3. Структура водної екосистеми
Екосистему водоймища можна уявити у вигляді кількох компонентів:
Абіотичні речовини органічні та неорганічні сполуки вода, вуглекислоти, кисень, кальцій, азотні та фосфорні солі, амінокислоти, гумінові кислоти та ін.
Невелика кількість необхідних для життя елементів живлення перебувають в розчині, і безпосередньо доступна організмам, але значна їх кількість міститься в продуктах розкладу (особливо в донних відкладах). Швидкість переходу речовин живлення в розчини, інтенсивність надходження сонячної енергії, а також температурні цикли, що регулюють інтенсивність функціонування водної екосистеми.
2.Продуценти.
її основу класифікації рослин покладено дві ознаки: зв’язок їх з повітряним середовищем і зв’язок з грунтом. В залежності від цього виділяють 3 групи рослин.
а) Повітряно водні (прибережно-водні) рослини, що високо підіймаються над водою. Вони зв’язані відразу з трьома середовищами: атмосферою, гідросферою і літосферою.
Займаючи проміжний етап між суходільними і водними рослинами, вони вміщують в своїй будові риси тих і інших. В цю групу входять: очерет, комиш, рогіз, стрілолист. Цс рослини літоральної зони гелофіти (рослини амфібії).
б) Рослини з плаваючими листками
укорінені (кувшинки, латаття);
вільно-плаваючи - неукорінені (ряска мала, спіроде).
в) Рослини повністю занурені
укорінені (водорості - діатомові (ТаЬеІІота МеШіга)\ зелені (Ресііахігит).
неукорінені (кушир, роголистник).
Це дві групи лімпетичної зони - гідрофіти (від грецького “гідро” - вода).
Рис. 1. Схема розміщення водних і прибережно-водних рослин залежно від глибини водоймища:
Пояса: 1 - рослини гідрофіти;
- повітряно-водні рослини;
- рослини з плаваючими листками;
- занурені рослини.
4. Макроконсументи
До цієї групи відносяться тваринні організми (личинки, комахи, ракоподібні, риби, ссавці).
Первинні консументи - це рослиноїдні тварини живляться безпосередньо живими рослинами чи рослинними залишками. Підрозділяються на два типи:
а) зоопланктон плаваючі тварини (циклопи (Cyclops), волохокрильці (Trichoptera)).
б) бентос - донні форми (трубочник звичайний, щитель літній, водяний ослик, раки тощо).
Вторинні консументи (зоофаги) - хижаки комахи та риби. Живляться первинними консументами та вторинними (одне одним).
Клас п’явки; лептодора велика (Leptodora kinolti Focke).
Клас клопи - хребтоплав (Notonecta); водяний скорпіон (Nepa cinerea L.); окунь (Perea fluriatiiis); щука (Esox lucius); сом
(Silurus lanis); судак (Lucioperca lucioperca); карп (Cyprinus carpio); линь (Tinea tinea); карась золотий (Carassius carpio) та in.
Детрітофаги - існують за рахунок органічного детриту (дафнія звичайна, гребець (Agabus); малярійний комар (Anophels;)).
Більшість макроконсументів живиться змішаною їжею (евріфаги - широкоядні).
Сапротрофи - водні бактерій та гриби.
Іїактерїї: оліготрофи - Tubifex, Limnodrilus.
Водозбірний басейн.
Біологічні компоненти ставу складають самопідгримуючу систему. Інтенсивність метаболізму і його відносна стабільність в значній мірі визначаються потоком сонячної енергії та інтенсивністю притоку води і різних речовин з площі водозбору.
Спричинена людиною ерозія ґрунту, а також промислові та комунальні стоки вносять у водоймища органічну речовину в таких кількостях, які не встигають засвоїтися. Швидке нагромадження таких речовин несе руйнівну дію, порушує гомеостатичний механізм водної екосистеми.
А тому, мінімальною одиницею водних екосистем прийнято вважати не саме водоймище, а всю площу водозбірного басейну.
Завдання 1. Для оцінки водної екосистеми описати адаптивні реакції рослинних організмів до умов життя у водному середовищі. Механізм гомеостазу водної екосистеми.
Завдання 2. Скласти харчовий ланцюг водної екосистеми (ставу чи озера).
Завдання 3. Привести наслідки впливу антропогенної діяльності на порушення гомеостатичного механізму водної системи.
Завдання 4. Зібрати колекцію водних рослин та тварин.
Практичне заняття №5
Тема: ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ГОМЕОСТАЗ БОЛОТА
Завдання 1. Описати типи, структуру, сучасний стан боліт.
МЕТОДИЧНІ ПОЯСНЕННЯ:
Болота - як водні біотипи
Болота - елемент географічного ландшафту, який І утворюється під впливом значного зволоження чи заводнення, гідро- і і гігрофільної рослинності, які обумовлюють процес торфоутворення.
"Болота - це молодість землі" Жак Перре
Водним болотом, особливо в зоні помірного клімату є пряма небезпека. В Україні болота, як компонент біосфери є важливий гідрологічний і кліматичний регулятор. Болота - незамінні природні акумулятори і розподілювачі вологи, регулятори гідрологічної рівноваги. Заболочені зони відіграють важливу роль в водному режимі всього району, регулюють річковий стік та забезпечують вологою грунт в сухі сезони та пори року.
Ці ландшафти (болота) в їх природному вигляді дуже живописні. Це цінні природні біогеоценози з цікавою специфічною флорою і фауною. Вони мають першорядне значення для збереження великої кількості біологічних угрупувань.
В багатьох випадках з економічної точки болота - як екологічні системи вигідні (пасовище, рибалка, охота) в природному стані, ніж після перетворення. Так, популяції водоплаваючих птахів потребують достатньої кількості місць відпочинку, зимування та ареалів існування. •
При проведенні осушення слід враховувати різні інтереси. Осушення деяких заболочених територій, безумовно, необхідно з господарської точки зору (інтереси сільського господарства, охорони здоров’я). Нині, коли саме життя показало хибність політики масового осушення болотних масивів, що завдало великої шкоди природі й призвело до економічних втрат, змінилась оцінка функціонування боліт
Розпочалася робота по їх збереженню, охороні й відтворенню. Такі відомі в Україні болота, як Рибне, Карма, Озерянське, Видра, Поздь, Згар, практично загинули разом з комплексом різних цінних видів рослин і тварин.
Частину боліт, що залишилась (близько ЗО великих боліт) взяли під охорону. Загальна площа цих боліт - 12 тис. га. але це дуже мала частка від усієї болотистої площі республіки - близько 1%.