- •88. Затримання злочинця.
- •88.1 Умови правомірності затримання злочинця.
- •88.2 Відповідальність за перевищення меж затримання злочинця.
- •89. Крайня необхідність.
- •89.1 Поняття крайньої необхідності і умови її правомірності.
- •89.2 Відповідальність за перевищення меж крайньої необхідності.
- •89.3 Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •90.Фізичний або психічний примус.
- •91.Виконання обов'язкового наказу як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •91.1 Поняття обов'язкового наказу.
- •91.2 Умови відповідальності за виконання злочинного наказу.
- •92. Діяння, пов'язане з ризиком та його кримінально-правова характеристика.
- •92.1 Кримінально-правова відповідальність за спричинення шкоди при вчиненні діяння, яке пов'язане з ризиком.
- •93. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •94. Поняття, підстави і правові наслідки та порядок звільнення від кримінальної відповідальності.
- •95. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •96. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із дійовим каяттям. Правові підстави такого звільнення.
- •97. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
- •99.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.
- •100. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
- •100.1 Строки давності і їх обчислення.
- •100.2 Переривання і зупинення перебігу строків давності.
- •100.3Давність притягання до кримінальної відповідальності за злочини, за вчинення яких може бути призначено довічне позбавлення волі.
- •100.4 Незастосування строків давності і його правова підстава
- •102. Поняття і ознаки покарання.
- •102.1 Відмінність покарання від інших видів державного примусу і заходів громадського впливу.
- •104.Ефективність покарання.
- •104.1 Поняття ефективності покарання, її критерії і показники.
- •104.2 Умови підвищення ефективності покарання
104.Ефективність покарання.
104.1 Поняття ефективності покарання, її критерії і показники.
104.2 Умови підвищення ефективності покарання
Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь. Покарання є особливою формою державного примусу і тому закон відмежовує його від інших засобів кримінально-правового впливу, якими, зокрема, є примусові заходи медичного характеру (ст. 92). Покарання є заходом законного примусу, що має публічний характер і застосовується від імені держави, яка володіє монопольним правом визначати зокрема злочинність діяння, його караність, загальні засади призначення покарання, порядок виконання покарання, підстави й умови звільнення від покарання, систему органів і установ, покликаних застосовувати і виконувати покарання, їх компетенцію. Особа може бути піддана покаранню виключно за вироком суду і у встановленому законом порядку. Суд, встановивши вину особи у вчиненні злочину та виходячи з конкретних обставин справи, доходить висновку про доцільність застосування до неї покарання, а також визначає його вид, розмір, строк. Жодний інший орган держави не наділений таким правом. Принцип вини реалізується не лише через суб’єктивне ставлення у вину, а й через особистісний характер кримінальної відповідальності. Його суть визначають три основні положення: 1) злочином є діяння, вчинене конкретною фізичною особою; 2) особа підлягає кримінальній відповідальності за те злочинне діяння, що вчинене нею особисто;
3) покарання застосовується тільки до особи, яка вчинила злочин. Зміст покарання становить кара — позбавлення або обмеження прав і свобод особи, засудженої за вчинення злочину. Таке позбавлення або обмеження має конкретний вираз (ст.ст. 52-64) і повинно бути належним чином обґрунтованим. Засуджений зобов’язаний перетерпіти ті позбавлення й обмеження, що пов’язані із застосуванням до нього покарання. При цьому має бути забезпечений належний захист його законних прав і свобод.
105. Поняття, ознаки і значення системи покарання Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримінальним законом і обов'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості. З цього визначення видно, що поняття системи покарань містить у собі низку ознак, а саме : а) система покарань встановлюється тільки законом. Жодне покарання не може визначатися довільно, його вид, розміри, порядок і підстави застосування можуть бути зазначені тільки в законі; б) перелік покарань, що утворюють систему, обов'язковий для суду. Інакше кажучи, суд, прерогативою якого є застосування покарання, не має права відступити від цієї системи; в) перелік покарань, що утворюють систему, є вичерпним. Це означає, що з погляду закону на даний момент система покарань є закінченою, завершеною; г) система покарань передбачає їх розміщення у певному порядку за ступенем їх суворості.
Система покарань,містить в собі такі види покарань: 1)штраф; 2)позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3)позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; 4)громадські роботи; 5)виправні роботи; 6)службові обмеження для військовослужбовців; 7)конфіскація майна; 8)арешт;9) обмеження волі; 10)тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11)позбавлення волі на певний строк; 12)довічне позбавлення волі.
Усі покарання, що входять у систему, можуть бути класифіковані за певними ознаками, закріпленими у кримінальному законі. За порядком призначення покарань ст.52 КК підрозділяє всі покарання на три групи: а) основні покарання; б) додаткові покарання; в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові. Основні покарання - це покарання, що призначаються у вироці лише як самостійні покарання. Вони ні за яких умов не можуть призначатися на додаток до інших покарань, не можуть бути до них приєднані. За один злочин може бути призначене тільки одне основне покарання. До основних покарань закон відносить: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додаткові покарання - це такі покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть. Отже, додаткові покарання не можуть самостійно фігурувати у вироці. До них ст. 52 КК відносить: конфіскацію майна, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові - це позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф. До основного покарання може бути приєднано одне чи кілька додаткових покарань у випадках і порядку, передбачених законом. За суб'єктом, до якого застосовуються покарання, вони класифікуються на загальні і спеціальні. Загальні покарання можуть бути застосовані до будь-якої особи (наприклад, позбавлення волі). Спеціальні покарання призначаються лише певному колу засуджених і не можуть застосовуватися до будь-якої особи. До спеціальних покарань належать також службові обмеження для військовослужбовців, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. За можливістю визначення строку покарання всі покарання поділяють на строкові і безстрокові покарання. Строковими покараннями є: позбавлення волі, обмеження волі, арешт, виправні роботи без позбавлення волі, службові обмеження для військовослужбовців, громадські роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, тримання у дисциплінарному батальйоні. Безстроковими покараннями є: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і довічне позбавлення волі.
