9.2. Поняття про алалію

Алалія - це відсутність або недорозвиток мовлення, спри­чинений органічним ураженням мовленнєвих зон кори голов­ного мозку внутрішньоутробно чи в ранньому віці.

355

Алалія належить до найскладніших мовленнєвих патологія. По-перше,, вона виникає внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку, що призводить до порушення специфічних механізмів мовлення у мовно - слуховій чи мовно-руховій ланках, що значно ускладнює та спотворює діяльність засвоєння та використання мови дитиною.

По-друге, алалія - це системне порушення мовлення, що виявляється недорозвитку усіх його сторін (фонетико-фонематичної, лексичної та граматичної), усіх його видів (експресивного та імпресивного) та форм (усної та письмової).

По- третє, глибина порушення мовлення при алалії є досить і суттєвою, що, зокрема, проявляється у відсутності або значно­му недорозвитку мовлення. Так, у найскладніших випадках перший рівень загального недорозвитку мовлення може спос­терігатися у дітей навіть у старшому дошкільному віці, а деякі недоліки писемного мовлення, спричинені алалією, залиша­ються У таких осіб навіть після закінчення школи.

По-четверте, досить складною є диференційна діагностика її алалії та інших порушень психофізичного розвитку, досить тривалою є корекційна робота з подолання первинних та вторин­них відхилень розвитку цієї категорії дітей.

На означення алалії в різні часи використовували різні терміни:

• вроджена афазія або онтогенетична афазія — на противагу поняттю афазія, що позначає втрату чи розпад мовлення унас­лідок ураження мовленнєвих зон кори головного мозку в дітей після 3 років та в дорослих;

• дисфазія - що вказує на схожість та одночасно й відмін­ність названої мовленнєвої патології та афазії.

• слухонімота - термін, який використовували на позна­чення відсутності мовлення в дітей з нормальним слухом на противагу терміну глухонімота, що позначав відсутність мов­лення в глухих.

Остаточно термін алалія виокремлюється лише у 30-ті роки XX ст. та остаточно закріплюється в середині XX ст.

356

9.3. Класифікація алалії

В історії вчення про алалію існували різні класифікації, що в цілому відображали розвиток наукових уявлень про цю форму мовленнєвої патології.

Так, у класифікації О. Лібмана представлено 3 форми алалії, яку він позначає терміном слухонімота. Автор розмежовує її моторну, сенсорну та сенсомоторну форми.

Класифікація Р.Левіної побудована на психологічній ос­нові, що підкреслює неоднорідність психологічних механізмів алалії. Автор виділяє алалії з неповноцінним слуховим (фоне­матичним) сприйманням, з порушеннями зорового (предмет­ного сприймання), з порушеннями психічної активності.

В.Орфінська виділила 10 форм алалії, позначаючи тим са­мим різні механізми її виникнення, різний патогенез, різний характер мовних порушень та різні шляхи корекційної роботи. Автор визначила 4 форми моторної та 4 форми сенсорної недо­статності та 2 форми зорово-рухових розладів. Не зважаючи на досить точну й тонку диференціацію різних форм алалії класифі­кація В.Орфінської, на жаль, не була впроваджена у практику.

В.Ковшиков виділяв імпресивні та експресивні алалії, звер­таючи увагу на порушення засвоєння та використання мови, що є характерними для цієї форми патології.

У своїх дослідженнях Є.Соботович виділила алалії з пере­важним порушенням синтагматичних та парадигматичних си­стем мови у дітей з моторною алалією.

Означені класифікації свідчать про різнобічність наукових уявлень щодо механізмів та патогенезу алалії. Різні дослідни­ки в різні часи, зважаючи на окремі аспекти алалії, намагалися виділити окремі її компоненти: сенсомоторні, психологічні, мовні.

Сучасні уявлення про алалію свідчать, що це порушення мовленнєвого розвитку поєднує складні дефекти моторики, сприймання, специфічні недоліки пізнавальної діяльності (мис­лення, пам’яті, уваги), мотивації до мовленнєвої комунікації та грубі дефекти операційного складу діяльності засвоєння й використання мови в процесі сприймання та породження мов­леннєвих висловів.

357

V сучасній клініко-педагогічній класифікації порушень мовленнєвого розвитку алалія належить до групи порушень структурно - семантичного (внутрішнього) оформлення вислову (Л.В. Левіна)

У психолого - педагогічній класифікації алалія входить до групи порушень засобів спілкування й залежно від глибини порушення може бути співвіднесена із загальним недорозвитком мовлення та, зрідка, з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення (у випадках, коли дефект проявляється лише рівні звукової сторони мовлення).

Нині використовують класифікацію форм алалії, яку визнала більшість дослідників цієї патології:

358