Періоди високої і низької води

Межень – найнижчий рівень води.

Повінь – щорічний підйом води (приводить до розливу).

Паводок – короткочасний неперіодичний підйом води в річці (сильні дощі).

Для попередження руйнувань будують водосховища для вміщення весняних і паводкових вод.

Робота річки

Робота річки виявляється в ерозії, тобто (руйнуванні, розмиві) порід, по яких протікає річка, у перенесенні пухкого матеріалу, в його акумуляції (накопиченні в якому-небудь місці).

Ерозію розрізняють глибинну, яка спрямована на поглиблення русла, та бічну, спрямовану на руйнування берегів річки. Русла річок звивисті. Один берег підмивається, руйнується, інший – намивається і наростає. Пухкий матеріал річка переносить і відкладає. У верхів’ях річок переважає глибинна ерозія. Відкладання починається при уповільненні течії річки. Спочатку відкладається крупніший матеріал – каміння, галька, крупний пісок. А нижче, за течією – дрібний пісок, мул та ін. У гирлах річок принесений матеріал накопичується. Утворюються острови, мілини, протоки між ними. Такі утворення називають дельтами (Волга, Лена, Ніл). Є річки, в яких немає дельт. Вони впадають у море у вигляді розширеного гирла без наносів. Такі гирла називають лійкоподібними, або Естуаріями (Темза, Рейн, Єнісей та багато інших річок, які впадають у Північно-Льодовитий океан).

В результаті роботи річки утворюються річкові долини. Це звивисті зниження з певним похилом, по дну яких протікає річка.

Річкова долина має такі елементи: русло, заплави, тераси, корінні схили.

Русло – найнижча частина долини, по якій тече річка.

Заплава – частина долини, яка заливається під час повені і паводків. Поверхня заплави нерівна, великі витягнуті зниження чергуються з невеликими піщаними височинами.

Тераси – це вирівняні площадки, які простягаються вздовж долини у вигляді східців. Це колишні заплави. На великих річках є багато терас. На Волзі простежуються 4 тераси, на річках Східного Сибіру – до 20.

Отже, річкова долина створена річкою. Сформувалась вона під впливом багатьох факторів: тектонічних процесів, які визначили напрям, а іноді форму долини; гірських порід, їх складу, положення верств; вивітрювання гірських порід, змиву атмосферними опадами пухких матеріалів, сповзання ґрунтів, тощо. Тому форми річкових долин різноманітні.

Форми річкових долин

Тіснини (ущелини) – це долини утворені майже самою глибинною ерозією. Ці долини мають прямовисні схили, дно долини на всю ширину зайняте руслом річки (Кавказ, Памір, Альпи, Анди).

Каньйони – глибоко врізані в гірські долини, дно яких на всю ширину зайняте руслом. Такі долини мають східчасті схили (Дагестан, Крим, Вірменія). Найглибший каньйон має річка Колорадо США, штат Аризона, глибина якого доходить до 2 метрів.

Заплавні долини – це долини, що характеризуються наявністю широкої заплави, а русло займає тільки частину її. Таких долин багато на рівнинах. Ширина заплав у великих річок досягає десятки кілометрів, а вся долина з терасами іноді має ширину 100 км і більше. Ширина заплави Нижньої Волги досягає 40 км, а Амазонки – понад 100 км.

Течія – рух води від витоку до гирла. Швидкість течії залежить від похилу русла річки і визначається відношенням різниці висот двох пунктів до долини дільниці між ними. Чим більший похил русла, тим більша швидкість течії. Гірські річки, в яких великий похил відзначаються великою швидкістю течії порівняно з рівнинними. Якщо відкласти по горизонталі послідовну довжину різних довжин дільниць річки, а по вертикалі – висоти цих дільниць у певних масштабах і сполучити кінці вертикальних ліній, то одержимо повздовжній профіль річки. Для повздовжнього профілю річки характерні чергування крутих і пологих ділянок. Це є наслідком різних властивостей гірських порід, впадіння приток, геологічної будови місцевості, де тече річка. Тому повздовжній профіль річок неоднаковий.

У зв’язку з боковою ерозією русла рівнинних річок утворюють вигини. Такі вигини річки називають меандрами, або закрутами.

Режим річки залежить від характеру рельєфу збору води річкового басейну, типу живлення. За режимом розрізняють річки гірські і рівнинні.

Гірська річка має глибоку долину, вузьке дно (майже без заплаву, крутий повздовжній профіль, велику швидкість течії річки, бурхливу течію, має пороги і водоспади, живиться від танення снігів і льодовиків у горах, повінь буває в найжаркіший місяць.

Рівнинні річки мають широкі долини, пологий повздовжній профіль, невелике падіння висот, спокійну течію, звивисте, поділене на рукави русло, весняну повінь. У рівнинної річки можна виділити загальні риси русла, у якому чергуються плеса і перекати. Плеса утворюються на вигинах річок. Це найглибші їх дільниці, на яких повільна течія. Перекати – мілкі дільниці річки з швидкою течією. Вони утворюються на випрямлених дільницях річки, тобто на переходах від одного вигину до другого. При випрямленні річок на місцях плес утворюються стариці. При дальшому розвитку стариці втрачають зв'язок з руслом, утворюючи озера, серповидної форми, які поступово заростають і стають болотами.