4.2. Характеристика пізнавальної діяльності

дітей з дизартричними порушеннями

У цієї категорії дітей серед сенсорних розладів пере-

важають порушення зорового, слухового та кінестетичного

сприймання (Р. Бабенкова, М. Іпполітова, Е. Мастюкова та ін.).

Порушення зорового сприймання може бути зумовлене недостат-

ністю фіксації погляду та стеження за предметом, порушенням

конвергенцій, обмеженням поля зору, зниженням гостроти зору

та іншими причинами. Усі перелічені порушення можуть знач-

но утруднити процес навчання, особливо під час оволодіння

читанням та письмом.

Тому потрібно своєчасно виявляти і за-

стосовувати спеціальні корекційні вправи з розвитку плавності

і простежування погляду, розширення поля зору.

Частим порушенням для цієї категорії дітей є недорозвинен-

ня зорово-моторної координації: дитина не може плавно просте-

жувати очима рухи своєї руки в процесі різних предметних дій і

особливо під час писання. Спостерігаються труднощі одночас-

ного сприймання форми та розміру, впізнавання заштрихованих,

перевернутих зображень, у виділенні фігури із фону тощо.

Порушення слухового сприймання можуть мати різні характер

та ступінь прояву — від зниження слуху рі зного ступеня до пов-

ної глухоти. Найчастіше порушення слуху спостерігаються в разі

гіперкінезів. При цьому характерне вибіркове зниження слуху

на високі тони, що може призвести до порушення розуміння

дитиною зверненого до неї мовлення. Для ЦП притаманні не-

постійний характер порушень слуху, слабкість слухової уваги,

іноді — недостатність слухової пам'яті та труднощі локалізації

звуку в просторі.

Порушення кінестетичного сприймання є причиною нездатності

дитини відтворити артикуляційний рух, спираючись тільки на

свої кінестетичні відчуття. Поряд з характеристикою особли-

востей порушень зорового, слухового і кінестетичного сприй-

мання, аналізу та синтезу визначають особливості інтелектуаль-

ного розвитку дітей з дизартріями.

Так, установлено, що серед дітей з різними формами ЦП діти

з нормальним інтелектом становлять 40—50 %; у 40—50 % вияв-

лено ЗПР і тільки 7—10 % — це діти з розумовою відсталістю

ступеня дебільності. Враховуючи те, що диференційна діагно-

стика ЗПР і розумової відсталості ускладнена, розглянемо це

питання докладніше.

Загальною ознакою ЗПР у цієї категорії дітей є: затримка

розвитку логічного мислення; нерівномірність розвитку різ-

них психічних функцій; вираженість органічного психосинд-

рому.

Затримка розвитку логічного мислення виявляється втому, що

ці діти з труднощами та часто за неістотними ознаками вста-

новлюють подібність і відмінність між предметами:

класифікують предмети за принципом конкретних ситуативних зв'язків;

у них несформовані більшість узагальнювальних понять. Од-

нак (на відміну від розумово відсталих дітей) у навчанні цих

дітей спостерігається позитивна динаміка розвитку: вони «прий-

мають допомогу» і принципи виконання завдання можуть пе-

ренести на виконання аналогічних завдань.

Нерівномірність розвитку різних психічних функцій вияшіяється

у затримці формування просторових уявлень, зорового гнози-

су, праксису і вищих кіркових функцій.

Органічний психосиндром виявляється в уповільненості психіч-

них процесів, підвищеній дратівливості, виснажливості, набри-

данні, частих порушеннях пам'яті, проявах гіпертензійного

синдрому (головний біль, запаморочення, неспроможність пе-

реносити спеку, духоту тощо).

Важливо підкреслити, що у низці випадків ЗПР удітей зумов-

лена руховими та мовленнєвими порушеннями. Діти, обмежені

в пересуванні, не можуть набути того запасу знань і уявлень про

навколишній світ, якими оволодівають їхні здорові однолітки.

Крім того, це затримує розвиток маніпуляційної, ігрової діяль-

ності, яка є основою для формування у них оптико-гностичних

функцій, просторових уявлень та мисленнєвих операцій. Мов-

леннєві порушення обмежують контакт та спілкування цих

дітей із здоровими однолітками і дорослими та негативно позна-

чаються на розвитку пізнавальної діяльності.

Виявлено характерну структуру ЗПР за кожної форми ди-

зартрій. Зокрема, в разі псевдобульбарної форми ядро.м ЗПР є

порушення формування вищих кіркових функцій, таких як

просторові уявлення, оптико-просторовий гнозис, конструк-

тивний гіраксис, лічба, читання.

Встановлено, що удітей з дизартріями частіше виявляється

атипова форма олігофренії (7—10 %), яка характеризується не-

рівномірною структурою інтелектуальної вади, вираженим

недорозвиненням таких функцій, як оптико-просторовий гно-

зис, конструктивний праксис, рахунок. Порушення оптико-

просторового гнозису виявляється в ускладненнях у впізнанні

і відтворенні геометричних фігур, у труднощах під час малю-

вання, конструювання, виконання завдань з ручної праці. Та-

кі діти

не можуть відтворити на папері (за зразком) просторо-

ве розміщення предмета та його деталей; у них утруднене фор-

мування понять, шо відображують положення предметів у

просторі; відчувають труднощі під час складання цілого з час-

тин.

161 Характерною особливістю олігофренії у таких дітей є зде-

більшого порушення їхньої цілеспрямованої діяльності, пове-

дінки, емоційно-вольової сфери. Для них притаманні: непо-

слідовність мислення, труднощі у визначенні основного у змісті

оповідання, в сюжетному малюнку (особливо під час складан-

ня послідовної серії малюнків), завжди наявні труднощі підчас

лічби.

Диференційний діагноз олігофренії і ЗПР у дітей з дизарт-

ричними порушеннями часто утруднений, оскільки і в тому і в

іншому разі спостерігаються правильна поведінка, адекватні

особистісні реакції, диференційоване емоційне ставлення до

оточення. Діагноз олігофреній у цих випадках може бути вста-

новлений тільки в процесі динамічного спостереження підчас

проведення з дитиною лікувально-корекційної роботи.