8.6.З.З. Особливості відновлення мовлення при семантичній афазії

Відновлювальне навчання при семантичній афазії спрямо­ване насамперед на подолання порушень гностичної сфери, по­рушень симультанного сприймання. До основних завдань відновлення мовлення при цій формі афазії відносять:

• відновлення симультанного сприймання,

• подолання труднощів у називанні предметів,

• подолання імпресивного аграматизму,

• відновлення сприймання просторових взаємовідносин, справа-зліва тощо.

Перший етап навчання передбачає відновлення вмінь орієн­тування у просторі, розрізнення понять «зліва»-«справа».

Робота розпочинається з відтворення по-різному розташо­ваних геометричних фігур з усвідомленням основних елементів, Які вказують на їх просторове орієнтування. Після відтворення переходять до роботи з конструювання за зразком різних фігур, проводиться порівняльний аналіз, словесне позначення просто­рової спрямованості тощо. У подальшому вводиться промовлян­ня цих дій з малюнками та сконструйованими фігурами.

На цьому етапі розпочинається відновлення усвідомлення схеми тіла. Вихідним у цій роботі є положення правої руки, відповідно до якої і вводяться поняття «справа-зліва». Після відпрацювання уявлень про власне тіло і розуміння правого і лівого можна переходити до навчання хворого пересуватися у кімнаті за схемою, інструкцією. Потім робота проводиться на­впаки - починається з малювання схеми проходження марш­руту, а потім його реалізація.

На другому етапі, після розгорнутої роботи з відновлення усвідомленого аналізу взаємовідносин предметів у просторі переходять

339

до формулювання цих відносин у мовленні за допомо­гою синтаксичних конструкцій.

Завданням третього етапу є відновлення розуміння склад­них лексико-граматичних конструкцій, конструкцій з прий­менниками, тобто подолання імпресивного аграматизму. Важ­ливо відновити усвідомлений аналіз відносин і зв’язків між сло­вами у фразі. Тільки таке усвідомлене ставлення до граматич­ної структури може сприяти розумінню мовлення.

Необхідною опорою для такої роботи буде схематично зоб­ражена структура речення у формі взаємопов’язаних запитань: хто? - що робить? - чим? (як?, коли? де?). Таким чином, спо­чатку проводиться змістовий, а потім - граматичний аналіз із постановкою необхідних запитань до окремих слів конст­рукції.

Робота з розуміння прийменників проводиться за допомо­гою наочної опори, яка переміщується навколо певного пред­мета. Наприклад:

4. Особливості відновлення мовлення при аферентній моторній афазії

Основними завданнями відновлювального навчання при аферентній моторній афазії є такі:

• відновлення усного експресивного мовлення у всій його різноманітності,

• подолання порушень кінестетичного артикуляційного праксису,

340

• відновлення розуміння мовлення,

• відновлення читання і письма.

Перший етап відновлювального навчання спрямований на розгальмовування мовлення, що не може бути механічним про­цесом, і передбачає використання вербальних методів: промов­ляння автоматизованих рядів (разом з логопедом, відображено, самостійно), читання віршів, ситуативний діалог, дії з цифра­ми (розкладання, називання, рахункові операції). При цьому відволікання уваги від самого мовлення на різні види актив­ності підсилюють ефект розгальмовування, тому корисно вико­ристовувати малювання, ігри, конструювання тощо, таким чи­ном, мовлення стає не метою дії, а її результатом.

Другий етап навчання передбачає відновлення вмінь ви­мовляти окремі слова. При цьому корисно використовувати не оптико-кінестетичний, а змістослуховий, який передбачає пе­реключення уваги хворого з артикуляційної сторони мовлення на слухову (звукову) і семантичну. Руховий і слуховий компо­ненти слова взаємодіють із семантикою слова, тому низка ав­торів (О.Лурія, В.Коган, Л.Цвєткова) вважають, що підготува­ти слово для вимови — це означає включити його в систему зв’язків, «оживити» його. Окрім того, вплив слова на хворого методом змістослухової стимуляції створює умови для актуалі­зації наочного образу предмета, його ознак, якостей у всій полімодальності. Актуалізований образ, водночас, сприятиме акту­алізації механізму вимови необхідного слова, його артикуляц­ійного образу (слово - предметний образ ~ артикуляційний об­раз - вимова).

Третій етап передбачає відновлення словника, тобто ак­тивного використання опрацьованих слів.

Таким чином, результатом перших трьох етапів навчання має бути:

1. відновлений загальний тонус роботи артикуляційного апарату,

2. поява вербальної активності,

3. прагнення до вербального спілкування,

4. вміння вимовляти окремі слова,

5. відновлення незначного пасивного та активного словника.

341

На попередніх етапах робота проводиться тільки з усним мовленням, письмо і читання не підключається, оскільки ці форми мовлення довільні й усвідомлені.

Завданням четвертого етапу навчання є відновлення вміння звукоартикуляторного аналізу слів. Основним методом роботи на цьому етапі є ритмічне виділення елементів слова шляхом відстукування його складової структури з вправами наспівування цього слова.

Тільки на четвертому етапі можна підключати письмо і чи­тання як методи навчання усного мовлення.

Особливого значення набуває робота з виділення звукобуквеного складу опрацьованих слів з опорою на букви розрізненої азбуки, з яких хворий повинен спочатку скласти почуте слово, записати його, прочитати, тільки потім - самостійно вимовити його.

Тільки після описаних форм роботи можна переходити до відновлення власне кінестетичних схем артикуляції, порушен­ня яких і є центральним симптомом для хворих на аферентну моторну афазію.

Завданням п’ятого етапу навчання є відновлення кінесте­тичного праксису. З цією метою використовуються всі ті прийо­ми, які можуть забезпечити додаткові аферентації від збереже­них аналізаторів. Одними з найпоширеніших є: імітація арти­куляційних поз під контролем логопеда («читання з губ», пе­ред дзеркалом, з опорою на схеми і профілі), артикуляційні вправи і гімнастика. Робота розпочинається з голосних а, у, потім додають звуки м, в, далі - решта голосних і приголосні із поступовим ускладненням артикуляції (проривні фрекативі- африкати—зімкнено-проривні).

Шостий етап навчання спрямований на відновлення гра­матично правильного мовлення, подолання експресивного аг­раматизму. З цією метою проводяться такі види роботи:

• схеми речень, слів, прийменників;

• повторення фраз з опорою на сюжетну картинку ,

• відповіді на запитання за картинкою,

• складання фраз за заданими словами з наочною опорою,

• бесіда (за заданою темою, з опорними словами, вільна).

342

Таким чином, методика відновлення усного мовлення при аферентній моторній афазії передбачає використання обхідних шляхів:

1. шляхом переключення уваги хворого з вимови на звуко­ву та семантичну сторони,

2. робота над відновленням вимови не звука, а слова вцілому,

3. довільні форми мовлення включаються значно пізніше,

4. оптико-тактильний метод замінюється змістослуховим, що вимагає включення слова у систему зв’язків,

5. велике значення мають методи актуалізації предметних образів, що створює передумови для виникнення моторного об­разу слова, механізмів його вимови.