9. 7 Складання поздовжнього профілю траси.

9.7.1 Основні відомості

Після того як по трасі розплановано пікетаж, приступають до побудови поздовжнього профілю траси.

Різні дані (фактичні і проектні) на поздовжньому профілі розміщують в окремих графах, у сукупності названих сіткою профілю. Для кожної споруди встановлено стандартний зміст і розміщення граф сітки. В додатку А на рис.А.9 наведений взірець фрагменту скороченого поздовжнього профілю залізниці.

Побудову поздовжнього профілю починають з розміщення в відповідних графах всіх пікетних і плюсових точок відповідно до горизонтального масштабу профілю і їх висот, заокруглених до 0,1 м, які виписують з журналу нівелювання, або, як для побудови попередніх профілів, визначають графічно за горизонталями карти.

Розміщують також план траси, складений у прийнятому горизонтальному масштабі, використовуючи дані з карти. В середині цієї графи (план траси) прямою лінією зображають вісь дороги, а, у відповідних місцях її, стрілками показують повороти траси. Результати геологічних досліджень грунтів по трасі розміщують у графі 1 профілю. Верхня межа цієї графи є лінією умовного горизонту (основою профілю); від цієї лінії на відновлених до неї перпендикулярах, що називаються ординатами, у вертикальному масштабі відкладають фактичні висоти поверхні (чорні висоти). Ординати точок профілю не повинні бути довшими ніж 10-15 см. Виходячи з цього і встановлюється висота лінії умовного горизонту.

Намічені на ординатах точки з’єднують ламаною лінією, що є профілем траси .

У відповідній графі зображають прямі ділянки дороги і заокруглення за даними відомості прямих і кривих ( див. таблицю 9.6)

Довжини прямих вставок рахують між початком траси ПКО і початком першої кривої ПК, кінцем першої кривої КК і ПК другої кривої і так далі .

Наприклад : ПК 18 + 37,78 – ПК 5 + 97,37 = 1240,41 .

Дирекційні кути прямих вставок залежно від того, повертає траса вправо чи вліво, знаходять за однією з формул :

α₁ = α - φ_л

α₂ = α + φ_п

Заокруглення умовно показують дугами, оберненими опуклістю вверх при повороті вправо і опуклістю вниз при повороті вліво. З кінцевих точок дуг опускають перпендикуляри на лінію пікетажу; їх основи повинні відповідати пікетажним назвам початку і кінця кривої .

На перпендикулярах підписують віддалі до найближчих закріплених пікетних точок траси. В середині кожної кривої вписують її елементи. На прямих ділянках дороги підписують згідно з даними координатної відомості прямих і кривих їх довжини та румби. Розміщують кілометрові покажчики в вигляді кіл діаметром 5 мм; праву половину кола заливають тушшю. З центра кола опускають перпендикуляр на лінію пікетажу .

У відповідних графах розміщують проектні ухили, вибрані на попередньому профілі і проектні (червоні) висоти точок траси.

Віддалі від точки нульових робіт до найближчих точок пікетажу в цілих метрах підписують по обидва боки від ординати цієї точки, яка прокреслюється пунктиром синім кольором. Профіль викреслюють тушшю; вісь дороги, всі проектні дані, а також всі їх підписи – червоним кольором. Інші графи і підписи – чорним кольором.

П ри проектуванні траси переломи поздовжнього профілю сполучаються вертикальними круговими кривими великого радіуса.

Для визначення елементів вертикальних кривих Тв, Кв, Бв, а також прямокутних координат х і у Рисунок 9.9- Вертикальна крива

використовують формули:

Тв = Rв * ( ( i₁ – i₂)/2)

Kв =(i₁-i₂)*R (9.39)

Бв=Т²в/(2R),

де i₁, i₂ – проектні ухили відповідних ділянок червоної лінії профілю. Абсциси x відраховують по пікетажу від початку вертикальної кривої через кожних 10 м. Пікетажні назви знаходять аналогічно тому, як це робили при знаходженні горизонтальних кривих. Ординати знаходять за формулою:

у = х²/(2*Rв) (9.40)

і вводять, як поправки в проектні висоти поздовжнього профілю, відповідно додаючи або віднімаючи у випадку вгнутої або опуклої кривої.