? Які основні етапи еволюції грошей

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей (які мають внутрішню вартість) до неповноцінних (не мають внутрішньої вартості), якими є сучасні гроші і які дістали назву кредитні. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

ЦЕ ЦІКАВО!

На території Київської Русі найбільш поширеним різновидом товарних грошей було хутро. Слово «гроші» тут з’я­вилося лише в XIII ст., а до цього загальний еквівалент називався словом «куна», що означало «хутро». Саме хутро в цій ролі широко застосовувалося кілька століть.

Протягом тривалого часу в обігу використовували повноцінні монети, реальний вміст металу яких відповідав їх номінальній вартості.

Моне́та (від лат. moneta – гроші) – грошовий знак, викарбуваний зі золота, срібла, міді, інших металів чи їх сплавів, має законодавчо визначені форму, вагу, склад металу, певні зображення та написи, включаючи номінал вартості, і використовується як засіб обігу та платежу.

ЦЕ ЦІКАВО!

Від 2-ї половини XIX ст. в обігу з’явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість, вони отримали назву білонних монет.

Золотий обіг проіснував до Першої світової війни. Поступово золото зникло з обігу.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей – епоха використання їх мішаних форм. У той період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших – неповноцінні. Крім того, в одних і тих самих країнах, поряд із повноцінними монетами, нерідко використовувалися неповноцінні – білонні – монети, а також паперові гроші, які не мали внутрішньої вартості. Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближувалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.

Неповноцінні гроші – це гроші, які не мають власної вартості. Основними формами неповноцінних грошей є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобо­в’язання), банківські зобов’язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Не маючи внутрішньої вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в людей, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для здійснення своїх майбутніх платежів. Довіра до цих форм стає вирішальною для їх функціонування як грошей, тому часто їх називають кредитними грішми.

Кредитні гроші – це узагальнена назва різних видів грошей, що ви­никла внаслідок розвитку кредитних відносин. Залежно від форми виділяють паперові гроші, монети, депозитні гроші, квазігроші. Залеж­но від статусу емітента і характеру емісії – казначейські зобов’язання та банкноти.

Паперові гроші – вид нерозмінних на дорогоцінні метали знаків вартості, наділених примусовим курсом, і є обов’язковими до приймання для всіх видів платежів.

Депозитні гроші – різновид кредитних грошей, які існують у формі записів у бухгалтерських книгах банків на рахунках клієнтів і вико­ристовуються для платежів у безготівковій формі.

Електронні (цифрові) гроші – різновид депозитних грошей, платіжні засоби, що представлені й обертаються в електронному форматі, що зберігаються у формі записів у спеціалізованих системах електронних платежів.

«Квазігроші», або майже гроші, – специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. До них відносять векселі, чеки. Вексель з’явився і почав використовуватися як платіжний інструмент раніше, ніж банкнота, яка бере свій початок з векселя. Чек з’явився після того, як банки стали приймати гроші на вклади, тобто приблизно одночасно з банкнотою.