Методика обчислення розмірів платежів за викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів

• Плата за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонар­ними джерелами (П_аС):

П_аС = (М_лі Н_бі + М_злі Н_бі К_к ) К_т К_інд (1.2)

де М_лі - маса викиду і -ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т/рік;

Н_бі - базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 т забрудню­ючої речовини в межах ліміту, грн/т;

М_злі - маса понадлімітного викиду і-ї забруднюючої речовини, т/рік;

К_к - коригувальний коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин;

К_інд - коефіцієнт індексації;

п - кількість забруднюючих речовин;

К_т - коригувальний коефіцієнт, який враховує соціально-екологічні особливості території, залежить від чисельності жителів населеного пункту та його народногосподарського значення і розраховується за формулою:

К_т = К_нас К_ф, (1.3)

де: К_нас - коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту;

К_ф - коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення (функції) населеного пункту.

• Плата за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами (П_аТ):

П_аТ = (М_лі Н_бі) К_т К_інд (1.4)

де: М_лі - річний обсяг використання і -го виду палива, т/рік;

Н_бі - базовий норматив плати за викиди в атмосферу забрудню­ючих речовини, що утворюється в результаті спалювання 1 т і -го виду палива, грн/т;

К_інд - коефіцієнт індексації;

п - кількість забруднюючих речовин;

К_т - коригувальний коефіцієнт, що враховує соціально-екологічні особливості території.

• Плата за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, тери­торіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти (П_в):

П_в = (М_лі Н_бі + М_злі Н_бі К_к ) К_б К_інд (1.5)

де: М_лі - маса скиду і -ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т/рік;

Н_бі - базовий норматив плати за скиди 1 т забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т;

М_злі - маса понадлімітного скиду і -ї забруднюючої речовини, т/рік;

К_к - коригувальний коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруднюючих речовин;

К_в - регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує терито­ріальні екологічні особливості та еколого-економічні умови функціону­вання водного господарства;

К_інд - коефіцієнт індексації; п - кількість забруднюючих речовин.

• Плата за розміщення відходіву навколишньому середовищі (П_рв):

П_рв = (М_лі Н_бі + М_злі Н_бі К_к ) К_б К_інд (1.6)

де: М_лі - обсяг відходів і -го виду в межах ліміту, т/рік;

Н_бі - базовий норматив плати за розміщення 1 т і -го виду відходів у межах ліміту, грн/т;

М_злі - обсяг понадлімітного розміщення відходів і -го виду, т/рік;

К_к - коригувальний коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення відходів у навколишньому середовищі;

К_рб - коригувальний коефіцієнт, який враховує розташування місця (зони) розміщення відходів;

К_о - коригувальний коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів;

К_інд - коефіцієнт індексації;

п - кількість видів відходів.

Загальний економічний збиток (3) від впливу господарської діяльності на природний комплекс визначається за формулою:

3 = З_ij k_і (1.7)

де: 3_ij - збитки від і -го виду впливу на j -й природний компонент;

і = 1, 2, 3...п - число видів діяльності, які зумовлюють збитки;

j = і, 2, 3,...т - число природних компонентів, на які впливає господарська діяльність;

k_і - коефіцієнт, що враховує стан і -го природного компоненту.

Важливим важелем економічного стимулювання природоохорон­них витрат є здійснення обов’язкового та добровільного страхування громадян і їх майна, доходів і майна підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Це визначено в Законі України «Про охорону навко­лишнього природного середовища» (ст. 49).

Під екологічним страхуванням розуміють:

• страхування відповідальності підприємств - джерел підвищеної екологічної небезпеки за заподіяння збитків фізичним і юридичним особам;

• страхування власних збитків, що виникають внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

Метою екологічного страхування є забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів фізичних та юридичних осіб у вигляді повної або часткової компенсації збитків, заподіяних забрудненням навколишнього природного середовища техногенними аваріями, технологічними порушеннями або стихійними лихами.

Обов’язковому страхуванню підлягають об’єкти підвищеної небезпеки для здоров’я людей і навколишнього середовища (радіаційні, хімічні, вибухонебезпечні об’єкти).

Екологічне страхування покриває ризик аварійного (раптового) забруднення навколишнього природного середовища, зумовленого як діяльністю самого страхувальника, так і причинами, що від нього не залежать, а також забезпечує економічне стимулювання діяльності, спрямованої на запобігання аварійного забруднення середовища.