2.6. Службове підроблення (ст. 366 кк)

Під службовим підробленням закон розуміє внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видачу завідомо неправдивих документів.

Предметом цього злочину є офіційні документи, визначення якого наведено у примітці до ст. 358 КК, під офіційним  документом у цій статті слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи  посвідчує  певні  події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити  наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також  окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити

Видами офіційних документів є службові та приватні офіційні документи, що містять. Документи, які складаються службовими особами, а також складаються певними категоріями осіб у зв’язку з виконанням ними професійних чи службових обов’язків, є службовими документами.

Предметом злочину, склад якого передбачений ч. 1 ст. 366 КК, при його вчиненні у формі внесення службовою особост до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, можуть бути будь-які офіційні документи , в тому числі і приватні офіційні документи, а не лише ті, які походять від органів влади, підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності та організаційно-правової форми.

Об'єктивна сторона підроблення полягає в одній з таких дій: 1) внесення до документів неправдивих відомостей; 2) інше підроблення документів; 3) складання неправдивих документів; 4) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає поміщення інформації, що не відповідає дійсності, в справжній документ, який при цьому зберігає всі ознаки і реквізити справжнього. При цьому документ можу бути зовнішньо оформлений правильно і мати всі реквізити зовнішнього документа, заповнені в установленому порядку з дотриманням правил їх внесення до документа та посвідчення їх справжності. Але обов’язковим є невідповідність відомостей дійсності.

При визначенні (тлумаченні) змісту поняття «підроблення документів», яке вживається у диспозиції ч. 1 ст. 366, необхідно враховувати, що воно не співпадає за змістом з поняттям «підроблення документа», вжитим законодавцем у диспозиції ч. 1 ст. 358, яка є загальною нормою щодо норми, сформульованої у ст. 366.  Поняття «підроблення документа» у ст. 358 більш широке за змістом: під підробленням документа у ст. 358 розуміється виготовлення фальшивого офіційного документа або внесення в справжній документ неправдивих відомостей чи внесення змін у текст виданого документа, які викривляють зміст фактів, що мають юридичну силу і посвідчуються документом. У ст. 366 як самостійні дії названо внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, які є одним із видів підроблення документів. Складання завідомо неправдивих документів вважається також підробленням, тобто поняттям «підроблення документа» у ст. 358 КК охоплюється і складання підробленого документа, і внесення до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, тобто дії, які у ст. 366 КК виділені як самостійні форми вчинення підроблення документів. Поняття «підроблення документів», яке вживається у ст. 358 КК, та «службове підроблення» вжите у назві ст. 366 КК, за ознаками об’єктивної сторони співпадають.

Службове підроблення в ч.1 ст. 366 є злочином з формальним складом, тобто є закінченим з моменту вчинення службовою особою дій, альтернативно передбачених ч. 1 ст. 366. Передбачений ч. 2 ст. 366 склад злочину є злочином з похідними наслідками.

Складом злочину ст. 366, на відміну від ст. 358, не передбачена відповідальність за використання завідомо підроблених документів, тому їх використання як службовою особою, яка їх підробила, так і будь-якою іншою особою, може кваліфікуватися за ч. 3 ст. 358, оскільки предметом передбаченого нею злочину можуть бути не лише документи, підроблення яких утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 чи ч.2 цієї статті, а й документи, підроблення яких утворює склади інших злочинів, в тому числі і передбаченого ст.. 366, за винятком випадків, коли використання певних підроблених документів утворює склади інших злочинів, які є спеціальними щодо складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358.

2. Підроблення документів передбачає повну або часткову зміну змісту документа або його реквізитів шляхом виправлень, підчисток, дописок, витравлювань та іншими подібними способами.

3. Складання неправдивих документів — це повне виготовлення документа, що містить інформацію, яка не відповідає дійсності.

4. Видача неправдивих документів — це надання фізичним або юридичним особам документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності і які були складені службовою особою, яка їх видала, чи іншою особою.

Аналіз зазначених дій свідчить, що за способом свого вчинення підроблення може бути матеріальним — внесення різних змін в справжній документ, і інтелектуальним — складання неправдивого за змістом, але справжнього за формою документа.

Якщо підроблення було вчинено службовою особою лише як готування до вчинення іншого злочину або винний намагався використати підроблений ним документ для вчинення іншого злочину, але не довів його до кінця з причин, що не залежать від його волі, його дії кваліфікуються за сукупністю — за статтями 366, 14 або 15 і тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за відповідний злочин. За сукупністю слід кваліфікувати і випадки, коли підроблений службовою особою документ використовується нею для вчинення іншого закінченого злочину. Однак, якщо підроблення є необхідною ознакою іншого складу злочину (наприклад, ч. 2 ст. 372) або утворює спеціальний склад злочину (наприклад, ч. 2 ст. 158), дії винного додатково кваліфікувати за ст. 366 не потрібно.

Досить часто службове підроблення ст. 366 кваліфікується за сукупність зі ст. 358 КК.

Так, у провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова перебувала справа за обвинуваченням С.Н. за ч. 1 ст. 368 та ч. 1 ст.  366 КК, який, працюючи лікарем ортопедом-травматологом поліклінічного відділення Чернігівської міської лікарні N 1 та обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, які полягали у видачі листків непрацездатності, вчинив службове підроблення та одержання хабара. 18 грудня 2008 р. С.Н. у медичній картці амбулаторного хворого С.П. прізвище останнього заклеїв папером із написаним прізвищем Д. та до номера квартири дописав цифру 1, змінивши ту на 31.  Після цього він до медичної картки амбулаторного хворого С.П. вніс завідомо неправдиві відомості про огляд Д., зазначивши попередній діагноз "Закритий перелом середньої фаланги III пальця лівої кисті". Того ж дня С.Н. склав фіктивний листок непрацездатності, за яким Д. звільняється від роботи з 19 до 23 грудня 2008 р. у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, причиною якої є невиробнича травма. У подальшому, 23 та 29 грудня 2008 р., С.Н. вніс завідомо неправдиві записи до медичної картки амбулаторного хворого С.П. про повторні огляди Д. На підставі цих записів С.Н. продовжував звільняти від роботи Д. з 24 по 28 грудня, з 29 по 31 грудня 2008 р. включно, про що вносив відповідні записи у листок непрацездатності. Продовжуючи злочинну діяльність, 30 грудня 2008 р. С.Н., перебуваючи в приміщенні поліклінічного приміщення лікарні в м. Чернігові, одержав від Д. як хабар гроші в сумі 800 грн. за неправомірну видачу листка непрацездатності. Вироком суду С.Н. призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу у розмірі 12 тис. 750 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю .

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у формі прямого умислу: особа усвідомлює, що вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчинює інше підроблення документів, або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так чинити. У ч. 2, де кваліфікуючою ознакою є настання тяжких наслідків, вина щодо останніх може бути умисною і необережною.

Суб'єктом підроблення може бути тільки службова особа. Визначення поняття «службової особи» для ст. 366 КК України міститься у ст. 18 КК. Тому, якщо його вчиняє приватна особа, то залежно від конкретних обставин справи відповідальність наступає за ст. 358 або іншими статтями КК.

У частині 2 ст. 366 встановлена відповідальність за службове підроблення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Тому, якщо винний вчинив службове підроблення, маючи умисел на спричинення тяжких наслідків, які не настали з причин, що не залежали від його волі, дії винного слід кваліфікувати за ст. 15 і ч. 2 ст. 366 — як замах на кваліфікований вид службового підроблення.