2. Залучення учнів до проведення цілеспрямованої роботи з профорієнтації школярів на робітничі професії.

Роботу з профорієнтації школя­рів майстер повинен розпочинати задовго до вступу їх в училище, залучаючи до неї учнів із своєї групи. Майбутні працівники розповідають школярам про училище, умови при­йому, гуртки технічної і художньої творчості, конкурси та інші заходи, що проводяться в училищі.

Учні сусідніх з училищем шкіл знайомляться з на­вчальними кабінетами і майстернями училища, відвіду­ють окремі заняття. Проводяться вечори-зустрічі учнів профтехучилищ з школярами.

Підвищенню ефективності виховного впливу майст­рів сприяє об'єднання їхніх зусиль з діяльністю рад про­фесійно-технічних училищ, громадських організацій та сім'єю.

Батьки також активно залуча­ються до проведення екскурсій, туристичних походів, спортивних змагань, чергування в училищі, гуртожитку, мікрорайонах проживання учнів та в місцях проведення масових заходів. У практику роботи училищ увійшли проведення усних журналів, днів сім'ї, випуски мето­дичних бюлетенів «Батькам про дітей» і стінних газет, які дають поради з питань народної педагогіки, сімей­ного виховання.

Основні спрямування позанавчальної роботи з виховання в птнз.

1. Розумове і трудове виховання.

Різноманітні форми та засоби добре продуманої позанавчальної роботи, безумовно, позитивно впливають на моральне, трудове, естетичне та фізичне виховання учнів, які беруть активну участь у цих формах роботи.

З метою розвитку пізнавально-творчої активності вихованців педагоги та майстри виробничого навчання ретельно вив­чають індивідуальні особливості учнів як на основі їх докумен­тації (зокрема, шкільної), так і проводячи систематичні бесіди, спостереження, анкетування. Вони проводять також спеціальні конт­рольні роботи, олімпіади, конкурси, розкриваючи при цьому їхні інтереси, схильності до тієї чи іншої форми роботи, спрямування діяльності. Крім цього, у перші місяці після їх вступу в училище (вересень, жовтень) організовують так звані "походи вихідного дня, трудові десанти". На завершення підготовчої роботи вивча­ють пропозиції самих учнів, — чим би вони хотіли займатись у вільний від уроків час; складають разом з учнями проекти планів на місяць і на навчальний рік.

В рамках розвитку розумових здібностей учнів, викладачі та майстри виробничого навчання повинні задавати і домагатися виконання учнями домашніх завдань, давати цікаві творчі завдання, залучати до різноманітних конкурсів та олімпіад.

Основні спрямування змісту загального плану позанав­чальної роботи в училищі — це заходи пізнавального характеру, спрямовані на творче оволодіння майбутньою професією. Тому необхідно забезпечити навчання учнів усьому новому, передовому, що впрова­джується у виробництво: організація, норми, технологіч­ні процеси, робочий інструмент, пристрої. З самого по­чатку навчання учні повинні добре уявляти собі свою професію в розвитку, знати, якими знаннями і виробничи­ми уміннями їм доведеться оволодіти для кваліфікова­ного виконання робіт. Цього добитися можливо і за рахунок екскурсій на провідні підприємства галузі. Вдосконалення практичних умінь і навичок можна досягти участю майбутніх робіт­ників в конкурсах «Кращий за професією», виготовлен­ням експонатів на виставки, виконанням різноманітних завдань з виробничого навчання.

2. Моральне виховання. Моральне виховання посідає чи не най головніше місце у роботі професійного навчального закладу. Адже від моральної вихованості людини, перш за все, залежить стан духовного життя людей, всього суспільства, його духовний прогрес або регрес. Саме негативна моральність особистості породжує напружену, нервозну атмосферу в стосунках між людьми, а це, в кінцевому підсумку, призводить до зростання правопорушень, злочинності тощо.

На превеликий жаль, негативний вплив на стан та якість морального виховання в сучасних умовах життя народу України ро­бить вкрай жалюгідне економічне становище, недовіра людей до більшості державних чиновників, і не тільки як до спеціалістів професіоналів, а й до їх моральності.

Переконувати кожного учня тому, що він, за будь-яку ціну і за допомогою та підтримки вчителя-вихователя, майстра виробничого навчання, інших педагогів, керівників виховних об'єднань, гуртків, а також, безумовно, батьків не лише засвоїть знання, уявлення про те, що добре, а що погане в моральній поведінці, якими моральними принципами треба керуватись в житті, яких правил поведінки слід беззапереч­но дотримуватись, але й докладатиме всіх вольових зусиль, аби виробити в собі ці та інші позитивні якості, риси характеру. Ви­робити їх на рівні умінь, навичок і звичок.

Тут вихователям слід велику увагу приділяти використанню такого методу виховання, як "приклад". І не тільки через розповідь чи показ кінострічок про видатних людей, зокрема представників українського народу, які чесно, самовіддано, безкорисно служи­ти своїй Батьківщині, розвивали її науку, культуру, традиції на­роду України, поважали людей, особливо тих, хто заслужив такої поваги як за віком, так і через, скажімо, нестачу здоров'я.

Треба також широко (хоч і скромно) застосувати метод "особистого" прикладу вихователя, батьків щодо дотримання позитивних норм моральності, показуючи користь від цього для інших людей, в тому числі конкретних вихователів, з якими ви працюєте.

Моральне виховання – це двосторонній процес. З одного боку, це вплив вихователів на вихованців за допомогою різних методів та засобів, з другого – дії-відповіді вихованців, їх різнобічна діяльність, коли вони проявляють не лише свої знання про моральність, їх цінності, але також моральні почуття, своє ставлення до морального і чогось аморального, що проявляється в їх вчинках, діях, поведінці.

Моральне виховання, насамперед, пов'язане з формуванням моральних понять, які можуть, на жаль, по-різному сприйматись вихованцем. Не можна обмежуватися лише запам'ятовуванням назв та змісту цих понять учнями. Завдання морального виховання більш складне. Необхідно забезпечити перетворення цих знань в моральні переконання, які створюються в умовах коли учень (вихованець) не просто заучує поняття, а глибоко усвідомлює, переконується в їх істинності, розумності та корисності. Завершальним етапом морального виховання є перетворен­ня моральних переконань в дії, тобто — відображення твердої моральної позиції в актах поведінки, а з певним часом і в моральні звички.

Метод індивідуальної бесіди допомагає виявленню окремих фактів вихованості тих чи інших моральних якостей особистості, її ставлення до окремих моральних цінностей, як позитивного, так і негативного характеру. Бесіда може доповнюватись матеріалами анкетування, творів учнів, тестування. Хотілося б наголосити, що виховний успіх бесіди залежить від таких чинників, як досвід педагога, ступінь його науково-теоретичної підготовки, мистец­тва ведення бесіди, уміння привабити до себе учня, викликати у нього довіру, а також від особистої чарівності викладача чи май­стра виробничого навчання. Слід також врахувати особисті якості учня, з яким ведеться бесіда. Отже, треба ретельно готуватись до кожної бесіди. Тоді вона принесе позитивні наслідки.

3. Естетичне виховання. Це невід'ємна частина у змісті виховання всебічно розвиненої особистості. Його слід розглядати (як і здійснювати) в сукупності з розумовим, моральним, трудовим та фізичним вихованням. Насолода красою навколишнього світу, творами мистецтва передбачає, в першу чергу, сприймання їх первинних елементів: кольорів, звуків, ліній, форм. Почуття прекрасного необхідно вміло, наполегливо і цілеспрямовано виховувати. Естетична культура, як складова духовної культури, передбачає вміння відрізняти хороше від поганого, і не лише в мистецтві, але й в усіх проявах життя, — в праці, побуті, поведінці людини, її ставленні до навколишнього середовища.

Здібність людини висловлювати свої судження про красу ні є вродженою. Такі здібності тісно пов'язані з естетичною діяльністю, тобто, з участю у творчій діяльності в якійсь (або яки­хось) із галузей, чи то літератури, чи то музики, співу, танцю, живопису, театрального мистецтва. Отже, цілком зрозуміло, що створення в училищі умов для розвитку в учнів творчих здібнос­тей та умінь, згідно з їх інтересами, це один з основних напрямів виконання завдань естетичного виховання.

Важливе місце у формуванні естетичних поглядів і смаків посідає культурно-естетичне оформлення всіх приміщень учили­ща: кабінетів, навчальних аудиторій, майстерень, а також залів, коридорів, кабінетів керівників та їх приймалень і т.д. Сюди вхо­дять чистота приміщень, розміщення меблів, художнє оздоб­лення, раціональне розміщення обладнання, пристроїв, зразків наочності тощо.

Все це впливає на усвідомлення учнями значення краси, створює і поглиблює в них відчуття ролі культури і краси в житті Як ми уже наголошували, конче важливу роль в естетичному зба­гаченні особистості відіграє її участь в одній чи кількох формах естетично-творчої діяльності: у вокальній, хоровій, танцювальній музичній (різних напрямів), художній творчості тощо.

Фізичне виховання. Мета фізичного виховання — це сприян­ня всебічному розвитку особистості, адже людина не народжується всебічно розвиненою. Такою вона може стати лише під впливом створених певних умов суспільного життя, серед яких є і такий елемент, як фізичне виховання. Найголовніше завдання фізич­ного виховання — це досягнення фізичної досконалості, яка по­лягає в тому, що людині забезпечується всебічний фізичний роз­виток, зокрема її високої рухливості, що допомагає ефективній діяльності на виробництві, в побуті, у військових справах.

Фізичне виховання тісно пов'язане з іншими складовими виховання: з розумовим, моральним, трудовим, естетичним.

Загальновідомо, що жит­тя — це рух людини, а в наш час високого технічного розвитку люди рухаються мало, вони більше управляють технічними засо­бами, автоматами, які вимагають не стільки фізичних зусиль, скільки розумових, напруження уваги. Такі працівники мають бути готовими і вміти компенсувати свою відносну нерухомість заняттям спортом та іншими фізичними вправами.

Водночас не можна не підкреслити іншої сторони життєдіяльності. Крім автоматизованих процесів на виробництві, у нас є ще досить широка сфера, у промисловості, будівництві, сільському господарстві(агросфера), яка вимагає від працівників затрат чималих фізичних сил, тобто великого навантаження певної групи м’язів, що заважає всебічному фізичному розвитку, а це вимагає творення людиною собі умов для виконання таких фізичних вправ, які сприятимуть активізації всіх інших груп м’язів. Не слід забувати також про необхідність організації правильного відпо­чинку з метою швидкого відновлення працездатності.

Процес навчання (під час фізичного виховання) рухо­вим діям та умінню їх застосовувати на практиці в різних, навіть складних, ситуаціях створює передумови для активної розумової діяльності.

І тут слід сказати про зв’язок фізичного виховання з мораль­ним. У процесі фізичного виховання, починаючи з бесід, роз’яснень чим займатись, як виконувати ті чи інші завдання, вправи і т.д., щоб досягти успіху не лише у спорті, але і в інших видах діяльності, а також навчаючи практичним діям учнів, ми, одно­часно, формуємо у них ряд морально-етичних якостей, як-от звич­ки моральної поведінки, розвиток вольових якостей: на­стійливість, рішучість, витримка, сміливість, самовладання. Ут­верджуються і такі важливі позитивні якості, як почуття товариськості, взаємодопомоги, тактовного, уважного ставлення до інших, насамперед, до спортивних суддів тощо.

Очевидно, немає потреби говорити про найтісніший зв’язок фізичного виховання з трудовим. Цей зв’язок визначається, в першу чергу, метою фізичного виховання, тобто різнобічною підготовкою учнів до праці, успішність якої переважно залежить від фізичної підготовки та розвитку, загартування організму, розвитку рухових умінь при виконанні найрізноманітніших трудових операцій.

Хочеться також наголосити на зв’язку фізичного з естетичним вихованням. Джерела естетичного впливу на людину в процесі її фізичного виховання дуже різноманітні. Основним джерелом таких переживань є активність дії самого вихованця.

Здоров’я, гармонійно розвинуте тіло, точні і виразні доцільні рухи, взаємодія в спортивних змаганнях з іншими, високоморальні відносини з ними, часте зіткнення в процесі фізичних справ з музикою, а також красою природи — все це сприяє формуванню естетичних почуттів широкого діапазону, починаючи з виховання по­чуттів до прекрасного і закінчуючи вихованням етики поведінки.

Не слід забувати вихователям, викладачам фізкультури що в оцінці рівнів та успіхів тих чи інших (простих чи складних) фізичних рухів (стійка фехтувальника, кидок м'яча баскетболі­ста в кільце, біг, плавання, гімнастика, фігурне катання і та ін.) завжди розглядається з двох позицій. Перша — зовнішня, есте­тична сторона (красота рухів) і друга — безпосередньо досягнення мети (покажчик часу, безпомилковість рухів тощо).

Отже, вміння бачити і оцінювати прекрасне, одержане в про­цесі фізичного виховання, сприяє формуванню естетичних якос­тей в усіх сферах людської діяльності. Така мета і широкомасш­табні завдання фізичного виховання можуть успішно здійснюва­тись лише за умови: по-перше — вміння педагогів, майстрів виробничого навчання, та при сприянні батьків (як морально­му, так і матеріальному), викликати інтерес, зацікавленість та настирне бажання в усіх учнів фізично розвивати себе у всіх на­прямах і, по-вдруге – добирати постійні засоби педагогічного сти­мулювання учнів, які побуджували б їх до прагнення досягти най­кращих результатів у змаганнях, конкурсах, різних фізичних впра­вах тощо.