2.4. Формування в молодших школярів умінь редагувати зв’язні висловлюваннята здійснювати самоперевірку

У початковій школі розпочинається формування в учнів уміння вдоскона­лювати написаний текст. Учень дуже часто не помічає своїх помилок, він витратив багато сил та часу на складання тексту і тому впевнений, що знайшов найкращі засоби для вираження своїх думок. З цією метою школярі повинні навчитися здійснювати самоперевірку і найпростіше редагування власного переказу чи твору.

Спочатку ця робота проводиться колективно, під керівництвом учите­ля. У 3 класі доцільно присвятити окремий урок колективному вдосконаленню зв'язного тексту. Продемонструємо методику формування зазначеного вміння на прикладі фрагмента уроку «Письмовий переказ тексту "Біда" за колективно складеним планом».

На дошці записано учнівський переказ тексту (учителеві не обов'язково називати прізвище автора, щоб не образити його). Для зручності речення можна пронумерувати.

Біда

1. Настали перші морози. 2. Двоє хлопчиків пішли на річку. 3. Спочатку хлопчики ковзали біля берега а потім поїхали на середину. 4. Крига провалилася. 5. Хлопчики опинилися у воді. 6. Вони почали кречати. 7. Їх почули люди. 8. Вони принесли дошки і драбину і витягли хлопчиків. 9. З того часу хлопчики запам'ятали що на річці треба бути обережним. 10. Потім відвезли врятованих до лікарні.

Учитель ставить учням завдання прочитати текст і подумати, чи не потрібно в ньому щось виправити, змінити.

Діти помітили, що в переказі не сказано, що сталося з річкою після перших мо­розів. Тому запропонували дописати після першого речення ще одне: Річка вкрилася кригою. У двох наступних реченнях повторюється слово хлопчики, яке в другому випадку можна замінити словом вони. Третє речення має службове слово а, перед яким слід поставити кому. Четверте речення повідомляє про небезпеку, що сталася раптово. Тому його можна доповнити словом раптом. П'яте речення не викликало сумнівів. У шостому реченні учні помітили помилку в слові кричати (кречати). Дібравши перевірне слово крик, виправили букву е на и. Сьоме речення не має недо­ліків. У восьмому повторюється службове слово і, яке в позиції між словами дошку і драбину можна замінити на кому, оскільки воно стоїть між однорідними членами речення. У дев'ятому реченні діти зафіксували відсутність коми перед що. Не на місці виявилося десяте речення. Його школярі поставили перед дев'ятим.

Перечитавши виправлений текст ще раз, третьокласники запропонували виділити зачин (два перших речення), основну частину і кінцівку (останнє речен­ня) та записати кожну структурну частину з нового абзацу. У результаті вийшов такий переказ:

Настали перші морози. Річка вкрилася кригою.

Двоє хлопчиків пішли на річку. Спочатку вони ковзали біля берега, а потім по­їхали на середину. Раптом крига провалилася. Хлопчики опинилися у воді. Вони почали кричати. Їх почули люди. Вони принесли дошки, драбину і витягли дітей. Потім від­везли врятованих до лікарні.

З того часу хлопчики запам 'ятали, що на річці треба бути обережними.

Перечитавши остаточний варіант тексту, учні підсумували, що вони знайшли і виправили вісім помилок. Після цього переказ став значно кращим. Але най­важливіший результат проведеної роботи полягає в тому, що діти побачили, як потрібно самостійно перевіряти і редагувати свої перекази та твори.

Надалі самоперевірка і редагування власних текстів здійснюється школярами індивідуально, з допомогою вчителя. Коли педагог переконався, що більшість учнів класу завершують написання своїх переказів чи творів, він повідомляє усно або пише на дошці: «Самоперевірка!» Можна підготувати плакат з пам'яткою- алгоритмом самоперевірки, в якій записано поради такого змісту: «Перевір: 1. Чи не повторюються в тексті однакові слова? 2. Чи правильно ти поставив розділові знаки? 3. Чи не припустився ти помилок у написанні слів? 4. Чи дотримався ти абзаців?».

Спостерігаючи за класом, учитель підходить до тих учнів, які закінчили пи­сати, і надає їм індивідуальну допомогу — нагадує, яких помилок треба остеріга­тися. Якщо учень сам не може знайти помилку — показує йому те місце в переказі чи творі, над яким треба ще попрацювати. Прямо вказувати на помилку можна лише тоді, коли вчитель переконався в неспроможності учня знайти і виправити її самостійно.

Під час саморедагування переказів і творів школярі замінюють слова, вводять виражальні засоби мови, ліквідують невиправдані повтори, змінюють порядок слів, зв'язують речення сполучниками, змінюють послідовність речень у тексті тощо.

На уроках розвитку мовлення  вчитель може виділити 10–15 хвилин на виправлення певного типу помилок. Педагог повинен чітко визначити мету цього фрагменту уроку, проаналізувати літературно-художні зразки текстів, що дозволяють прослідкувати, як вибирає слово письменник, запропонувати школярам попрацювати з так званими «зіпсованими» текстами, які дозволяють розглянути кожний вид мовленнєвих недоліків окремо, навчитися його розпізнавати та виправляти. (Додаток З)

Отже, працюючи над удосконаленням власних висловлювань, учень повинен не тільки зрозуміти, в чому його помилка, але і знати, як її виправляти.

У початкових класах діти починають оволодівати нормами усної та писемної літературної мови, вчаться використовувати мовні засоби при складанні власних зв’язних висловлювань.Спеціальні вправи сприятимуть розвитку «чуття мови», забезпечуватимуть здатність молодших школярів правильно і стилістично вправно послуговуватися різноманітними мовними засобами для створення і вдосконалення текстів різних типів і стилів.