Припливи і відпливи

Ісаак Ньютон на основі закону земного тяжіння пояснив це явище. Це відбувається внаслідок різного притягання, яке проявляє місяць і сонце на найближчі або віддалені від них частинки води.

В кожній точці на поверхні океанів двічі на добу спостерігається приплив і двічі відплив (через 6 годин). Висота припливної хвилі по відкритому океані близько півтора метра, а біля берегів залежить від конфігурації берегової лінії. Найвищий приплив у затоці Фанді біля Північної Америки (16 м). Припливи мають велике значення для судноплавства – в цей час морські судна можуть заходити річкою в порти. Для цього складають таблиці припливів і відпливів.

Припливи і відпливи – це періодичне піднімання та опускання води в океанах.

Океанічні течії

Течії – поступальні рухи величезних океанічних мас. Внаслідок \х відбувається кругообіг океанічної води. Переміщуються не тільки поверхневі, а й глибинні шари. Основна причина поверхневих рухів води – вітер. Але напрям течії не збігається з напрямом вітру, тому що діє відхиляюча сила обертання Землі. На напрям течій впливає і конфігурація материків. З глибиною швидкість течії зменшується і змінюється їх напрямок. По обидва боки від екватора вітри-пасати зумовлюють північні і південні течії (загальний напрямок – зі сходу на захід). При зустрічі з берегами материків течії розгалужуються вздовж материків на північ і південь. Відхиляюча сила змінює напрям у північній півкулі праворуч, а у південній – ліворуч.

Доходячи до 30-35⁰ широти течії набувають оберненого напрямку – із заходу на схід. Частина води надходить до західних берегів материків цих широтах і омиває їх (Західна Європа, Західна Канада).

Залежно від температури течії поділяють на теплі і холодні. Теплі – ті, які приносять воду, яка є теплішою, в порівнянні з водами району, куди вони приходять. Це переважно течії з низьких широт у високі. Холодні - ті, які приносять холоднішу воду з високих широт у низькі.

Отже, на характер течії впливають:

• вітер;

• відхиляюча сила обертання Землі навколо осі (в північній півкулі течії відхиляються праворуч, а в південній – ліворуч);

• характер берегової лінії;

• рельєф морського дна.

Одна з найбільших течій (тепла) бере початок від берегів Центральної Африки в Атлантичному океані, під дією вітрів з обох боків екватора частина її попадає в Мексиканську затоку, звідки прямує в Атлантичний океан і далі до берегів Європи (біля берегів Євразії її називають Гольфстрім). Всі річки земної кулі несуть менше води, ніж Гольфстрім. У північній частині Атлантичного океану цю течію називають Північноатлантичною.

Холодною течією є Лабрадорська. Рух течії – з Північного Льодовитого океану повз Гренландію до півострова Лабрадор (вода цієї течії набагато холодніша за навколишню).

На карті напрями теплих течій позначаються червоними стрілками, холодні – чорними або синіми. Значення течій:

• перенесення планктону;

• формування клімату;

• вплив на перерозподіл атмосферних опадів.

Течії переносять з низьких у високі близько половини тепла. Тому є відмінності клімату Канади і Західної Європи в зоні між 30⁰ і 55⁰ паралелями. В Канаді середня температура від 0⁰ до -10⁰, в Західній Європі – від 0⁰ до +10⁰. Причина - Європу омиває тепла течія Гольфстрім, Канаду – холодна Лабрадорська течія.