1. Вимоги до забезпечення безпеки туриста на повітряному транспорті.

За даними світової статистики, темпи зростання популярності авіатранспорту є найбільшими серед усіх видів туристичного транспорту, що зумовлено розширенням географії подорожей та стійкою тенденцією до скорочення термінів подорожей на користь їх частоти.

Загалом у 2012 році регулярні пасажирські перевезення виконували 11 українських авіакомпаній до 46 країн (за статистичними даними перевезено 4,7 млн. осіб – на 8,5% більше, ніж у 2011 році). Водночас до України виконували регулярні польоти 55 іноземних авіакомпаній з 32 країн.

Внутрішні пасажирські перевезення на регулярній основі між 13 українськими містами здійснювали 10 вітчизняних авіакомпаній: обсяги перевезень зросли на 9,6% - перевезено 1,2 млн. пасажирів.

В авіації необхідно дотримуватися міжнародних норм регулювання польотів, тобто, міжнародних принципів організації повітряних пасажирських польотів, включаючи свободу прольоту над територією або акваторією, що знаходиться під юрисдикцією інших країн.

Повітряне транспортування — це транспортування пасажирів і їх багажу, вантажів і пошти повітряними суднами у відповідності з Правилами повітряного транспортування (національних і міжнародних) і договором транспортування.

Повітряний перевізник — авіакомпанія, підприємство, що здійснює пасажирські і/або вантажні транспортування (регулярні або чартерні). Авіакомпанія утримує повітряні судна (у власності або в оренді) і здійснює їх експлуатацію за допомогою власного льотного складу і бортперсоналу, а також наземне обслуговування суден і пасажирів.

Аеропорт приймає і обслуговує повітряні судна різних авіакомпаній, здійснює технічне забезпечення, постачання і обслуговування повітряних суден, включаючи технічну профілактику і ремонт. Наземні служби здійснюють контроль, регулювання і супровід польотів у повітряному просторі.

Головними критеріями є, безумовно перш за все, висока надійність (літаки безаварійно знаходяться в експлуатації до 25 років), вантажопідйомність (до 100 т корисно навантаження), пасажиромісткість (до 560 чол.) і дальності польоту з повним навантаженням без дозаправки паливом до 12 тис. км. Останнє важливо для виконання трансокеанських перельотів.

Інформація про повітряний рух і розклад. У аеропортах є оперативна інформація про регулярні та чартерні рейси. Інформація про авіарейс, яка показується на інформаційному табло в аеропорту зазвичай включає: дату і час відправлення/прибуття; номер рейсу; термінал для реєстрації і зустрічі пасажирів; також приводиться інформація про затримку рейсу. Сталий розклад публікується у вигляді окремих видань у засобах масової інформації, у тому числі і мережі Інтернет. У поточному розкладі можуть бути зміни і уточнення, викликані затримками рейсів з технічних причин, погодних умов, екстремальних ситуацій.

До проблем затримки відправки рейсу відносять і такі ситуації як затримка групи пасажирів, наприклад, першого класу або класу VIP. Затримка зльоту, природно, викликає і затримку прибуття. Зустрічаючі чекають у терміналі прибуття, чекають працівники наземних служб, митники, прикордонники та інші працівники. Істотні зрушення в розкладі прибуття вносять плутанину.

За затримку прибуття регулярного рейсу пасажирам престижних авіакомпаній перевізником виплачується компенсація, розмір якої залежить від відстані перельоту і часу затримки.

Паління. Значна частина авіакомпаній на рейсах тривалістю менше 4-х годин палити в салонах забороняє. Категорично забороняється палити в туалетах. Якщо палити дозволено, то тільки в певному салоні літака. Деякі авіакомпанії ввели заборону паління на будь-яких рейсах.

Екстремальні умови. Для пасажирських транспортувань створюються максимальні умови безпеки польотів. Не всі люди нормально переносять політ. Деякі пасажири, особливо при зльоті і посадці або трясінні літака в повітряних турбулентних потоках, відчувають нудоту, запаморочення. Для них видаються спеціальні гігієнічні пакети. У разі недостачі кисню є індивідуальні кисневі апарати. Пасажирам, які бояться висоти, не рекомендується сидіти в кріслах біля вікна, Не допускається масове ходіння пасажирів салоном. Будь-яка паніка у польоті недопустима. На борту пасажирського повітряного судна не передбачається парашутів.

При технічних несправностях, що не дозволяють продовжувати політ, або інших екстремальних обставинах, проводиться аварійна посадка авіалайнера на землю або на воду. Слід зазначити, що далеко не всі конструкції літаків допускають посадку поза підготовленими аеродромами і рівними майданчиками. Проте приводнення як варіант аварійної посадки на мілководді — можливий.

У випадку оголошення аварійної посадки пасажирам необхідно застебнути прив'язні ремені. При аварійній посадці рекомендується вийняти з одягу гребінці, авторучки, інші колючі предмети, окуляри, зняти краватку, туфлі на підборах і згрупуватися: нагнутися і охопити коліна руками, голову притиснути до рук.

На випадок аварійної посадки літака і екстреної висадки пасажирів на землю (воду) з салону влаштовані кілька аварійних виходів (люків), забезпечених надувними трапами, якими пасажири можуть швидко слизнути на землю. У випадку приводнення літаку всім пасажирам видаються рятувальні надувні жилети, які знаходяться в багажних відділеннях над (або під) кожним кріслом. Проте надувати рятувальний жилет слід поза літаком, оскільки в надутому жилеті буде важко вийти через люк. На борту є (може бути) надувний рятувальний човен.

Сучасний рівень техніки дозволяє забезпечити високий рівень надійності літальних апаратів. Аварійність на повітряному транспорті навіть нижче, ніж на залізничному. Але негативним є той факт, що катастрофи з повітряними суднами, як правило, мають важкі наслідки.

Безпека польотів. Проблема безпеки повітряних польотів є надзвичайно актуальною і їй всі без винятку авіаперевізники приділяють велику увагу. Виділяють два аспекти безпеки польоту: належний технічний стан повітряного судна та гарантування безпеки польотів. Перше досягається постійним вдосконаленням і відпрацюванням конструкцій високої надійності і ресурсу, належною профілактикою стану технічних засобів і їх ремонту, належною технічною експлуатацією повітряного судна. Друге — підготовкою і високою вимогливістю до професіоналізму льотного складу (його підготовка і регулярна перепідготовка, перевірка стану здоров'я, дотримання режиму робіт) та бортпровідників, а також підготовкою і організацією польотів і їх супроводу, як у польоті, так і на землі. Іншим важливим чинником є ретельна перевірка і недопущення до повітряного перевезення пасажирів, здатних завдати збитків, перешкодити польоту, вчинити екстремальні дії, а також недозволеного до провезення багажу. Забезпечення безпеки повітряного транспорту являє собою розвинену систему взаємопов'язаних заходів, щонайменше відхилення яких від правил може мати несприятливі або катастрофічні наслідки.

Загалом повітряне перевезення вважається безпечнішим за всі інші види транспортування. Аварії і катастрофи в повітрі трапляються, але значно рідше, ніж з іншими транспортними засобами.

Охорона. Служби безпеки здійснюють контроль і запобігання екстремальним ситуаціям на землі і повітрі. Літаки є привабливим об'єктом для терористів.