Правознавство

Тема: основи теорії держави

ПЛАН

1. Виникнення держави та права

1.1. Порівняльна характеристика понять «країна», «суспільство», «держава»

1.2. Поняття і види суспільних відносин та особливості їх впорядкування у додержавний період. Зміни в організації суспільних відносин з появою держави

1.3. Причини виникнення держави і права

2. Історичний аспект виникнення держави

2.1. Теорії виникнення держави

2.2. Історичні типи держави і права: поняття і загальна характеристика

1. Виникнення держави та права

1.1. Порівняльна характеристика понять «країна», «суспільство», «держава»

Під терміном «суспільство» розуміють сукупність людей, що об’єдналися на певній стадії історичного розвитку з метою задоволення своїх потреб.

Суспільство базується на основі співпраці його членів, що об’єднуються за різними ознаками (національні, класові, сімейні, групові, тощо). Кожному суспільству властиві власні норми, правила, форми власності, культурна спадщина тощо. Наприклад первісне суспільство, радянське суспільство тощо.

Термін «країна» є широко вживаним з точки зору географії та культури.

Країна – географічна територія з визначеними кордонами і населенням, що в політико-географічному відношенні може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною (колонія).

Термін «держава» визначає політичну систему суспільства що склалася на певній території.

Держава — суверенна, універсальна організація політичної влади, покликана забезпечувати нормальну життєдіяльність людей, яка має свою територію, апарат примусу, створює право та стягує податки, необхідні для здійснення своїх функцій.

Наприклад, Британська імперія це держава, що складалася із багатьох країн. Якщо порівнюватися сучасні Румунію, Польщу, Угорщину із радянським їхнім періодом (40-90-ті рови ХХ століття), то це різні держави, а країни одні і ті ж самі.

1.2. Поняття і види суспільних відносин та особливості їх впорядкування у додержавний період. Зміни в організації суспільних відносин з появою держави

Суспільними відносинами є відносини, що складаються між людьми в процесі їхньої життєдіяльності.

Розрізняють:

• за видами діяльності (виробничі, комунікативні, пізнавальні, ціннісноорієнтаційні);

• за суб’єктами (класові, етнічні, міжгрупові, міжіндивідуальні);

• за сферою суспільного життя (матеріальні — власності, розподілу, споживання, виробничі; ідеологічні — політичні, правові, моральні);

• за характером (солідарність, конфлікт).

На зорі історії людства, у період первіснообщинного ладу, коли ще не було поділу суспільства на соціально неоднорідні верстви, основою організації був рід — об’єднання кровних родичів.

Такому соціальному об’єднанню були властиві:

• спільна організація праці (полювання, збиральництво);

• загальна власність на засоби виробництва (спільні знаряддя праці);

• перерозподіл «доходів» (все необхідне, що здобувалося для життя, здавалося в «загальний котел»);

• посади вождя, старійшини були виборними, змінними, матеріально посада не заохочувалась — це були найповажніші та найдосвідченіші люди. Влада базувалася на їхньому авторитеті та добровільності членів роду;

• найважливіші питання вирішувалися зібранням усіх членів роду, тобто влада належала не окремим людям, а суспільству в цілому, без створення спеціальних органів.

Отже, влада та суспільство співпадали.

Соціальні стосунки між людьми у додержавному суспільстві регулювали мононорми , єдині специфічні норми, що містили в собі норми моралі, релігії, права. Мононорми мали універсальний характер, тобто регулювали будь-які стосунки та питання. Складалися вони стихійно, в міру потреб, без участі спеціально створених для цього органів. Вони існували у формі норм релігії та моралі, міфів, обрядів, традицій, звичаїв, табу тощо. Певний вплив на врегулювання соціальних відносин мали й авторитет вождя та кровноспоріднені зв’язки.

Організації суспільства за первісного ладу були властиві такі ознаки:

• соціальна однорідність;

• публічна влада збігається із населенням;

• кровно-родинні зв’язки;

• публічна влада поширюється лише на кровних родичів;

• відсутність зборів (податків);

• врегулювання стосунків шляхом застосування звичаїв та традицій;

• відсутність апарату примусу;

• відсутність чітко визначених владних повноважень у публічної влади.

Розвиток родових общин призвів до зміни організації влади:

змінилося становище вождів та старійшин: їхня влада стає спадковою, вони перестають працювати, займаються лише керівною діяльністю, одноосібно приймаючи рішення з важливих питань, не враховуючи думки роду чи племені;

рада вождів, яка ще донедавна обирала вождя, відходить на другий план, а на перший висувається дружина вождя;

протягом певного часу посада вождя перетворюється на посаду правителя, його оточення —у радників та намісників, а дружина — у військо.

Отже, влада поступово починає відділятися від суспільства (влада та суспільство перестають співпадати). Публічна влада для управління населенням має апарат управління (чиновники) та примусу (поліція, в’язниці, армія). Таким чином, держава з’являється у результаті складних змін в економічному житті суспільства, поступового відособлення верстви людей, які зосередили у своїх руках управлінські функції.