Новоселиці, або з Дарабаня (нині Румунія) до Чернівців.
З правдивих джерел відомо, що в Герцах основне населення були євреї, котрі займалися торгівлею та різними ремеслами. Цю думку підтримує і відомий нашому району земляк з Великосілля Герцаївського району, який проживає нині у м. Бухаресті (Румунія) – дослідник, професор, доктор-наук, доцент – Іон Герман.
Про те, що Герца прадавнє поселення свідчить і матеріально – археологічні знахідки знайдені на Південно-Східній узгір’ї від Герци під назвою «Четецуя» де на площі 226 м в довженну та 122 м в ширину знайдені різні речі періоду палеолита та недолита які відносяться, ще до ІІІ ст.. д. н.е.. Тут знайдені і речі І ст. д. н. е., а також кераміку періоду Кукутенсько – Трипільської культури і кераміку ІІ-XІ ст.. н. е.. Залишки кераміки були знайдені і на городах по вулиці Зеленій, що знаходиться на березі річки Герцушка(м.Герца).
Наукові дослідження велися у різні часи і на інших узгір’ях навколо Герци. Археологи К.К. Журеску та К. Діну у 1971 році дійшли висновку, що в цій зоні на Півночі Молдови існувало поселення засноване на тотожних спільних елементах матеріальної культури ще до формування Румунської держави. Історик І. Мурарул в праці «Герцаївський край – місце життєдіяльності і надії», базуючись на відкриттях Ясських дослідників і археологічних розкопках, які проводились на місці «Четецуя» і навколо Герци, прийшов до висновку і уточнює, що ще раніше X ст.. н.е. навколо Герци розвивалося і існувало князівство воєводи «Четецуя» від «Низини Герци» відносяться до групи дакських фортець і тут на півночі Молдавії була велика територія етносу румунів. Це означає, як у ранньому середньовіччі так і пізніше серед населення Герци найбільша маса людей були торговцями (євреї), а у ближніх поселеннях торговців (євреїв) не було. Корінними мешканцями цих земель були нащадки дако-римського походження, або кажучи сучасною мовою, пра-пра –прадіди нинішніх Румунів.
Сприятливі умови: кліматичні, географічні, торгівельні та інші, ще у ранньому середньовіччі сприяли формуванню Герци як комерційного центру краю. Тут торгували здебільшого хлібом, худобою та іншими найнеобхіднішими речами. Існували і позичальники, які позичали гроші торговцям під проценти, або приймали їх на зберігання. Є докази, що через Герци продовжувався торгівельний шлях до Польщі, до північно-східних російських князівств, до центральної Європи, у бік Чорного Моря, Кавказу, Дунаю, Балкан або Стамбула. Поштовхом розвитку Герци, як торгівельного центру була Велика кількість торговців, які мешкали тут на Півночі Молдови. Офіційно в документах значиться, що в 1437 році місцевість була придбана, як приватна власність паном Херц. В інших документах Герца була другим торгівельним центром після міста Дорохой, що стосується давності Молдавії. Олександру чел Бун (1408-1432) відзначив міста Дорохой, Чернівці і Бакеу, як міста з особливими правами та привілегіями. В періоді правління воєводи Штефана чел Маре, Молдовою (1457-1504) Герца відзначається як важлива місцевість на півночі Молдови з точки зору економіки. Майже до кінця XVIII ст. Герца була феодально-залежним містом і лише у 1732 р. переходить до розряду торгового містечка. У 1775–1777 роках Герца була окупована австро-угорськими військами, але з 1777 р. знову переходить у володіння Румунії. У цьому ж році місто набуло статусу крайового центру Чернівецького краю, що стало поштовхом для розвитку, заселення та благоустрою міста.
Поселення торгівців на постійне проживання ухвалено Хрисовим 1672 році. Вже в 1790 року Герци мав статус краю, що багато важить в політично – економічному значені того часу. Під час адміністративної реформи, яку проводив Костянтин Воде Маврокордат у XVIII ст. Герци перетворюється із дрібного торгівельного центру у резиденцію краю з певними органами місцевого уряду. Тому не дивно, що 1797 року в Герци починається будівництво із цегли та каменю нової церкви, більш широкої та просторої ніж попередня — церква з храмом Святого Георгія Победоносця, пізніше цю церков перейменували Спиридонівську з храмом святого чудотворця Спиридона. Про значення Герцаївського краю говорить і використання дільничної печатки ще з 1824 року. У 1828 році на печатці зображені терези над якими висіли дві гілочки зв’язані стрічкою. Надпис кирилицею повідомляв: «Печатка Герцаївського краю». Це говорить про те, що у той час при канцелярії використовували кирилицю, а Герца мала статус дільниці - значне адміністративно-територіальне відділення. Латинь стали використовувати з 1830 року. З самого початку існування поштового зв’язку (1862 року) в Молдавії в часи Олександра Іоан Кузе, Герца мало своє поштове відділення. У 1830 році в Молдавії проводиться адміністративно реформа і 1834 року резиденція краю перенесена в м. Дорохой. Герца вже має нижній статус, що зараз означає районний центр Дорохоївського повіту.
До окупації Буковини австрійцями (1774 р.) Герца економічно процвітала, але після 1775 року, коли офіційно встановили кордони між Румунією і Австрійською імперією Герца втрачає значення дільничного краю. Австрія принесла в Герци та всю Буковину повний економічний і культурний занепад. Таким чином, цілих 110 років простежується повний занепад краю. Народжуваність в Герцах та у навколишніх селах зростає після 1885 року. Наприклад, згідно перепису населення в Герцаївському краї 1885 році були зареєстровані 3 632 сімей, 1891 р. їх стало 4 166. За даний період кількість населення зросла на 534 сімей.
Згідно дослідженням історика Д. Жнуржнувяну населення Герцаївського краю з 1891 по 1940 роки щорічно зростало на 2%. На 1 червня 1938 року населення м. Герца складало 6 598 осіб. Нині на 1 грудня 2013 року 2 120 осіб.
29 червня 1940 року для Герцаївського краю, як стало відомо пізніше, було трагічним. За вимогою Радянського правління від 26.06.1940 року, Румунія повинна була залишати включно усі господарські та економічні речі, а також увесь транспорт на території Бессарабії та у північній Буковині. Не виконання цієї вимоги загрожувало війною. Румунія виконала цю вимогу. Так як це не стосувалось Герци, 29.06.1940 року дві делегації європейської спільноти під керівництвом ветеринарного лікаря Максом Вейманом і торговцем сучасної тканини Карлом Помирляну виїхали: одна до Новоселиці, а інша до Чернівців із червоним прапорами і з письмовим проханнями звільнити герцаївських євреїв від румунської влади. У другій половині дня 29 червня 1940 року, переходячи демократичну лінію в районі с. Маморниця – Цурень, три радянських танка вирушили в Герци. Напівнічній частині Герци танки були зупинені військовим дозором капітана Іоана Бороша у складі 4-х осіб. Танкісти зупинили машину, вислухали доводи дозора про те, що вонинезаконно переїхали на територію Румунії, потім, закривши люк танка, стали розстрілювати дозор з кулемета. Це була перша зустріч радянських бійців із румунськими. На сході м. Герца установили Державний кордон СССР з Румунією, який майже щоночі пересувався радянськими прикордонниками у бік Румунії на 50-100 м.
В перші дні війни місто було майже повністю зруйноване. В 1940-1941 роках радянська адміністрація вперше почала висиляти громадян не тільки румунської, а ї єврейської національностей із Герци.
Наступна трагедія відбувалася влітку 1941 року. Після початку Великої Вітчизняної війни, вкінці червня 1941 року 102 особи єврейської національності були розстріляні німецько-румунською військовою адміністрацією за нібито підтримку радянської влади. Аналогічно трапилось із радянськими активістами в селах Герцаївського краю. 29 березня 1944 року Герци були звільнені радянськими військами. На жаль, визволення не принесло щастя, а навпаки нещастя в румунських родинах. Всі особи, які раніше належали до будь-яких буржуазних партій або румунській адміністрації арештовували і депортували в Сибір, Казахстан або на Північ СССР. Туди ж висилялись цілі родини із складу яких люди намагалися втекти в Румунію. Інші за доносом місцевих активістів знищувались в недружелюбності до Радянської влади. У серпні – вересні 1945 року всіх демобілізованих солдатів з румунської армії, повернувшись на батьківщину відправили на відновлювальні роботи до Беломор Канала. Звіти повернулися одиниці, мало хто вижив у тих умовах. Наступна хвиля обов’язкова відправка 15-16 річної молоді. Хлопців і дівчат з ремісницьких училищ відправляли на відновлювальні роботи та будівництво різнихкомплексах у Донбасі, Кривому Розі або на Кавказі. Скрізь умови проживання були жахливими. Виживали лише найміцніші.
Радянське звільнення із рабства капіталізму виявилося для румунів Герци і краю справжньою трагедією. Наступна трагедія очікувалась у вигляді колективізації сільського господарства, тобто формування колгоспно-радгоспної системи у краю 1945-1948 роках. Хто не підкорювався і не підтримував колективізацію депортувалися до Сибіру. Умови праці були важкими, отримували мізерну плату, а вимоги були великими. Якщо не виконували по-максимальному працівників лякали розправою, були навіть випадки розстрілу. Тільки в ІІ половині 50-х років економічне життя стало налагоджуватися. В Герци організували бурякорадгосп, який проіснував аж до кінця 70-х років минулого століття.
З інших економічних одиниць діяли: машино - транспортна станція, яку перевели у ремонтну технічну станцію, завод контора, будівельна контора, цегляний завод, масло-молочний завод, млин, дорожній відділ та поштове відділення зв’язку.