4.7. Санаторно-курортне лікування хворих

на дитячий церебральний параліч

Санаторно-курортне лікування в Україні, спрямова-

не на реабілітацію хворих з різними патологіями нервової сис-

теми, має широкі можливості. На думку вчених (І. Самосюка,

І. Галіноїта ін.), воно показане в разі: дитячого церебрального

паралічу (ДЦП) на стадіях, що підлягають санаторному ліку-

ванню; наслідків пологової травми; травм головного мозку в

ранньому дитинстві; наслідків енцефалітів та менінгоенцефа-

літів; компенсованої гідроцефалії; усіх форм перинатальних це-

реброспінальних синдромів. Загальна вакцинація проти поліо-

мієліту, проведена наприкінці 50-х років минулого століття,

сприяла практично повному зникненню цього захворювання.

У зв'язку з цим місця в оздоровчих дитячих закладах на грязьо-

вих курортах, створені для лікування хворих з наслідками поліо-

мієліту, почати стихійно заповнювати діти, хворі на дитячий

церебральний параліч. Терміново було створено концепцію ре-

абілітації дітей з патологією нервової системи, у тому числі хво-

рих на ДЦП.

Були відкриті спеціалізовані реабілітаційні відді-

лення ЗАТ Укрпрофоздоровниці для лікування дітей з ДЦП у

Львівській області, у містах Євпаторії і Саках.

Основними завданнями санаторно-курортного лікування

дітей, хворих на ДЦП, є:

• відновлення та поліпшення функції опорно-рухової системи;

• корекція і виховання правильної вимови та артикуляції;

• лікування психосоматичних розладів;

• продовження лікування, яке проводили у стаціонарі;

• дидактично-виховна робота;

• розроблення індивідуальних програм реабілітації.

До курсу лікування входять:

1. Рефлексотерапія. Застосовують незалежно від форми ДЦП,

з впливом на зони голови, артикулярні зони, задній та передній

серединні меридіани та меридіани сечового міхура. У рефлексо-

терапії ДЦП нині використовують усі варіанти — від класичної

акупунктури до сучасних методів у поєднанні з лазеропунк-

турою і мікрохвильовою резонансною терапією (МРТ). Найдо-

цільнішим є поєднання в одному сеансі двох або трьох варіантів

рефлексотерапії з різними фізичними чинниками — класичної

акупунктури і лазеропунктури, подразнення пучком голок,

електропунктури і мануальної терапії.

2. Апаратна фізіотерапія передбачає електричну стимуляцію,

електрофорез, лазеротерапію, мікрохвильову резонансну те-

рапію.

Електрична стимуляція сприяє розвитку рухових функцій,

поліпшує кровообіг і трофіку паретичних м'язів.

Для електростимуляції використовують різні апарати: «Ам-

гіліпульс-ЗТ», «Біотрон», «Біон», «Тонце-1», «СНІМ-1», «2-8»,

«2-Ю», «Мета», «СНМ2-01».

Завдяки впливу на руховий нерв імпульсним струмом ско-

рочуються м'язи. Тривалість процедури від 1—2 до 10—15 хв,

щодня або через день; курс 12—15 процедур.

Стимуляцію здійснюють до появи тетанічних скорочень

м'язів. Параметри стимуляції добирають індивідуально. Фізіо-

терапевтичні процедури призначають після бальнеопроцедур,

але перед масажем.

Електрофорез:

• лідаза в разі резидуальних перинатальних та цереброспіналь-

них синдромах — 0,1г лідази в 30 мл буферного розчину; ак-

тивний електрод розміщують у шийно-грудному ВІІІДІЛІ, па-

сивний — у попереково-крижовому; струм 0,01 мА/см2

з на-

ростанням до 0,05—0,1 мА/см2

по 10 ХВ, на курс 15 процедур;

• прозерин 0,1 % з плюсового електрода 0,01—0,1 мА/см2

по

10 хв 15 процедур;

190 • йодид калію 2—3 % з мікусового електрода 0,01—0,1 мА/см2

по

10 хв 15 процедур.

Лазеротерапія. Сучасні підходи до рефлексотерапії за ДЦП

цілеспрямовано поєднують в одному сеансі 2 або З її варіанти з

різними фізичними чинниками. Наприклад, класичну акупунк-

туру і лазеропунктуру, подразнення пучком голок і мікрохви-

льову резонансну терапію, електроакупунктуру і мануальну те-

рапію.

Доза лазерного випромінювання за один сеанс не має пере-

вищувати 12 Дж/см2

на точку акупунктури і 0,5 Дж/см2

за кон-

тактно-сканувального методу в окремій зоні черепа.

У разі гіпопаретичної форми ДЦП дотримуються певних

особливостей: на стороні парезу в точках кінцівок діють по 20—

30 с на одну точку (1—2 Дж/см2

), а на здоровій — по 10—20 с

(0,5—1 Дж/см2

). Лазеротерапію проводятьтакожв інших зонах,

як і за інших форм ДЦП.

Слід зазначити, що за гіперкінетичної форми ДЦП поряд з

тетрапарезом виявляється гіперкінез різного характеру. Тому по-

ряд із зонами, які використовують у разі тетрапарезу, вплива-

ють на зони голови (черепа) й аурикулярні точки.

Особливістю лазеротерапії в разі атонічно-астатичної (гіпо-

тонічно-атактичної) форми ДЦП є те, що на корпоральні точки

потрібно впливати невеликими дозами лазерного опроміню-

вання — 0,2— 1 Дж/см2

. Важливим у лікуванні хворих цієї фор-

ми ДЦП є використання методики подразнення пучком голок

у зонах не тільки навколохребтових ліній, а й гіпотонічних

м'язів. Ефективною є також електростимуляція, яку проводять

через 2—3 год після лазеротерапії.

Мікрохвильова резонансна терапія. Для проведення мікрохви-

льової резонансної терапії (МРТ) використовують апарати

«Поріг» і серії «МІТ». Курс лікування 10—12 сеансів по 20—

25 хв, 5—6 курсів на рік з перервою від 3 тижнів до 1 міс. Для

підтримання досягнутого ефекту після цього показане прове-

дення 2—4 курсів МРТ упродовж наступного року. Сеанс МРТ

проводять у лежачому або стоячому положенні дитини.

3. Грязелікування. Грязьові аплікації на комірцеву зону спри-

яють поліпшенню показників церебральної гемодинаміки, як

наслідок, поліпшується функціональний стан центральної нер-

вової системи. Удітей із ДЦП знижується м'язовий гіпертонус,

поліпшується функція вестибулярного апарату, збільшується

м'язова сила, наростає обсяг рухів, завдяки чому поліпшується

статокінетична функція, виникають нові рухові стереотипи.

Після курсу грязелікування діти опановують нові рухові мож-

ливості: починають сидіти, стояти, ходити. Розширення рухо-

вих можливостей дитини позитивно впливає на функиіональ-

191 ний стан виших кіркових функцій: поліпшуються мовлення,

стан когнітивної і емоційно-вольової сфери.

При цьому поліпшуються функції серцево-судинної систе-

ми, стан імунної системи в окремих категорій хворих на ДЦП,

знижується рівень антитіл до мозкової тканини.

З розширенням досвіду грязелікування хворих на дитячий

церебральний параліч накопичувалися дані про необхідність

індивідуального підходу до призначення процедур залежно від

особливостей клінічної картини захворювання. Було встанов- %

лено, що у хворих на ДЦП із нейроендокринною патологією і з „

вегетативними дисфункціями (що становить не менш як 25 %

усіх хворих) доцільно використовувати щадні методики грязе-

лікування, з тренувальним ефектом (поступовий перехід від

нижчої температури грязьової аплікації до вищої, від більш ко-

роткої експозиції до тривалішої в разі «розтягнутого» застосу-

вання процедур). Це саме стосується і грязелікування хворих

на тяжкі форми ДЦП, детренованих тривалою нерухомістю, з

вираженими вторинними дистрофічними змінами з боку сер-

цево-судинної системи.

Описану впродовж останніх десятиліть роль ураження спі-

нальних структур у патогенезі рухових розладів за дитячого це-

ребрального паралічу було покладено в основу розширення пло-

щі грязьових аплікацій з накладенням їх не лише на комірцеву

зону, а й на спину, з охопленням відповідних сегментів спин-

ного мозку.

У хворих на дитячий церебральний параліч вираженими роз-

ладами емоційно-вольової сфери (підвищений рівень тривож-

ності, невмотивовані страхи, несприйняття лікувального про-

цесу), що виникають як реакція на перебування в санаторії,

різко ускладнюється перебігадаптаційного процесу і знижуєть-

ся ефективність грязелікування. Наявність цих розладів потре-

бує проведення «вступних» процедур і деякої відстрочки почат-

ку грязьових аплікацій.

Уразі призначення грязелікування дітям раннього (1,5—3 ро-

ки) віку, незалежно від форми і тяжкості захворювання, темпе-

ратура грязьової аплікації не має перевищувати 38—39 °С, а ек-

спозиція — 12—15 хв.

Процедури грязелікування хворим на дитячий церебральний

параліч слід призначати тільки після завершення адаптаційно-

го періоду, який за цього захворювання зазвичай трохи затя-

гується і триває не менш ніж 7—8 днів. За виражених емоційно-

вольових розладів (підвищена тривога, невмотивовані страхи)

курс грязелікування варто починати із «вступних» процедур у

ігровій формі: купання в басейні, гідрокінезотерапія, заняття

лікувальною фізкультурою тощо.

192 Протипоказанням до проведення педоїдотерапії, крім загаль-

них, є судомні стани і епілепсія.

4. Лікувальна фізкультура. Її завданням є відновлення рухо-

вих розладів, навчання дитини життєво необхідного вміння хо-

дити, стояти, сидіти, користуватися побутовими предметами;

сприяння виробленню точності рухів; запобігання розвитку

контрактур і поліпшення функції дихання та кровообігу.

Методики залежать від віку, фізичного стану дитини та фор-

ми захворювання і локалізації пошкодження.

Заняття, як групові, так і індивідуальні, проводять у вигляді

гри в супроводі музики. Використовують гімнастичні палки,

«шведські» стінки, лавки, гантелі, еспандери, тренажери та інші

пристрої. Дітей навчають утримувати рівновагу, робити швидкі

повороти, застосовують методи розслаблення м'язів. Важливо

не перевантажувати дітей! Влітку заняття проводять на відкри-

тому спортмайданчику та в басейні.

5. Допомогалогопеда-дефектолога. Оскільки корекція і вихо-

вання звуковимови є процесом тривалим, хворих поділяють на

дві основні групи:

1. Діти, які перебувають на обліку у логопеда за місцем про-

живання і проходять курс лікування. Для таких пацієнтів роз-

робляють схему лікування і фіксації досягнутих результатів та

їх подальшого розвитку.

2. Діти, які вперше направлені до логопеда. їхні батьки часто

не усвідомлюють, що дитина має проблеми з мовленням.

Таким дітям встановлюють логопедичний діагноз, розробля-

ють та реалізовують первинне логопедичне лікування.

Методики та особливості логопедичного впливу в обох гру-

пах залежать від кожного конкретного випадку і описані в спе-

ціальній літературі.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення такого мовленнєвого порушення як дизартрія.

2. Схарактеризуйте особливості моторики артикуляційного апарату осіб з

дизартричними розладами.

3. Які причини виникнення дизартрій?

4. Схарактеризуйте ступені прояву псевдобульбарної дизартрії.

5. Розкрийте особливості прояву стертих форм дизартрії.

6. Розкрийте зміст роботи з обстеження дітей з дизартричними порушен-

нями.

7. Схарактеризуйте основні напрями і методи логопедичного впливу, спря-

мованого на корекцію дизартричних порушень.

РОЗДІЛ 5 РИНОЛАЛІЯ