8.6.3.2. Особливості відновлення мовлення при акуетико-мнестичній афазії

Корекційне навчання хворих на акустико-мнестичну афа­зію передбачає насамперед відновлення гностичної сфери мов­лення, тобто відновлення предметних образів та їх зв’язків зі словом.

Основними завданнями відновлювального навчання є такі:

• подолання порушень слухомовленнєвої пам’яті, .

• збільшення обсягу сприймання,

• відновлення розуміння мовлення,

• відновлення актуалізації слів-назв, повторення,

• подолання експресивного аграматизму.

Завданням першого етапу навчання є відновлення зорово - предметних образів і предметної співвіднесеності слова. Розпо­чинається робота з предметної класифікації, введення пред­метів у різні категорії, робота з предметом у всіх його зв’язках з іншими предметами, прийом малювання тощо.

337

На цьому етапі робота розпочинається з групи картинок (не більше 15-20), в якій один і той же предмет повинен повторюватись у різних ракурсах, кольорах тощо, ці картинки розкла­даються за різними ознаками по групах, проводиться робота з виділення характерних ознак, введення картинок в узагальнені групи за ситуативними ознаками.

Потім переходять до малювання цих предметів за зразком.

На цьому етапі від хворих не вимагається називати предме­ти, а тільки виконувати з ними різні операції. Ця робота сприяє підновленню багатьох слів-назв у спонтанному мовленні, покра­щується розуміння мовлення.

На другому етапі навчання переходять до відновлення влас­не процесу впізнавання предмета, вміння виділяти для цього характерні ознаки. З цією метою використовуються такі мето­ди: конструювання предметів, знаходження помилок у зобра­женні предмета, співставлення двох близьких зображень, до­мальовування істотних частин предмета. Всі прийоми на цьому етапі спрямовані на поступовий перехід хворого від зорового сприймання до зорових предметних уявлень. Водночас, віднов­лення процесу впізнавання предметів приводить до відновлен­ня їх називання. Тому для відновлення процесу називання слід відновити гностичну сферу.

У подальшому проводиться робота з метою закріплення на­вичок впізнавання предметів і предметної співвіднесеності сло­ва. З цією метою використовуються написані на окремих карт­ках слова, які хворому пропонується поділити на групи, щоб у кожній були слова, однакові за змістом. Спочатку пропонуєть­ся зразок семантичного поля, а потім використовується прийом узагальнення слів, класифікація. Зазначена робота передбачає використання таких методів:

• співвіднесення слів, що повторюються, з відповідними картинками;

• замальовування відповідних предметів чи сюжетів;

• записування опрацьованого матеріалу;

• складання речень, творів з опрацьованим матеріалом.

На третьому етапі закріплюється робота над розумінням

текстів, здатністю оперувати словами в експресивному мов­ленні. З цією метою використовуються такі прийоми:

338

• написання тексту за сюжетною картинкою;

• складання плану до переказу сюжетних картинок, пошук відповідної картинки;

• реконструкція тексту (складання тексту з розірваних ча­стин з опорою на сюжетну картинку, на текст, на його назву).