Хімічний склад морської води

У водах океанів розчинені всі відомі елементи періодичної системи елементів Менделєєва. Більшість з них є у мізерній кількості. Але в сумі вони дають значні величини: золота в океанах – 8 млн. т., нікелю – 80 млн. т., срібла – 164 млн. т., молібдену – 800 млн. т, йоду – 80 млн. т. Крім твердої речовини, розчинені гази – кисень, азот, вуглекислий газ, в застійних водах – сірководень.

Смак океанічної води гірко-солоний. Солоний смак зумовлений наявністю хлориду натрію, гіркий – хлориду та сульфату магнію.

Солоність – загальна вага всіх солей у ваговій одиниці. Солоність води вимірюється у проміле ⁰/₀₀ Середня солоність води складає 35% ⁰/₀₀ (тобто в одному літрі розчинено 35 г солі). Солоність у Світовому океані розподіляється нерівномірно і залежить в основному від співвідношення випаровування і опадів. Найбільша солоність спостерігається в тропічних широтах, де випаровування велике, а приплив прісної води невеликий. В екваторіальній смузі солоність дещо менша завдяки великій кількості опадів. Найбільша солоність у Червоному морі - до 41⁰/₀₀. З глибиною солоність змінюється мало.

Температура в океанах і морях різна. Морська вода замерзає від берега, де вона менш солона. В екваторіальній зоні температура верхнього шару води +27⁰-28⁰. У помірних широтах – від 0⁰ до +20⁰, у полярних – від 0 до -2⁰ С. Найтеплішим морем є Червоне (+35,5⁰). Температура води у Перській затоці сягає +37⁰ С. У полярних країнах вода світового океану замерзає. Кристалики льоду поступово зростаються і суцільно вкривають поверхню моря чи океану, утворюючи «льодяне сало». Льодинки збільшуються у розмірах, труться одна об одну і набувають вигляду великих плаваючих тарілок (млинчастий лід). Льодяний покрив сильне хвилювання океану розбиває на величезні ділянки – льодяні поля. Льодяні поля насуваються одне на одне і накопичуються у вигляді льодяних торосів (їх висота 5-10 м).

Навколо Північного полюса і навколо Антарктиди лід рухається в різних напрямках, утворюючи полярний пак.

Межа замерзання проходить від берегів Ньюфаундленд до західних берегів Гренландії, до островів Шпіцберген і далі до берегів Кольського півострова. У Тихому океані – від берегів Північної Кореї до острова Хоккайдо, від Курильських островів до півострова Аляска. У північній півкулі межа замерзання піднімається до 45⁰ північної широти.

З Антарктиди і Гренландії сповзають величезні льодовики в моря і океани. Обламуючись, утворюють плаваючі льодяні гори – айсберги (є айсберги висотою до 157 м і довжиною до 170 м). Під водою знаходиться лише 1/7 частина льоду. Морські течії виносять їх у північній півкулі до 40-50⁰ північної широти, а в південній – до 30-40⁰ південної широти.

Рух води в світовому океані

Вода в Світовому океані перебуває у постійному русі. Розрізняють три види рухів: коливні (хвилі), поступальні (океанічні течії), мішані – припливи і відпливи.

Хвилі

Їх головною причиною є вітер. Окремі частинки води при хвильовому русі переміщуються по колових орбітах. У верхній частині орбіти частинки рухаються в напрямку хвилі. А у нижній – у зворотному напрямку. Спочатку на поверхні утворюються брижі, які при посиленні вітру переходять у хвилі (інколи хвилі в океанах сягають висоти 15-18 м і довжини до 1 км). Хвилі рухаються швидше до берега і повільніше – від берега (гребені хвиль зсовуються вперед і обрушуються на берег). При землетрусах виникають хвилі – цунамі. Швидкість їх поширення – від 150 до 900 км на годину, а висота їх біля берегів сягає 20-30 м. Завдають великих руйнувань.