3. Стресогенність педагогічної професії

Професія вчителя вимагає значного інтелектуального напруження з метою найкращого викладання освітнього матеріалу, яке у свою чергу, може спричинити стресову ситуацію. В школі багато чинників можуть викликати стрес у вчителя - це неповага учнів до вчителя, гомін і неслухняність, зірвані уроки, невивчений матеріал, відсутність дисципліни на уроці, іноді навіть хуліганські витівки, постійні зміни в освітньому процесі, незрозумілі вказівки керівництва закладу та багато іншого. А якщо до цього додати рівень оплати праці вчителя, можливі домашні проблеми та й незадовільний рівень життя в країні, то взагалі складається велика вірогідність отримати стрес.

Стрес - дуже розповсюджене явище в сучасному світі. Основою виникнення стресу в сучасних умовах життя є синдром розумово-емоційного напруження. Короткочасні емоції переважно не є шкідливими, лише тривалі приводять до нервового напруження. У професії вчителя стресорів вистачає. При постійному виникненні стресових ситуацій формується синдром розумово-емоційного (нервового) перенапруження, який може перейти в хворобу. Серед основних хвороб, які пов’язують із стресом є атеросклероз, гіпертонія та різноманітні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Стрес - це функціональний стан організму, що виникає як наслідок зовнішнього негативного впливу на його психічні функції, нервові процеси чи діяльність периферичних органів. Біологічною функцією стресу є адаптація. Її призначення полягає в захисті організму від різноманітних загрозливих, руйнівних впливів (фізичних чи психічних) чинників навколишнього середовища - стресорів. Тому поява ознак стресу свідчить про те, що людина реалізує певний тип діяльності, спрямованої на протистояння небезпечним впливам стресорів. Цьому типу діяльності відповідає особливий фізіологічний стан та комплекс різноманітних фізіологічних реакцій. У міру розвитку стресу змінюються фізіологічний стан і реакції організму. Отже, стрес - це нормальне явище у здоровому організмі. Він сприяє мобілізації індивідуальних ресурсів для подолання труднощів, що виникають.

Загальний адаптаційний синдром (ЗАС) або синдром біологічного стресу вперше був описаний в 1936 році видатним вченим Гансом Сельє. Він перший звернув увагу, що перші прояви різноманітних інфекцій однакові (слабкість, підвищена температура, зниження апетиту) і тільки через декілька днів з’являється характерна картина захворювання.

Спочатку цей неспецифічний синдром характеризувався морфологічними і функціональними змінами що отримали назву «тріади»:

• збільшення і підвищення активності надниркових залоз;

• зменшення вилочкової залози і лімфатичних вузлів;

• мікро крововиливи і кровоточиві виразки у слизовій оболонці шлунку і кишечника.

Під час постійного впливу факторів, що викликають стрес « тріада » стресу змінюється. У фізіологічному механізмі стресу велике значення мають зв’язки гіпоталамусу і гіпофіза.

Вплив стресів здійснюється двома шляхами через гіпоталамус і вегетативну систему та гуморальним шляхом -збільшення надходження в кров кортикостероїдів.

Г. Сельє розрізняє поняття «стрес» і «дистрес». Стрес - напруження, дистрес виснаження, нездужання організму.

На думку Сельє, повна свобода від стресу означає смерть, дистре завдає шкоди організму і може призводити до смерті.

Впливи, що викликають стрес мають назву стресорів. Розрізняють фізіологічні і психологічні стресори.

До фізіологічних відносять - больові впливи, висока температура, велике фізичне навантаження та інші.

Психологічні стресори - це стимули, які сигналізують про біологічну або соціальну значущість подій. Це сигнали, які загрожують життєдіяльності організму, сигналами небезпеки, переживання, образи, необхідності розв'язання складних завдань та ін.

Відповідно до двох видів стресорів розрізняють фізіологічний та психологічний стреси, а психологічний стрес поділяється ще на інформаційний та емоційний.

Інформаційний стрес виникає в ситуації інформаційного перевантаження, коли людина не може впоратися із завданням або не може прийняти правильне рішення в необхідному темпі при високій відповідальності за наслідки цього рішення. Отже, інформаційне перевантаження виникає тоді, коли інформаційне навантаження перевищує можливості людини за умови високої мотивації до виконання роботи.

Емоційний стрес спричиняє сигнальні подразники. Він виникає в ситуаціях загрози, образи, зневаги, а також у конфліктних ситуаціях, коли людина тривалий час не може задовольнити свої біологічні чи соціальні потреби. Універсальними психологічними стресорами, що викликають у людей емоційний стрес, є словесні образи, які викликають особливо сильну та тривалу дію.

Г. Сельє визначає три стадії стресу: тривога, опір, виснаження .

Перша стадія стресу - стадія тривоги визначається в мобілізації цієї адаптаційних можливостей організму. Захисна функція цієї стадії пов’язана з ефектом впливу адреналіну і норадреналіну.

Ці речовини виділяють наднирковими залозами і називаються аварійними гормонами. Вони активізують діяльність серцево-судинної системи, обмін речовин. Адреналін призводить до підвищення артеріального тиску, підвищення частоти пульсу, збільшення об’єму серцевого викиду, стимулюють розпад глікогену і збільшення кількості цукру в крові. Адреналін належить до гормонів короткочасної дії, а норадреналін виявляє свою дію протягом тривалого часу. Стан тривоги, жаху, очікування небезпеки, звичайно супроводжується виділенням у кров адреналіну. А стан розумового та фізичного напруження, подолання психічних перешкод, витривалості звичайно реалізується на фоні високого виділення норадреналіну.

Адреналін називають гормоном тривоги, а норадреналін - гормоном гомеостазу. Люди з високим рівнем адреналіну в крові у звичайних, не стресових умовах, працюють значно краще.

Друга стадія стресу - стадія опору - адаптацією до стресу відповідає збільшенням кількості адреналіну і норадреналіну, що проникають у мозок і призводить до збільшення рівня кортикостероїдів. Збільшення цих гормонів призводить до посилення захисних функцій організму, оскільки вони мають протизапальну, антиалергічну, протишокову і антитоксичну дію.

Третя стадія - виснаження - спостерігається в результаті тривалої дії стресу, коли незважаючи на збільшену опірність організму до стресу, запаси адаптаційної енергії поступово виснажується, взаємодія між нервовими і гуморальними механізмами перебуває в стані розладу. Надмірне накопичення гормонів надниркових залоз у рідких середовищах організму призводить до розладу функцій, якій розповсюджується поступово на нервову і ендокринну системи, включаючи серце, судини, органи травлення. Ця стадія є переходом адаптивної реакції в патологію.

Поведінка у стресовій ситуації багато в чому залежить від особистісних особливостей людини, від уміння швидко оцінити ситуацію, від навичок миттєвого орієнтування у несподіваних обставинах, від вольової зібраності, рішучості, доцільності дій і розвитку, витримки, від набутого досвіду поведінки в стресових ситуація. У житті реакції людини на критичні умови не завжди адекватні й часто непередбачені. Статистика свідчить, що тільки 30% людей, що потрапили в екстремальні умови на декілька годин, можуть набути підвищену працездатність і цим можуть себе врятувати. А в більшості людей, без достатнього попереднього тренування, часто виникає страх, розпач, паніка, і навіть ступор.

Це все негативно впливає на здатність раціонально діяти, повноцінно використовувати набуті раніше знання в екстремальних ситуаціях. У цих умовах можуть розвинутися фобії та різні стресові патології, наслідком тяжких емоційних стресів можуть бути наркоманія та алкоголізм. Шкода від куріння у багато разів перевищує ефект зняття емоційного напруження під час куріння.

Для того аби уникнути негативних наслідків стресу, слід розвинути стресостійкість, усвідомити можливі ситуації виникнення стресу та їхнє усунення. Щоб поставити стресам надійний заслін, педагог має перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися тим, що дасть можливість зняти емоційну напругу, адже основою стресостійкої життєвої стратегії педагога є пошукова активність. Підвищити стресостійкість можливо за допомогою аутотренінгу, медитації, сміхотерапії, кольоротерапії, аромотерапії, фізкультури, катарсису (спілкування з близькими, домашніми тваринами, захоплення мистецтвом). Це основні шляхи до психічного, фізичного та духовного здоров’я особистості.

Тільки так можна гідно протистояти стресу отримати більше задоволення від життя, знайти в собі та оточуючому середовищі нове та найкраще вчити майбутнє покоління українців.