Оскільки номенклатура небезпек, які можуть мати місце в процесі життєдіяльності людини нараховує понад 150 назв, то виникла необхідність у створенні їх класифікації. На сьогодні чіткого поділу небезпек за відповідними ознаками ще не існує, тому в загальному їх класифікують:

– за сферою (джерелом) походження: природна, техногенна, соціальна та ін.;

– за часом прояву: імпульсні, кумулятивні;

– за локалізацією: пов’язані з космосом, атмо-, гідро-, літосферою;

– за наслідками: захворювання, травми, смертельні випадки, аварії, пожежі;

– за збитками: соціальні, екологічні, технічні та ін.;

– за сферою прояву: побутова, виробнича, спортивна тощо;

– за структурою: прості, складні, похідні;

– за характером дії на людину: активні та пасивні (останні активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина, що наражається на гострі, ріжучі нерухомі елементи, ями, ухили, нерівності поверхні тощо).

Необхідно також розрізняти потенційні та реальні небезпеки. Зокрема, потенційно небезпечними в сучасному помешканні є газова плита, електроприлади (телевізор, холодильник та ін.), медикаменти в аптечці, пожежонебезпечні рідини, що використовуються в побуті тощо. Однак наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Потрібна причина (умова), при якій потенційна небезпека переходить в реальну, своєрідний “пусковий механізм”. Тому тріада “небезпека – причина – небажаний результат” – це логічний процес розвитку, що реалізовує потенційну небезпеку в реальну загрозу чи наслідки. Прикладом таких тріад можуть бути:

  витікання газу з газової плити – іскра – вибух;

  електричний струм – коротке замикання – ураження;

  медикаменти – прийняття надмірної дози – отруєння і т. д.

Слід зазначити, що небезпека, як правило, проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву небезпечна зона. На рис. 1.1 наведено графічні варіанти взаємного розташування зони перебування людини та небезпечної зони.

Техногенні небезпеки та їх вражаючі чинники за генезисом і механізмом впливу

Техногенні надзвичайні ситуації виникають у результаті раптового виходу з ладу машин, механізмів та агрегатів, що супроводжується значними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним чи біологічним зараженням місцевості, які призвели чи можуть призвести до значних матеріальних втрат та враження чи загибелі людей.

До техногенних відносяться надзвичайні ситуації, походження яких пов'язане з виробничо-господарською діяльністю людини на об'єктах техносфери. Як правило, техногенні НС виникають внаслідок аварій, що супроводжуються мимовільним виходом в навколишній простір речовини і (або) енергії.  Базова класифікація НС техногенного характеру будується за типами та видами надзвичайних подій, ініціюючих НС:  · Транспортні аварії (катастрофи);  · Пожежі, вибухи, загроза вибухів;  · Аварії з викидом (загрозою викиду) Хов;  · Аварії з викидом (загрозою викиду) РВ;  · Аварії з викидом (загрозою викиду) біологічно небезпечних речовин;  · Раптове обвалення будівель, споруд;  · Аварії на електроенергетичних системах;  · Аварії в комунальних системах життєзабезпечення;  · Аварії на очисних спорудах;  · Гідродинамічні аварії. 

Людина завжди використовувала навколишнє середовище в основному як джерело ресурсів, однак протягом тривалого часу його діяльність не робила помітного впливу на біосферу. В кінці минулого сторіччя зміни біосфери під впливом господарської діяльності звернули на себе увагу вчених.  До початку XXI століття забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва, сільського господарства, комунального господарства міст набули глобального характеру, що поставило людство на грань екологічної катастрофи.  За статистичними даними, до кінця XX століття на нашій планеті видобувалося близько 100 млрд. т різних руд, горючих копалин, будівельних матеріалів. При цьому в результаті господарської діяльності людини в біосферу надійшло понад 200 млн. т вуглекислого газу (CO2), близько 146 млн. т сірчистого газу (SO2), 53 млн. т оксидів азоту та інших хімічних сполук. Побічними продуктами діяльності промислових підприємств з'явилися також 32 млрд. м ³ неочищених стічних вод та 250 млн. т пилу.  Друга половина XX століття характеризувалася бурхливим розвитком хімічної промисловості. Свого часу хімізація принесла безсумнівну користь. В даний час стали очевидні негативні впливи цього процесу.  По-перше, з кожним роком збільшується викид хімічних сполук у навколишнє середовище. На сьогоднішній день відомо більше 6 млн. хімічних сполук, практично ж використовується лише близько 500 тис. сполук, при цьому, за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), з них 40 тис. мають шкідливими для людини властивостями, а 12 тис. токсичні. Наприклад, кожна люмінесцентна лампа містить 150 мг ртуті, і одна розбита колба забруднює 500 тис. м ³ повітря на рівні гранично допустимої концентрації (ГДК).  По-друге, заміна природних матеріалів на синтетичні призводить до цілого ряду непередбачених наслідків. У біологічні цикли включається великий перелік синтетичних сполук, не властивих цілинних природними середовищами. Наприклад, якщо у водойму потрапляє мило, основою якого є природні сполуки - жири, то водасамоочищається. Поява ж у воді синтетичних миючих засобів, що містять фосфати, призводить до розмноження синьо-зелених водоростей і загибелі водойми.  Багато хімічні сполуки здатні передаватися по харчових ланцюгах і накопичуватися в живих організмах, збільшуючи тим самим хімічне навантаження на організм людини.  Підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості є основними джерелами цілого ряду різноманітних токсичних речовин. До них в першу чергу слід віднести органічні розчинники, аміни, альдегіди, хлор, оксиди сірки і азоту, сполуки фосфору, ртуті.