2. Поняття, причини і види правопорушень

Правопорушення ‑ це протиправні, винні, суспільно небезпечні (шкідливі) діяння деліктоздатного суб’єкта, за які закон передбачає юридичну відповідальність.

Щоб визнати ту чи іншу дію правопорушенням, необхідно встановити, чи має вона його ознаки.

До ознак правопорушення належать:

1. Суспільна небезпечність ‑ спричинення шкідливих наслідків чи загроза спричинення таких наслідків (шкода може бути моральною, матеріальною чи фізичною);

2. Правопорушення завжди проявляється в поведінці особи ‑ дії чи бездіяльності, тобто фактичному протиправному діянні чи протиправному нездійсненні регламентованої законом поведінки. Думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості не регламентовані, не є правопорушеннями і відповідно не можуть виступати як підстави для юридичної відповідальності;

3. Протиправність, тобто діяння повинно безпосередньо порушувати ту чи іншу норму права. Діяння, не врегульовані законодавством, не вважають правопорушеннями;

4. Правопорушення вчинене за наявності вини правопорушника, тобто умисного чи необережного ставлення особи до вчиненого діяння і його наслідків. Про винність говорять тоді, коли особа повинна була обрати варіант поведінки, але вчинила всупереч праву;

5. Правопорушення – це діяння деліктоздатної особи, тобто здатної нести юридичну відповідальність;

6. Караність правопорушення, яка визначена законодавством поряд із визнанням певного діяння протиправним. (Для цього потрібно, щоб суб'єкт правопорушення досягнув певного віку, визначеного законом, розумів свої дії та міг ними керувати, тобто необхідною умовою караності є деліктоздатність);

7. Причинний зв'язок між діянням і результатом, тобто спричиненням шкідливих наслідків.

На сучасному етапі основною причиною всіх правопорушень вважають соціальні протиріччя, що завжди є в суспільстві. Що стосується окремих правопорушень, то їхнє скоєння може бути викликане різними іншими незалежними причинами, серед яких:

• суб’єктивні (що залежать від особи) - родинні обставини, особливості оточення, алкогольна чи наркотична залежність тощо;

• об’єктивні (що не залежать від особи) - недосконалість чинного законодавства, економічні причини, соціальні причини тощо.

Усі правопорушення за ступенем суспільної небезпечності поділяються на злочини і провини (проступки).

Традиційно розрізняють такі основні види правопорушень:

• дисциплінарні правопорушення – порушення трудових службових, військових та інших обов'язків (дисциплінарна провина), за скоєння яких передбачена дисциплінарна відповідальність;

• цивільно-правові правопорушення – правопорушення, вчинені у сфері майнових і певних немайнових відносин, що регулюються цивільним, трудовим, сімейним, екологічним та іншими галузями права;

• матеріальні правопорушення – правопорушення, пов’язані із заподіянням шкоди робітником підприємству в процесі або у зв’язку з виконанням трудових обов’язків;

• адміністративні правопорушення – протиправні дії чи бездіяльність, які посягають на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за які законодавством передбачено адміністративну відповідальність;

• кримінальні правопорушення є найтяжчими, найбільш суспільно небезпечними за своїм характером і в законодавстві називаються злочинами.