Організація і методика виховної роботи в птнз

1. Завдання і зміст виховної роботи в птнз.

Для всіх нас незаперечною є життєва істина, що молоде покоління має готуватись до життя не лише у сфері трудової, інтелектуальної діяльності, а і як всебічно, гармонійно розвинені особистості, наділені такими фізичними і духовними якостями, як здоров'я і гарний фізичний розвиток, розумова, моральна, еко­номічна, екологічна, правова, естетична і статева вихованість. Тобто йдеться про старанну, всебічну роботу, спрямовану на фор­мування в учнівської молоді не лише поглядів і переконань щодо правил і норм співжиття з людьми, а й на поступове вироблення у кожного з них системи умінь і навичок в поведінці, які з часом сприятимуть появі певних позитивних життєвих звичок.

Звичайно, цей процес не має життєвих меж, але найбільш інтенсивно і суттєво він відбувається у підлітковому та юнаць­кому віці, саме тоді, коли діти та молодь навчаються і вихову­ються у різних навчально-виховних закладах.

Навчання учнів у професійно-технічних навчальних закла­дах протягом кількох років справляє вагомий вплив на кожного з них. І від того, хто і як впливатиме на їх розум, свідомість, пси­хіку, у великій, а то й визначальній, мірі залежатиме, які риси і якості, погляди на життя виробить для себе кожен учень.

Враховуючи численні складнощі в житті нашого суспільства, сучасної української держави на шляху її перебудови, тривалих кри­зових явищ не лише в економіці, а й в соціальній сфері, керівницт­во профтехосвітою, всі педагогічні колективи цих навчальних зак­ладів повинні приділяти велику увагу не лише високоякісній фа­ховій підготовці майбутніх працівників у всіх напрямах економічної діяльності, а й їх вихованню як гідних громадян краї­ни. Адже саме це проголошує Основний Закон України — Кон­ституція, де в статті третій підкреслюється, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнача­ються в Україні найвищою соціальною цінністю...".

Навчально-виховний процес у ПТНЗ має забезпечувати умови для повнішого задоволення національно-культурних потреб особистості. Навчання учнів у ПТНЗ виступає важливим фактором оволодіння культурно-історичними і національно-культурними традиціями, збагачення їх загальнолюдським змістом.

Формування громадянської зрілості майбутніх робітників, як зазначено в Концепції професійної освіти України, вимагає цілісного підходу до організації навчально-виховного процесу, забезпечення гармонійного поєднання різноманітних напрямів, засобів, форм виховання на основі гуманістичного осмислення внутрішнього світу особистості, взаємозв'язків загальнолюдських характеристик та індивідуальної неповторності, а також врахування вікових, психологічних та фізіологічних особливостей.

Успішне педагогічне керівництво вихованням майбут­ніх робітників передбачає поєднання зовнішніх і внут­рішніх стимулів. Зовнішні стимули – це вимоги, які виходять від педагога-вихователя і спонукають учнів до певних дій. До цих стимулів належать також умови й обставини, в яких відбувається педагогічний процес.

Внутрішні стимули виходять від самих учнів, вони включають, зокрема, реакцію вихованців на поради й вказівки педагога-вихователя. Коли зовнішні вимоги приймаються учнем і стають його внутрішніми вимогами до себе, тоді застосовувані педагогом-вихователем засоби і методи виховання дістають неначе подвоєну силу педагогічної дії.

Проблема стимулів органічно пов'язана із стилем пе­дагогічного керівництва: виховна робота повинна відповідати рівню розвитку юнаків і дівчат, умовам, в яких вони живуть і працюють. Тому, плануючи виховну робо­ту з учнями, слід включати в план цілком конкретні за­ходи колективного та індивідуального характеру.

Для того щоб виховна робота за своїми формами і ме­тодами відповідала змісту навчально-виховної діяльно­сті учнів, слід диференціювати її за періодами навчання: вступний, підготовчий, період освоєння професії та конт­рольно-заключний.

У кожний з періодів перед учнями ставляться цілком конкретні завдання, бо рівень трудової і моральної ви­хованості перебуває в постійній динаміці, змінюються ступінь розвитку колективу, характер виховної роботи.

Різноманітність умов, у яких здійснюється професійна підготовка учнів, неоднакова її тривалість, специфіка форм навчання, особливості профілів підготовки не дозволяють сформулювати універсальні вимоги до ви­ховної роботи у ПТНЗ.

Тим не менш, розкриваючи поняття "змісту виховання", слід вважати що воно виражає єдність, його загальну мету, завдання і сторони цього процесу. Крім того слід пам'ятати про те, що до нього входять такі складові цього широкого поняття, як:

а) Розумове виховання. Завданням та результатом розумово­го виховання є оволодіння вихованцем певною системою науко­вих знань про природу, суспільство, людське мислення, сформованість світоглядних понять, уявлень. Розумове виховання як процес слід розглядати з позицій завдань розвитку в особистості розумових сил і здібностей, діалектичного, логічного, абстракт­ного, евристичного, а також системного мислення; володіння інте­лектуальними мислинєвими операціями (аналізом, синтезом, до­казовістю, порівнянням, узагальненням, умінням класифікува­ти предмети, явища, процеси тощо).

б) Моральне виховання. Це організована і цілеспрямована діяльність педагогів-вихователів, батьків, сил громадськості щодо формування у вихованців моральної свідомості, почуттів, нави­чок та звичок поведінки, які відповідають як загальнолюдським нормам моралі, так і тим, які "прижились" та утвердились в дано­му суспільстві, зокрема національних моральних рис та якостей, скажімо, нашого українського народу.

Завдяки добре поставленому моральному вихованню людина приєднується до тих моральних цінностей, які відбивають суспільні відносини між людьми, засвоює погляди на правила і норми пове­дінки, виробляє в собі відповідні звички в поведінці.

До позитивних рис та якостей моралі людини в нашому суспільстві і за Конституцією, конститу­ційними законами, а також за переконаннями переважної більшості населення належать такі: любов і відданість Батьківщині, турбота за її народ; повага до людей; гуманність, честь, прав­дивість, працьовитість, сміливість, мужність, справедливість, доброзичливість, самокритичність, людяність, дисциплінованість, сила волі, вірність слову, скромність, почуття відповідальності, хоробрість, життєрадісність, почуття власної гідності, старанність, тактовність, доброта, добросовісність, ініціативність і творчість, ощадливість, рішучість, витримка.

Моральні якості особистості формуються, розвиваються і проявляються у тісному взаємозв'язку однієї якості з іншою.

в) Трудове і професійне виховання. Під час цього виду виховання у учнів необхідно:

• сформувати поважне ставлення до праці у будь-якій сфері, — чи то фізичній, чи розумово-інтелектуальній;

• виховати любов й повагу до праці як пер­шої життєвої потреби. У зв'язку з цим необхідно забезпечити таку організацію навчального процесу, яка б забезпечувала свідоме засвоєння учнями знань, формування у них міцних навичок, розви­ток пізнавальних здібностей, вироблення навичок само­освіти;

• сформувати свідоме ставлення до навчання, потяг до професіоналізму, підви­щення рівня своїх знань, удосконалення навичок, оволо­діння передовими методами праці. У майстра виробничого навчання завжди є мож­ливість показати учням значення їх загальноосвітньої підготовки. Особливо важливо це для тих вихованців, які недооцінюють теоретичні знання;

• виховати культуру праці, високу дисциплінованість в праці;

• сформувати розу­міння того, що тільки праця людей, яка забезпечує виробництво матеріальних і духовних цінностей, всього необхідного для жит­тя людей, а також уміння управляти цими процесами забезпе­чить гідне життя людей, їх матеріальний і духовний достаток.

Крім того, у професійно-технічних навчальних закладах необхідно забезпечити навчання учнів усьому новому, передовому, що впрова­джується у виробництво: організація, норми, технологіч­ні процеси, робочий інструмент, пристрої. З самого по­чатку навчання учні повинні добре уявляти собі свою професію в розвитку, знати, якими знаннями і виробничи­ми уміннями їм доведеться оволодіти для кваліфікова­ного виконання робіт. Трудове і професійне виховання передбачає також формування негативного ставлення до проявів аморальності у сфері "трудово­го життя".

г) Економічне виховання. Економічне виховання передбачає формування у учнів: знання економічних закономірнос­тей існування та розвитку держави, суспільства в умовах ринкової економіки, індивідуального права приватної власності, яке, згідно з Конституцією України, є непорушним (стаття 41). Володіння такими поняттями і знаннями, як: підприємницька діяльність, кооперація, планування індивідуальне, групове (колективне), облік і контроль, продуктивність праці, собівартість продукції, якість продукції, конкурентність.

Економічне виховання включає економічне мислення і відповідну до сучасних умов поведінку. Завдання економічного виховання переважно виконується в процесі вивчення соціаль­но-економічних предметів, а також у процесі виробничого навчання. В процесі економічного виховання учнів необхідно не лише знайомити зі змістом основних (сучасних) економі­чних понять, але й детально навчати технології виробництва, навичкам роботи на верстатах. Вони повинні усвідомити, що розвиток сучасні технологій, рівень технічного оснащення виробництва, професіоналізм фахівців мають значний вплив на розвиток економіки держави. Крім того, у учнів необхідно сформувати думку про не­допущення недобросовісної конкуренції, не­допущення зловживання монопольним середовищем на ринку.

Збільшують успіхи у сфері економічного виховання учнів також різні форми позанавчальної роботи, як-от: спеціальні екскурсії на виробництво або на інші об'єкти, за профілем яких готуються майбутні працівники; створені при профтехучилищах певні комерційні структури, куди залучають до роботи у вільний час і учнів училища тощо.

Вважаємо за потрібне наголосити на тому, що до змісту еко­номічного виховання входить також, як один із важливих його компонентів, людський фактор: етико-психологічний і мораль­ний. На нього, перш за все, має спиратись педагог-вихователь, майстер виробничого навчання, переконувати учнів, що успіхи в їх економічній діяльності, як і в житті загалом, значною мірою залежатимуть від взаєморозуміння між ними та їх колегами, підлеглими; між виробниками продукції та покупцями і т.д. Від взаємин між людьми в процесі і в умовах цивілізованого ринку залежить зростання виробництва. В умовах ринкової економіки, коли боротьба між конкурентами дуже загострюється, надзви­чайно важливо зберегти налагоджену роботу колективу і не втра­чати авторитет у своїх підопічних, їх віру у ваш не лише високий професіоналізм, але й у вашу чесність, порядність, всіляке спри­яння нарощуванню продуктивності праці, зростанню обсягів ви­робництва і т.д. Тільки виховання учнів на такій духовній базі забезпечить високий початковий рівень їх економічного світог­ляду.

д) Екологічне виховання. В основі екологічного виховання лежить формування екологічної культури, яка включає в себе зас­воєння провідних ідей, основних наукових понять та фактів, на базі яких здійснюється оптимальне функціонування такої систе­ми: "людина — суспільство — біосфера"; розуміння вихованцями багатогранної цінності природи як джерела матеріальних і духов­них сил суспільства і кожної людини, зокрема.

Екологічне виховання передбачає:

• володіння прикладними знаннями та практичними уміння­ми і навичками раціонального використання багатств природи;

• уміння своєчасно давати об'єктивну оцінку стану навколишнього середовища, вживати необхідні заходи щодо його поліпшення;

• запобігання можливих негативних наслідків;

• свідоме дотримання норм поведінки в природі, відносин з нею, що виключатиме нанесення шкоди, засмічування або й руйнування навколишнього середовища;

• готовність до природоохоронної діяльності.

Екологічне виховання здійснюється в процесі вив­чення спеціальних предметів екологічного циклу та близьких до них, як-от: біологія, фізика, хімія, технічні дисципліни, охо­рона праці та інші. Адже в кожному з цих предметів розглядаєть­ся у різних ракурсах суть, зміст такого поняття, як "середовище", його вплив на життя і діяльність людини. Середовище — це одне з головних екологічних понять. Під ним розуміють комплекс при­родних тіл і явищ, з якими живий організм знаходиться в прямих чи опосередкованих зв'язках. Ці фактори позитивно чи негатив­но впливають на живі організми. Дотримання людством певних норм екологічної структури в природі забезпечує послідовну адап­тацію (пристосування) організму до середовища, що створює умо­ви для безперервного існування людей, від покоління до поколі­ння. Отже, завдання екологічного виховання успішно здійсню­ватиметься як в процесі навчання, так і в процесі різних форм практичної, ігрової діяльності, а також будь-якого перебування в природному середовищі.

є) Правове виховання. Правове виховання передбачає:

• виховання правосвідомості, правової культури, що відповідає загальнодержавним нормам права і відпові­дальності за дотримання його норм, викладених у законах, і відпо­відаючій цим нормам поведінки;

• правова орієнтація як готовність особистості — свідомого дотримання правових наказів та норм, до виконання громадських обов'язків, усвідомлених як суспільні і особисті цінності;

• глибока повага до законів і прав суспільно­го співжиття, готовність виконувати викладені в них вимоги, в яких розкрита воля та інтереси народу, особистості, її готовність брати активну участь в управлінні загальнодержавними справа­ми у запобіганні правопорушенням.

є) Естетичне виховання. Це система знань, уявлень, понять, які має засвоїти вихованець з метою забезпечення естетичного став­лення до дійсності, розуміння і об'єктивної оцінки прекрасного в природі, мистецтві, в праці і спілкуванні між людьми. Естетичне виховання передбачає формування і утвердження естетичних по­чуттів, поглядів, смаків і переконань, художнього кругозору, умінь і навичок творчої художньо-естетичної діяльності, тобто формування і розвиток естетичної культури особистості.

ж) Фізичне виховання. Фізичне виховання передбачає:

• забезпечення нормального фізичного розвитку, зміцнення здоров'я, підтримання на високому рівні загальної працездатності в процесі як навчання, так і праці, а також у роки перебування в збройних силах країни з метою служіння батьківщині;

• оволодіння життєво важливими руховими якостя­ми та навичками, зокрема, для самостійних занять фізичною куль­турою та спортом;

• вироблення навичок особистої гігієни.

з) Статеве виховання. Воно зумовлене тим, що в підлітко­вому та юнацькому віці фізіологічні зміни в організмі не лише впливають на психіку, але й самі, певною мірою, контролюються свідомістю, залежать від образу життя підростаючої особистості. Виникаючі іноді не усвідомленні сексуальні відчуття можуть бути "облагороджені", або просто нейтралізовані, шляхом виховання у неї певних почуттів, сили волі, моральних звичок.

Суттєвим аспектом статевого виховання є врахування особли­востей сексуального розвитку і поведінки представників різної статі: дівчат і хлопців. Тут слід ураховувати, наприклад, те, що жіночий фізіологічний апарат набагато складніший від чоловічого, адже жінці самою природою визначена роль матері, яка не лише дає життя майбутній живій істоті – людині, але й годує, вирощує її. Тому мо­лода дівчина уже в період статевого дозрівання проходить шлях підготовки до материнства, що накладає певний відбиток на об­раз її як майбутньої матері, робить її ніжною, більш чутливою, вразливою.

Необхідно брати до уваги, що в старшому підлітковому та ранньому юнацькому віці з'являється вибірковий інтерес до лю­дини іншої статі, зав'язуються певні стосунки між хлопцем і дівчи­ною. В цьому віці можуть виникати глибокі, стійкі, тривалі по­чуття закоханості і дружби, які засновані на особистих симпатіях, спільності запитів до духовних цінностей та інтересів. Необхідно не забувати і про такий важливий момент, що дівчата, як правило, дорослішають (в цьому плані) раніше ніж хлопці, тому їх інтерес інтимного спрямування часто буває направлений до хлопців (учнів) старшого від них віку, а іноді і до дорослих чоловіків.

Отже, з огляду на це, педагогічному колективу ПТНЗ, сім'ям, батькам потрібно пам'ятати, що головним засобом статевого виховання є, перш за все, здорова, розумна, духовна, моральна атмосфера, в якій живе і формується особистість молодої людини. Треба так організовувати життя учнів, щоб вони правильно уявляли своє майбутнє життєве покликання, свою відповідальність перед матір'ю і батьком, проявляли, в міру своїх можливостей, турботу про членів сім'ї, де вони ростуть і розвиваються, аби вони усвідомлювали час і свої можливості до самостійного життя, а значить і статевих стосунків. Успіх статевого виховання багато в чому залежить від єдності поглядів і дій сім'ї і навчального закладу, де вчиться хлопець чи дівчина. При цьому провідна роль тут належить педагогам, вихователям, які мають професійно здійснювати свою освітню роль у даному напрямі.