11. Методи науки конституційного права України

Метод науки - це сукупність правил, засобів, принципів наукового пізнання, які забезпечують отримання об'єктивних достовірних знань.

Методи науки конституційного права України - це сукупність прийомів, засобів, способів та принципів наукового пізнання, які забезпечують набуття відповідних знань. Методи науки конституційного права можна класифікувати за такими умовними групами:

* загальнонаукові методи - логічний, системний, соціологічний, статистичний, діалектичний;

* загально-логічні методи - аналізу, синтезу, аналогії, порівняння;

* спеціально-наукові методи, використання яких дає можливість досягнути конкретного для науки конституційного права результату, тому розглянемо їх детальніше:

а) логіко-семантичний, використання його допомагає змістовно поглибити понятійно-категоріальний апарат галузі;

6) історико-правовий - дає можливість виокремити етапи становлення та розвитку відповідних інститутів конституційного права України;

в) порівняльно-правовий - опосередковує визначення загальної спрямованості розвитку державотворчих, законотворчих та інших процесів;

г) аналітично-системний - дає можливість виокремити основні критерії та принципи класифікації конституційно-правових інститутів, явищ, процесів і таке інше, сформулювати дієві пропозиції щодо покращення конституційного державотворення та законотворення;

ґ) структурно-функціональний - допомагає визначити зміст, структурні елементи правового статусу людини і громадянина, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб;

д) моделювання ~ застосовується при визначенні реальних перспектив та можливостей дієвого функціонування публічно-правових інститутів.

12. Функції науки конституційного права України

Функції науки конституційного права - це напрями її впливу на суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного законодавства. Ю.М. Тодика виділив такі функції конституційного права:

1) політична - формує політичні переконання і орієнтації в суспільстві, сприяє становленню високої політико-правової культури, обґрунтовує політико-правові зв'язки з іншими державами;

2) методологічна - спрямована на допомогу іншим суспільним наукам, оскільки дає тлумачення і оперує важливими поняттями, які мають суттєве значення для інших галузей права;

3) ідеологічна - це аналіз ідей і цінностей, втілених у нормах і принципах конституційного законодавства;

4) прогностична - це прогнозування стратегії розвитку нормотворчого і конституційного процесів;

5) комунікативна - спрямована на формування політико-правової культури населення, представників державної влади;

6) експертна - це залучення науковців до експертиз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів.

13. Система науки конституційного права України

Система констит. права – це сукупність норм та інститутів.

Система науки конституційного права складається з таких підрозділів:

— загальні питання науки: про її предмет, методологію, про предмет конституційного права як галузі права, сутність і особливість, джерела та місце галузі в системі національного права України;

— вчення про Конституцію України; (вивчення проблем, пов'язаних з охороною Конституції);

— загальні засади конституційного ладу України; Причому головними із них є положення про те, що Україна є суверенною, демократичною, правовою і соціальною державою, яка відповідає перед людиною та суспільством за свою діяльність; конституційний лад України ґрунтується на принципі пріоритету прав і свобод людини й громадянина; Україна є парламентсько-президентською республікою, де вся повнота влади належить народові, який є єдиним джерелом державної влади, здійснюваної за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

— конституційно-правовий статус особи; Цей розділ науки — найважливіший. ( стос. правового статусу особи, основою якого є громадянство, конституційні права й свободи громадян України.

— форми безпосередньої демократії; (проблеми виборчого права, референдумів та інших форм безпосереднього народовладдя);

— організація державної влади; (дослідження інститутів державної влади — законодавчої, виконавчої та судової влади, інституту президентства, їх організації й діяльності);

— територіальний устрій;

— місцеве самоврядування; Проблеми статусу територіальних громад, органів).