Регістри

Регістри — це електронні пристрої, побудовані на основі три­герів і призначені для прийому, зберігання, перетворення і передачі інформації у формі двійкових чисел. Розрядність регістра визначається кількістю тригерів, що входять до його складу, а от-^%е, і кількістю розрядів двійкового числа, яке може зберігати Регістр. Другою важливою характеристикою регістрів є їх швидкодія, яка визначається швидкодією тригерів, що входять до складу регістрів. Залежно від способу прийому й передачі інформації в двійко­вій формі регістри можуть поділятися на послідовні, паралельні й універсальні.

Лічильниками імпульсів називаються логічні електронні пристрої з пам’яттю, що призначені для підрахунку кількості вхідних імпульсів і збереження цієї інформації. За способом підрахунку лічильники поділяються на лічильники додавання, віднімання, реверсивні. У лічильників може бути організовано послідовний, наскрізний, паралельний і комбінований переноси.  Лічильники з послідовним і наскрізним переносом називаються асинхронними, а з паралельними – синхронними. Основними параметрами лічильників імпульсів є місткість лічильника й швидкодія. Місткість лічильника визначається максимальною кількість імпульсів, яку може порахувати лічильник, і залежить від кількості тригерів, що входять до складу лічильника.

Контрольні запитання:

1. Які пристрої належать до пристроїв зі зворотнім зв’язком?

2. Що називають тригерами?

3. Що називають лічильниками імпульсів?

4. Що називають регістрами?

Будова мікропроцесора

Мікропроцесором називається програмований електронний пристрій для обробки інформації, виконаний у вигляді однієї чи кількох мікросхем високого ступеня інтеграції. Перші мікропро­цесори були у вигляді інтегральних мікросхем на кристалах крем­нію. На початку у вигляді мікросхем виготовлялися окремі логіч­ні елементи. Такі мікросхеми вважалися мікросхемами з малим ступенем інтеграції. Використовуючи мікросхеми логічних еле­ментів, змонтованих на платах із друкованим монтажем, можна було створювати окремі цифрові пристрої обробки інформації:

регістри, шифратори, дешифратори, суматори, лічильники імпуль­сів тощо.

Удосконалення інтегральних технологій дало змогу виготов­ляти у вигляді мікросхем не тільки окремі логічні елементи, але цифрові пристрої в цілому. Такі мікросхеми належать до мікро­схем із середнім ступенем інтеграції.

Подальший бурхливий розвиток інтегральних технологій дав змогу виготовляти у вигляді однієї мікросхеми

окремі блоки елект­ронно-обчислювальних машин. Такі мікросхеми називаються мік­росхемами з високим ступенем інтеграції.

Наступний етап розвитку інтегральних технологій дав змогу виготовити у вигляді однієї чи кількох мікросхем основну части­ну електронно-обчислювальної машини, яка виконує основний обсяг обробки інформації — процесор. Такий процесор, виготов­лений у вигляді однієї чи кількох мікросхем, отримав назву мік­ропроцесор.

Мікропроцесор здійснює обробку інформації за програмою, що записана в його пам'ять. Змінивши програму, можна змінюва­ти функції й області застосування мікропроцесора. У цьому поля­гає його універсальність.

Мікропроцесор, як уже зазначалося, призначений для виконан­ня програм з обробки інформант. Програма складається з певної кількості команд (інструкцій), які мікропроцесор виконує у певній послідовності. Команди, як і дані, над якими мікропроцесор ви­конує операції, знаходяться у пам'яті.

Виконання команд програми мікропроцесором — це певна цик­лічна послідовність дій.

Мікропроцесор та його алгоритм роботи

Мікропроцесором називається програмований електронний пристрій для обробки інформації, виконаний у вигляді однієї чи кількох мікросхем високого ступеня інтеграції.

Мікропроцесор здійснює обробку інформації за програмою що записана в його пам'ять. Змінивши програму, можна змінювати функції й області застосування мікропроцесора. У цьому полягає його універсальність. Мікропроцесор, як уже зазначалося, призначений для виконання програм з обробки інформації. Програма складається з певної кількості команд (інструкцій), які мікропроцесор виконує у певній послідовності. Команди, як і дані, над якими мікропроцесор виконує операції, знаходяться у пам'яті.

Виконання команд програми мікропроцесором — це певна циклічна послідовність дій:

• формування адреси чергової команди;

• зчитування цієї команди за сформованою адресою й пересилка її з пам'яті у мікропроцесор;

• дешифрування отриманої з пам'яті команди, тобто розкладання команди на елементарні дії, які мають виконувати пристрої мікропроцесора;

• власне виконання команди, тобто виконання у певній послідовності елементарних дій, з яких складається команда;

• формування адреси операндів, над якими виконується певна послідовність елементарних операцій даної команди;

• зчитування операндів з пам'яті за сформованою адресою і пересилання їх із пам'яті у мікропроцесор;

• формування адреси, за якою буде записано результат виконання даної команди;

• пересилання результату за сформованою адресою з мікропроцесора у пам'ять;

• формування адреси наступної команди.

Щоб виконати таку послідовність дій, мікропроцесор має такі складові частини: пристрій формування адрес команд і операндів; операційний пристрій, тобто пристрій виконання команд; пристрій керування; система шин, призначена для взаємодії пристроїв мікропроцесора між собою.

  Система команд мікропроцесора

 Системою команд мікропроцесора називається сукупність команд, які може виконувати мікропроцесор.

Залежно від сукупності команд, які може виконувати мікропроцесор, вони поділяються на такі види:

СІSС (Complex Instruction Set Computer) мікропроцесор із повним набором команд (інструкцій) збільшеної довжини. Для підвищення продуктивності передбачається збільшувати тактову частоту мікропроцесора;

RISC (Reduced Instruction Set Computer), де застосовано спрощену систему команд однакового формату. Основними командами є команди типу регістр-регістр. Команди поділено на поля, тому дешифрування таких команд спрощується;

MISC (Multipurpose Instruction Set Computer), де застосовано поєднання команд типу КІ8С із мікропрограмним пристроєм пам'яті.

Всю сукупність команд мікропроцесора можна поділити на такі види:

• команди передачі даних;

• команди арифметичних операцій;

• команди логічних операцій і зсувів;

• команди передачі керування;

• ланцюжкові команди;

• команди керування мікропроцесором.

Для виконання команд мікропроцесор використовує регістри операційного пристрою, які є доступними програмісту для програмування команд. Для зручності регістри мікропроцесора зручно поділити на групи

Група регістрів загального призначення або регістрів даних складається з таких двобайтних регістрів: АХ, ВХ,СХ, DХ. Особливістю цих регістрів е те, що старший (Н) і молодший (L) байти цих регістрів можуть адресуватися окремо.

До складу групи вказівних та індексних регістрів входять двобайтні адресні регістри: SР, ВР, SI, DI. Вони призначені зберігання двобайтних адрес.

Група сегментних регістрів складається з регістра коду команд СS, регістра даних DS. регістра стека SS, регістра додаткових даних ЕS.

Останню групу регістрів складають регістр-вказівник команд ІР або програмний лічильник РС, і регістр ознак.

Біти регістра ознак фіксують властивості результатів арифметичних і логічних операцій, а також призначені для керування певними діями мікропроцесора. Бітами регістра ознак фіксуються такі ознаки:

• АF — додатковий перенос із молодшої тетради (молодшого напівбайта) у старшу тетраду (старший напівбайт);

• СF — перенос, який виникає під час виконання арифметичних і логічних операцій;

• ОF — переповнення, яке виникає під час виконання арифметичних операцій;

• SF— знак результату;

• РF— парність кількості одиниць, які містяться у молодшому байті результату;

• ZF — наявність нульового результату операції;

• DF — визначає напрям перегляду ланцюжкових даних;

• IF— ознака переривання;

• TF — перехід мікропроцесора в покроковий режим.

 Контрольні запитання:

1. Що називають системою команд мікропроцесора?

2. Які є види системи команд?

3. Які є види регістрів?

4. Які регістри входять до групи загального призначення?

5. З чого складається група сегментних регістрів?

Тема: Системи управління на основі комп’ютерних технологій.

Лекція 4. Системи управління виробництвом.

Мета:

• на основі визначення системи управління виробництвом, надати уявлення про системи в цілому ознайомити з СППР - системами підтримки та прийняття рішень та експертними системами.

.

Тип : вступна лекція 2 год.

План.

1. Організаційна частина.

2.Повторення матеріалу:

• Системами підтримки та прийняття рішень СППР ;

• Експертні системи;

3. Вивчення нового матеріалу.

• Основні поняття Системи управління;

• Засоби систем управляння

4.Узагальнення та закріплення вивченого матеріалу.

5.Підсумок та подача домашнього завдання.

Література.

1. Ситник В. Ф. Основи інформаційних систем - К,: КНЕУ, 1997. - 308с.

2. Береза А. М. Основи створення інформаційних систем К.: КНЕУ, 1998. - 150с.

3. Рогач І. Ф. Інформаційні системи К.: КНЕУ, 2001. - 300с.

4. Вовчак С. А. Інформаційні системи в менеджменті - К.: КНЕУ, 2001. - 350с.

5. Писаревська Т. А. Інформаційні системи в управлінні трудовими ресурсами /

навч, посібник - К.: КНЕУ, 1997. - 252с.

6. Писаревська Т. А., ЄрьомінаН. В., Краєва О. С., Основи інформаційних систем К.: 1997. -254с.

7. Пономаренко О. І., Пушкар В.І... / проектування автоматизованих інформаційних систем

8. Дибкова Л.М. інформатика та комп’ютерна техніка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. –К.: “Академвидав” , 2002. –320 с.

9. Комп’ютерна техніка . Комп’ютерних технології. // під. ред. Пушкаря. – К.: “Академія”, 2002. – 704 с.

Повторення

Управління - формування дій по певному закону, що управляють, забезпечують необхідний режим роботи ОУ|.

Автоматичне управління - управління, здійснюване без безпосередньої участі людини.