2. Розвиваюча: розвивати кругозір студента, формувати професійні якості.
3.Виховна: виховувати любов до праці, викликати зацікавленість до дисципліни.
Питання лекції:
Наслідки забруднення грунтів мінеральними добривами.
Література:
Макарова н.С., Гармідер л.Д., Михальчук л.В. Економіка природокористування: Навч. Посібник. — к.: Центр учбової літератури, 2007 — 322 с.
Матеріал лекції.
Наслідки забруднення грунтів мінеральними добривами.
Поряд із позитивним впливом зрошення на продуктивність рослин, за певних недостатньо контрольованих умов воно пов'язане з погіршенням екологічного становища.
Збереження природно утвореної сприятливої для землеробства рівноваги в природному середовищі потребує постійної уваги і зусиль – застосування захисних заходів, які усувають забруднення середовища і порушення природних процесів.
Виникають важливі напрями сучасного землеробства – екологізація і біологізація. Завдання їх полягає в утворенні сприятливих умов ґрунтового, водного й повітряного середовища, при яких найбільш повно реалізується генетичний потенціал продуктивності культур і забезпечується одержання біологічно чистої продукції (див. Системи землеробства і сівозміни на зрошуваних землях).
Особливого значення екологізація і біологізація набувають в умовах зрошення в зв'язку з необхідністю запобігти і усунути ряд негативних процесів, що викликаються зрошенням.
Небезпека погіршення навколишнього середовища пов'язана з недосконалістю раніше побудованих зрошувальних систем, спостереженням водозберігаючих режимів зрошення, вимог науково обґрунтованої технології вирощування культур, викликається іншими причинами, які мають місцевий характер. Більшу частину їх можна усувати. Серед негативних процесів особливої уваги заслуговують як найбільш небезпечні – засолені ґрунти, їх заболочування, втрати гумусу і погіршення фізичних властивостей ґрунту, забруднення скидними водами рік, озер і морів.
Засолення ґрунту, його шкідливість, причини і засоби боротьби з ним. Близько 40% загального фонду іригаційне підготовлених земель України в тій чи іншій мірі засолені. За певних умов зрошення може погіршувати їх стан і сприяти вторинному засоленню нових площ.
Засолений ґрунт містить підвищену кількість розчинних солей, що збільшують його водоутримну здатність При зниженій вологості водоутримна здатність дуже засоленого ґрунту майже в 4 рази більша, ніж слабозасоленого.
Солі підвищують
осмотичний тиск ґрунтового розчину, що
послаблює надходження води в рослину,
виникає явище фізіологічної посухи.
Серед розчинних солей є шкідливі для
рослин – сода, хлориди, сульфати; навіть
порівняно невелика кількість їх (0,2‑0,5%
маси сухого ґрунту) може виявитися
згубною для них. Токсичні також
іони 
, 
, 
, 
.
їх токсичність проявляється при різній
кількості залежно від ботанічного виду
рослини і ґрунтово-кліматичних умов.
Повна відсутність цих елементів
несприятлива для рослин, але їх кількість
не повинна перевищувати поріг шкідливості.
На засоленому ґрунті рослини пригнічені, затримуються в рості й розвитку, частина їх гине (випадає), урожайність різко знижується.
Показники й ступінь засолення змінюються при різких його типах (табл. 27). При засоленні ґрунту содового самого небезпечного типу незасоленим вважається ґрунт із щільним залишком % до маси сухого ґрунту 0,1, з вмістом хлору (Cl) 0,01, – 0,02, – 0,06.
Наведені в таблиці 27 показники можуть змінюватися під впливом ґрунтових і кліматичних умов. За даними М.Ф. Буданова (1980), культурні рослини дають порівняно хороший урожай при загальному вмісті всіх солей у кореневмісному шарі 0,1 – 0,25% маси ґрунту, при 0,25‑0,5% знижується урожай і погіршується його якість, при вмісті їх понад 0,5% рослини дуже пригнічені й не розвиваються.
Причини засолення ґрунту. Солі утворюються в процесі вивітрювання гірських порід і нагромаджуються в пониженнях місцевості, утворюючи соленосні шари ґрунту і підвищуючи мінералізацію підгрунтових вод. Хоч солі надходять також із зрошувальними водами, виникаюче при поливах засолення ґрунтів не можна в усіх випадках пов'язувати тільки із зрошенням. Солі, що нагромаджуються в ґрунтах зони зрошуваного землеробства, надходять головним чином з ґрунтових шарів та з підґрунтових вод, де вони в тій чи іншій мірі нагромаджуються незалежно від зрошення.
Одна з найважливіших причин засолення ‑ близькість до орного шару мінералізованих підґрунтових вод і винесення солей у верхні шари ґрунту висхідними капілярними потоками.
Вплив рівня
мінералізованих підґрунтових вод на
засолення шару 0‑50 см під цукровим
буряком показаний у дослідженнях В.В.
Колпакова (1988). Початковий вміст солей
був 9 т/га. За рік їх вміст (за щільним
залишком) виявився таким, т/га: при рівні
підґрунтових вод 0,5 м – 36,7, 1 м‑12,9 і
при 1,5 м – 7,6. Та сама закономірність
відмічена також для
і 
Повторному засоленню сприяє випаровування ґрунтом і рослинами води, в якій розчинені мінеральні солі. Вони нагромаджуються в орному шарі і в рослинах. Після мінералізації останніх солі також відкладаються в ґрунті.
У результаті низької агротехніки і недосконалості зрошувальних систем, а також недостатньої вивченості геологічних та інших умов може бути викликане підвищення рівня підґрунтових вод, посилення їх капілярного підйому до поверхневих шарів ґрунту і винесення до них солей.
Засолення можливе і при глибокому заляганні підґрунтових вод, коли в ґрунті є ущільнені шари, які служать водоупором. Утворювана над цими шарами верховодка призводить до капілярного підйому води і винесення солей з соленосного горизонту до орного шару.
Отже, засоленню ґрунту сприяє надлишок і втрати води при зрошенні, сильна випаровуваність вологи ґрунтом, наявність солей у ґрунтовій і поливній воді, близькість соленосних шарів.
Ефективні засоби боротьби із засоленням і заболочуванням зрошувальних земель не можна розглядати без врахування конкретних природних і господарських умов.
На південному сході Херсонської області на невеликих ділянках зрошення спостерігається засолення внаслідок підвищеного вмісту солей у зрошувальній воді артезіанських свердловин. У ній переважає дуже шкідливий для рослин хлористий натрій. Боротьба із засоленням у цих умовах ускладнюється тим, що тут поширені важкі глинисті ґрунти й слабка природна дренованість території.
Засолення і заболочування не є результатом зрошення. У ряді випадків достатньо застосування нескладних агротехнічних і гідротехнічних заходів, щоб запобігти цим явищам.
Засоби, що запобігають засоленню ґрунту. У боротьбі із засоленням ґрунту треба застосовувати агрономічні та інженерні заходи. Залежно від природних і економічних умов значення їх може змінюватися.
Гідромеліоративні заходи докладно висвітлено в курсі сільськогосподарської меліорації. Проте агротехнічні прийоми є прямим продовженням гідромеліоративних і тісно пов'язані з ними, тому необхідно коротко розглянути деякі їх сторони.
У кожному випадку освоєнню нових зрошуваних земель повинно передувати вивчення глибини залягання і потужності соленосних шарів, складу солей, фільтраційної властивості окремих шарів ґрунту, водопідйомної властивості та інших водно-фізичних властивостей ґрунту. Вивчають насамперед рівень і мінералізацію підґрунтових вод, сольовий режим ґрунту. Для спостереження за динамікою рівня підґрунтових вод створюють оглядові колодязі.
Для даних умов ґрунту визначають критичну глибину залягання підґрунтових вод, вище якої не допускається їх піднімання, оскільки може відбутися засолення орного шару і всього шару ґрунту, де розміщується більша частина коріння рослин.
Наближено критичну глибину залягання підґрунтових вод для зрошуваного землеробства можна визначити як суму величин капілярної зони і періодично зволожуваного опадами і поливами кореневмісного шару. Важливо враховувати, що при близькому заляганні підґрунтових вод верхня частина капілярної зони може бути знята внутрішньоґрунтовим випаровуванням і десукцією (поглиненням води кореневою системою рослин). Бажано, щоб капілярна зона і поливні води не з'єднувалися.
Для піщаних ґрунтів прийнято вважати критичною глибину залягання підґрунтових вод 1 м від поверхні ґрунту, для суглинкових – 3 м і більше. Для більш точного визначення цього показника враховують не тільки водопідйомну властивість ґрунту, але й ступінь мінералізації підґрунтових вод, посушливість клімату, швидкість руху води і солей по капілярах, інтенсивність випаровування. Чим сильніше виражені ці показники, тим більша небезпечність засолення.
Лекція №50
Тема: Використання пестицидів та їх негативний вплив.
Мета:
1. навчальна: ознайомити студентів з наслідками використання пестицидів.