Тема 2.3. Глава держави та уряд в зарубіжних країнах План лекційного заняття

1. Глава держави: поняття, основні ознаки, види, місце глави держави в системі вищих органів державної влади.

1.1. Монарх: правове становище, порядок престолонаслідування; роль монарха в парламентських, дуалістичних і абсолютних монархіях.

1.2. Президент: правове становище президента, основні системи обрання президента.

2. Компетенція глави держави в галузі державного управління, законодавства, зовнішньоекономічній сфері. Інші повноваження глави держави.

3. Уряд. Місце уряду в системі вищих органів влади. Види урядів. Порядок формування уряду в залежності від форми правління.

4. Глава уряду, порядок його призначення, правове становище і роль повноваження уряду в сфері державного управління. Порядок діяльності уряду. Процедура прийняття рішення. Взаємовідносини уряду з главою держави та парламентом. Парламентська відповідальність уряду. Теорія спільної виконавчої влади.

План семінарського заняття

1. Глава держави в зарубіжних країнах:

а) монарх;

б) президент.

2. Правове становище монарха та президента як глав держави.

3. Повноваження голови держави.

4. Уряд, його місце в системі вищих органів влади.

5. Глава уряду, порядок його призначення, правове становище і роль.

6. Повноваження уряду:

а) в галузі державного управління;

б) в законодавчі сфері;

в) в зовнішньоекономічній сфері;

г) надзвичайні повноваження.

1. Глава держави в зарубіжних країнах

Одним з найважливіших елементів державного механізму є глава держави — особа, яка займає формально вище місце в структурі державних інститутів і водночас здійснює функцію представництва самої держави в цілому. З іншого боку, глава держави розглядається як один з вищих органів держави.

Юридичний статус і політичне значення сучасного глави держави залежать від форми державного правління, прийнятої в тій чи іншій країні.

У більшості зарубіжних країн функції глави держави доручаються одноособовому органу. Залежно від форми правління — це або президент, або монарх. Щодо народів, які живуть у державах з монархічною формою правління, то вони називають себе підданими його величності короля, імператора, шейха і т. ін., а з республіканською — громадянами.

Президент (лат. ) — той, хто сидить попереду. Монарх (грец. — самодержець) — спадкоємний глава держави в монархи.)

Винятковим є виконання функції глави держави колегіальним органом. Так, у Швейцарії функції глави держави згідно з чинною Конституцією 1999 р. виконуються Федеральною радою, яка одночасно є й урядом країни.

Державне право зарубіжних країн розглядає звичайно главу держави як носія вищої виконавчої влади, а також як вищого представника держави у сфері міжнародних відносин.

Однак між тими значними повноваженнями, якими наділяється глава держави Конституцією, і тією реальною роллю, яку він відіграє у суспільно-політичному житті конкретної країни, нерідко існує розрив. Останній залежить від багатьох чинників, насамперед від форми правління, політич­ного режиму і соціально-політичного становища у країні, від історичного етапу й рівня соціально-економічного розвитку країни, від того становища, яке займає глава держави у діловому світі своєї країни, а у президентів — й від порядку їх обрання.

Більш широкими і реальними властивими повноваженнями володіє глава держави тієї країни, де він одночасно є носієм виконавчої влади і очолює уряд (США, Франція, Чехія). Дещо в меншій мірі помітний його вплив на формування державної політики у парламентарних монархіях (Великобританія, Японія) і парламентарних республіках (Німеччина, Італія, Угорщина).

Особливості конституційного статусу глави держави визначають характер і обсяг його повноважень. У президентських республіках глава держави одержує свій мандат від виборчого корпусу і завжди наділений широкими і реальними владними повноваженнями. Тут президент є важливою ланкою у державному механізмі і відіграє чи не найголовнішу роль у державно-політичному житті. Це стосується і глав держав у країнах із змішаною республіканською формою правління.

У парламентарних республіках глава держави отримує мандат від парламенту, і його влада є похідною. Він звичайно не має істотних владних повноважень і реалізує свою компетенцію здебільшого у взаємодії з урядом. Статус такого президента в цілому аналогічний статусу глави держави у парламентарній монархії.

Конкретний зміст компетенції глави держави тією чи іншою мірою співвіднесений із здійсненням законодавчої, виконавчої і судової влади. її обсяг і вияви зумовлені формою правління.