Висновок

Ще в дитячі роки вперше зіткнулась з неповносправною людиною і тоді не розуміючи до кінця життя, ненароком могла посміятись з поведінки «дивних» моєму розумінні людей. Це було в будинку пристарілих, де більшість людей були з інвалідністю куди часто приїжджала виступати з концертними номерами.. Згадую,як раділи їхні очі, бачучи приїзд гостей і не один раз, по закінченні концерту, до нас звертались бабусі, жінки, дідусі запрошуючи нас частіше до їхнього дому і ще тоді я зрозуміла, що хочу допомагати людям,які не можуть повною мірою вжитися в цьому світі.

Перебуваючи в реабілітаційному центрі, в якості волонтера взяла до уваги те, що неповносправні діти набагато більше цінують життя, і що головне, ці діти набагато сильніші духом. Вони загартовані життям. Провівши зними 2 тижні, переконана що ми всі рівні, ми одинаково плакали, коли прощались,однаково сміялись. Ми стали для них не просто волонтерами. З цією молоддю ми потоваришували. Спілкуючись з ними кожен з нас згадав про свої проблеми і потреби, і зрозумів, що вони далеко не найважливіші у світі Що я взяла для себе, це те щоб зрозуміти

Довго не відпускала нас, а потім плакала, адже розуміла, що ми прощаємось.

.

Які вони різні ці діти: одні - мовчазно сидять у кутку кімнати, інші - активно борються за твою увагу і ласку. Одні - безперервно коливаються з боку в бік, інші - нерухомо застигли в одній позі.

Список використаної літератури

Науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колек­тиву і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.