
- •88. Затримання злочинця.
- •88.1 Умови правомірності затримання злочинця.
- •88.2 Відповідальність за перевищення меж затримання злочинця.
- •89. Крайня необхідність.
- •89.1 Поняття крайньої необхідності і умови її правомірності.
- •89.2 Відповідальність за перевищення меж крайньої необхідності.
- •89.3 Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •90.Фізичний або психічний примус.
- •91.Виконання обов'язкового наказу як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •91.1 Поняття обов'язкового наказу.
- •91.2 Умови відповідальності за виконання злочинного наказу.
- •92. Діяння, пов'язане з ризиком та його кримінально-правова характеристика.
- •92.1 Кримінально-правова відповідальність за спричинення шкоди при вчиненні діяння, яке пов'язане з ризиком.
- •93. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •94. Поняття, підстави і правові наслідки та порядок звільнення від кримінальної відповідальності.
- •95. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •96. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із дійовим каяттям. Правові підстави такого звільнення.
- •97. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
- •99.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.
- •100. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
- •100.1 Строки давності і їх обчислення.
- •100.2 Переривання і зупинення перебігу строків давності.
- •100.3Давність притягання до кримінальної відповідальності за злочини, за вчинення яких може бути призначено довічне позбавлення волі.
- •100.4 Незастосування строків давності і його правова підстава
- •102. Поняття і ознаки покарання.
- •102.1 Відмінність покарання від інших видів державного примусу і заходів громадського впливу.
- •104.Ефективність покарання.
- •104.1 Поняття ефективності покарання, її критерії і показники.
- •104.2 Умови підвищення ефективності покарання
88. Затримання злочинця.
88.1 Умови правомірності затримання злочинця.
88.2 Відповідальність за перевищення меж затримання злочинця.
Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами - це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.
Затримання злочинця має ознаки, що характеризують: 1) мету затримання; 2) особу, яка підлягає затриманню; 3) характер дій при затриманні; 4) своєчасність затримання; 5) необхідність заподіяння шкоди і, нарешті, 6) співрозмірність шкоди, заподіяної злочинцю при його затриманні.
Мета затримання. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК дії потерпілих та інших осіб визнаються правомірними, якщо вони мали своєю метою затримання злочинця і доставлення його органам влади. У зв'язку з цим виокремлюють дві мети таких дій: 1) кінцева - доставлення злочинця відповідним органам влади (у відділ міліції, Прокуратуру, виконком місцевої ради, військовій владі тощо) і 2) найближча - затримати злочинця, тобто позбавити його особистої волі. Якщо ж дії по затриманню злочинця були здійснені для досягнення іншої мети (наприклад, для самосуду), то це виключає їх правомірність.
Особа, яка підлягає затриманню. КК регулює затримання лише злочинця, а не інших правопорушників, тобто затримання особи, яка вчиняє або вже вчинила злочинне посягання.
Характер дій при затриманні. Затримання злочинця полягає в діях потерпілих або інших осіб, пов'язаних із позбавленням злочинця особистої волі, а також заподіянням йому (у разі потреби) шкоди. Такі дії збігаються з фактичними ознаками об'єктивної сторони деяких злочинів
Своєчасність затримання. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК затримання може бути вчинене лише в момент або безпосередньо після вчинення злочинного посягання. Початковим моментом виникнення права на затримання злочинця є початок злочинного посягання, коли об'єкт посягання піддався безпосередній загрозі негайного заподіяння шкоди. Право на затримання зберігається і під час посягання, що продовжується, а також безпосередньо, тобто відразу ж після завершення злочину (затримання по "гарячих" слідах). Тому затримання, зроблене через деякий час, тобто не безпосередньо після вчинення злочинного посягання, є неправомірним. Необхідність заподіяння шкоди при затриманні. При затриманні може бути заподіяна шкода життю,здоров’ю або майну особи,яка вчинила злочин.
Співрозмірність шкоди, що заподіюється злочинцю під час його затримання. Вимушене (необхідне) заподіяння шкоди не може бути безмежним, тому що злочинець навіть фактом учинення злочину і прагненням ухилитися від затримання не ставить себе поза законом. Застосовані до нього в кожному випадку насильницькі заходи повинні мати визначені межі. Ці межі залежать від відповідності шкоди, що заподіюється, двом взаємопов'язаним обставинам, а саме: 1) небезпеці посягання і 2) обстановці затримання злочинця. Небезпека посягання визначається: а) цінністю блага, на яке спрямоване посягання, і б) характером і розміром шкоди, заподіяної цьому благу, або реальною загрозою заподіяння цієї шкоди. Тому, чим більш небезпечним є посягання, тим більш широкими є межі заподіяння шкоди для затримання особи, що вчинила посягання.
Обстановка може варіюватися від відносно сприятливої до несприятливої для особи, яка затримує.Відносно сприятлива обстановка свідчить, що потерпіла або інша особа має явну, наприклад фізичну перевагу над злочинцем, і усвідомлює, що наявна можливість успішно здійснити затримання без заподіяння злочинцеві тяжкої шкоди. І, навпаки, несприятлива обстановка затримання означає, що той, хто затримує, перебуває в невигідному, програшному становищі порівняно зі злочинцем і усвідомлює, що успішне затримання можливе лише у разі заподіяння злочинцю тяжкої шкоди.
Перевищення меж заподіяної злочинцю шкоди під час його затримання є неправомірним і означає, що злочинцю заподіяна неспіврозмірна шкода. Перевищити зазначені межі - означає заподіяти злочинцю надмірної шкоди, тобто порушити умову про її співрозмірність. Згідно з ч. 2 ст. 38 КК перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні - це умисне заподіяння йому тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), яка явно не співрозмірна або з небезпечністю вчиненого посягання, або з обстановкою затримання злочинця. Тут важливо враховувати суб'єктивне відношення того, хто затримує, до шкоди, що ним заподіюється. Він повинен розуміти, що заподіювана тяжка шкода явно не відповідає небезпеці вчиненого посягання або явно більш ніж достатня для затримання особи, що його вчинила. Інакше кажучи, перевищення меж заподіяння шкоди при затриманні можливе лише за наявності умислу. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, тягне за собою відповідальність лише в двох випадках, спеціально передбачених у ст. 118 (умисне вбивство при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця) та ст. 124 КК (умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження злочинцю за таких обставин). Заподіяння злочинцю іншої шкоди є некараним.