4.6. Нейротранспдантаиія в разі

дитячого церебрального паралічу

Нейротрансплантація є окремим специфічним на-

прямом трансплантації органів і тканин взагалі. Під цим термі-

ном у літературі розуміють трансплантацію тканини наднир-

кових залоз або ембріональної (фетальної) мозкової тканини в

центральну нервову систему (головний чи спинний мозок).

Пошук методів відновлення втрачених або порушених функ-

цій головного мозку є одним з найактуальніших завдань су-

часної нейрохірургії та неврології. Загальновідомо, шо нервові

клітини не відновлюються. Від народження у людини від 20 до

50 млрд нервових клітин, з яких понад 100 млн — це нейрони

основних структурних елементів мозку. Щодня людина втрачає

від тисячі до десятків тисяч нервових клітин, сотні тисяч або

мільйони нейронів ушкоджуються та гинуть унаслідок черепно-

мозкових травм, захворювань мозку або порушень кровообігу,

шо призводить до тяжкої інвалідизації. Запобігти прогресуван-

186 н о серйозної патології можна за допомогою трансплантації

ембріональних тканин.

Численні експерименти довели, що головний мозок Є "імуно-

логічно привілейованим», тобто у ньому не діють закони відторг-

нення, пов'язані з імунологічною несумісністю. Дослідження-

ми встановлені умови, необхідні для приживлення трансплан-

тата. Оскільки ця ембріональна тканина є недиференційова-

ною, то пересаджують маленькі шматочки її, старанно готуючи

ложе для трансплантата. Доведено, що трансплантат не тільки

приживляється, а й диференціюється, розростається і встанов-

лює тісні морфологічні зв'язки з мозком дитини.

Нині нейротрансплантації виконують у 14 країнах світу: Шве-

ції, Кубі, США, Великій Британії, Китаї, Мексиці, Іспанії, Чехії,

Словаччині, Польщі, Україні, Росії, Японії, Франції. Всього у

світі виконано понад 3 тис. нейротрансплантацій за різних видів

патології. Враховуючи власні багаторічні експериментальні дані

та досвід нейротрансплантації в інших країнах, вважаємо, що

нейротрансплантацію слід проводити у тієї категорії хворих на

ДЦП, у якої інші методи лікування не дали ефекту. Адже при-

чиною рухових порушень у разі ДЦП є два основних чинни-

ки — гіпоксія підчас пологів та черепно-мозкова пологова трав-

ма, тобто два види патології. Після обговорення цього питання

вчена рада Інституту нейрохірургії дозволила проведення ней-

ротрансплантації у хворих на ДЦП. Першу операцію виконано

у березні 1989 р. В подальшому було розроблено технологію

нейротрансплантації у хворих з наслідками апаїічного синдро-

му, ішемічного інсульту та черепно-мозкової травми.

Враховуючи рекомендації Всесвітньої медичної асоціації та досвід за-

кордонних колег, в Україні розроблено 14 положень, обов'яз-

кових для всіх нейрохірургів країни, що проводять нейротранс-

плантацію. Ці положення регламентують морально-етичні та

правові аспекти нейротрансплантації і виходять з концепції Все-

світньої організації охорони здоров'я, яка чітко наголошує: все,

що робиться для збереження життя і здоров'я людини, є етич-

но виправданим.

Нині в Інституті нейрохірургії найбільший досвід нейротранс-

плантацій за ДЦП — понад 500 операцій. Це — пріоритет україн-

ської нейрохірургії.

На операцію відбирають хворих із тяжкими формами ДЦП,

у яких попередньо проведене тривале консервативне лікуван-

ня виявилося неефективним. Згоду на операцію дитини дають

батьки. Госпіталізують дитину обов'язково разом з матір'ю.

Ембріональну тканину беруть під час аборту у молодих здоро-

вих жінок, які переривають вагітність з власної ініціативи. Вра-

ховуючи те, що не завжди донорів обстежують якісно та повною

187 мірою, обов'язково вдаються до повторного обстеження; крім

того, перед трансплантацією проводять контроль ембріональ-

ної тканини на стерильність.

У лютому 2000 р. Верховна Рада України прийняла Закон

«Про трансплантацію органів і тканин», який дає можливість

на легітимних офіційних засадах вирішувати морально-етичні

та правові питання нейротрансплантації.

Вже розроблено технологію зберігання та використання ем-

бріональної нервової тканини, що дає змогу створювати банки

тканин, повноцінно проводити лабораторне дослідження на всі

види вірусоносійства, вибирати тканини відповідно до строків

гестаціїта забезпечувати потрібну кількість їх. Відпадає потреба

в ургентних трансплантаціях, усі операції виконуються плано-

во. А основне те, що виключається ціла низка морально-етич-

них проблем, пов'язаних з особливостями забору ембріональ-

них тканин у потенційних жінок-донорів.

Оперативні втручання з трансплантацією ембріональної моз-

кової тканини за цим методом малотравматичні, проводять їх

дуже швидко (30—45 хв).

Операцію виконують таким чином: під загальним наркозом

фрезою діаметром 2,5—3 мм накладають трепанаційний отвір

над зоною ураження мозку (найчастіше це гіремоторна зона

лобової частки). Після розрізання твердої мозкової оболонки

маленькі шматочки ембріональної мозкової тканини (2—3 мм)

кількістю 5—10 шт. спеціальним інструментом уводять у парен-

хіму кори прецентральних звивин півкуль головного мозку.

Зшивають тверду мозкову оболонку. Проводять пластику кіст-

кової вади. Накладають шви на м'які тканини голови. За по-

треби введення ембріональної тканини у глибинні структури

мозку використовують стереотаксичний апарат.

Післяопераційний період зазвичай характеризується відсут-

ністю ускладнень або погіршенням стану хворих більш ніж у

500 випадках оперативних втручань.

За результатами динамічного спостереження, позитивну ди-

наміку виявлено у 63 % хворих зі спастичною формою ДЦП. у

82 % дітей з атонічно-астенічною формою і лише у 24 % хворих

зі змішаною формою захворювання. Негативно позначаються

на результатах лікування високий рівень нейросенсибілізаціїдо

нейроспецифічних білків, вік хворих понад 8—10 років, на-

явність вираженого гіперкінетичного синдрому та епісиндрому.

Проведені дослідження показують, що нейротрансплантація

здійснює імунокоригувальний та імуностимулювальний вплив

у разі дитячого церебрального паралічу, якому притаманний

вторинний імунодефіцит. Завдяки цьому відпадає потреба у ви-

користанні імунодепресантів.

188 Крім того, трансплантація ембріональної мозкової тканини

позитивно впливає на метаболічні процеси у мозку завдяки за-

місному ефекту трансплантованого матеріалу.

Порівняння результатів дослідження вмісту дофаміну та гам-

ма-аміномасляної кислоти (ГАМК) у лікворі хворих зі спасти-

ко-гіперкінетичними формами ДЦП до та після трансплантації

ембріональної мозкової тканини свідчить, що після трансплан-

тації здебільшого у хворих спостерігається зниження рівня нейро-

медіаторів у субарахноїдальному лікворі.

Одним із пояснень визначеної тенденції є те, що під час

трансплантації зростає ступінь інтегрованості мозкових струк-

тур та відновлюється специфічне перероблення аферентного

інформаційного потоку. Такий ефект спричинює зниження

вмісту нейромедіаторів, специфічних для висхідних інтеграль-

них систем мозку. Відновлення інтегральних зв'язків також при-

зводить до зниження рівня ГАМК у лікворі.

Таким чином, трансплантація ембріональної мозкової ткани-

ни є перспективним методом, який нині дає добрі результати у

лікуванні ДЦП. Застосування цього методу потребує ретельного

аналізу характеру ураження мозкових структур. На основі резуль-

татів визначення дофаміну та ГАМК в субарахноїдальному лікворі

деталізують рівень розладу інтеграції функціональних структур

мозку та об'єктивізують результати оперативного втручання, а

також коригують повторні нейротрансплантації.