НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ
Факультет спорту та менеджменту
Кафедра менеджменту і економіки спорту
ПЛАН-ПРОСПЕКТ ЛЕКЦІЇ № 4-5
тема:
«Управління операційною діяльністю. Теоретичні та практичні аспекти проектування та створення операційної системи. Проектування фізкультурно-спортивної послуги»
з дисципліни «Операційний менеджмент»
для студентів 3-го курсу напряму підготовки – 6.010202 «Спорт»
|
Затверджено на засіданні кафедри протокол № 1 від 28.08.2014 р. Завідувач кафедри________Ю.П.Мічуда
|
План лекції:
Управління операційною діяльністю – загальна характеристика.
Виробнича стратегія як основа проектування та створення операційної системи організації. Сутність та складові операційної (виробничої) стратегії; необхідність її розробки та узгодження з іншими стратегіями організації.
Стратегічні рішення в сфері операцій.
Проектування фізкультурно-спортивної послуги.
Рекомендована література: (1-5; 7-11).
Короткий зміст лекції:
Управління операційною діяльністю – загальна характеристика.
Управління і планування операційної діяльності включає три рівні:
Довгострокове планування - прийняття рішень щодо функціонування ОС у тривалому періоді. Здійснюється в межах розробки та опрацювання операційної стратегії.
Тактичне планування – вирішується проблема планування завантаження виробничих потужностей на період до 1-1,5 роки (виробнича програма, плани використання виробничої потужності, планування матеріальних потреб, розробка планових калькуляцій, опрацювання планів по праці і заробітній платі тощо).
Оперативне планування – коли здійснюється конкретизація цілей і завдань тактичних планів у робочих графіках на період від 1 місяця до 1 зміни (добова виробнича програма, завантаження устаткування, плани-графіки руху виробів, де визначається послідовність виконання окремих операцій технологічного циклу, потреба в персоналі, ресурсах на кожній операції технологічного ланцюжка тощо)
Тактичне і оперативне планування операційної діяльності спрямовано на досягнення балансу між завантаженням виробничих потужностей і попитом. Оперативне управління виробництвом має на меті забезпечення чіткого виконання заданого плану випуску продукції за кількістю кожної номенклатури і в заданий час на основі раціонального використання виробничих ресурсів
Виробнича стратегія як основа проектування та створення операційної системи організації. Сутність та складові операційної (виробничої) стратегії; необхідність її розробки та узгодження з іншими стратегіями організації.
Эффективний менеджмент починається з формування бачення, місії і розробки стратегії
На цьому рівні визначаються пріоритети розвитку компанії, які торкаються усіх без висключения сфер і рівнів діяльності організації. Які цінності є для нашої компанії домінуючими?
Гарна і виважена стратегія не буде коштувати нічого якщо не забезпечено її реалізації на функціональному рівні. Безпосередньо роботи, що пов’язані із створенням корисності для клієнтів здійснюються на оперативному рівні і більшість з них в рамках операційної системи.
«Цепочка создания ценности» (виробництва для потреб споживача)
Загальний вигляд:
О
С
Продукт Потреба
споживача
Детальний вигляд:
Виробнича стратегія є основою проектування та створення операційної системи організації. У виробничій стратегії формується стратегія використання ресурсів операційної системи, що складає основу системи планування операційної діяльності
Виробнича стратегія - одна з функціональних стратегій організації, що являє собою комплекс довгострокових взаємопов’язаних рішень щодо того, як з технологічної, організаційної та ресурсної точки зору буде організована майбутня операційна діяльність.
Виробнича стратегія має довгостроковий характер.
Якщо запитати українського директора бізнесової організації “Що являє собою стратегія?” Він відповість:
“Вибір пріоритетного напрямку діяльності компанії!”
Але не кожний добре уявляє собі, що треба робити його команді для реалізації стратегічних цілей, які ресурси для цього потрібні і як їх розподілити і використати в рамках організації
Кожний керівник, що опрацьовує стратегію повинен бути філософом...
У цьому випадку він уникає трьох суттєвих проблем:
обмеженості інформаційного поля, на якому треба приймати рішення;
проблеми “курки та яйця”, коли незрозуміло, де знаходиться початок і кінець розробки стратегії;
структури та вигляду бізнес-плану фірми, коли стратегія є майже “невідчутною на дотик”.
В практичній діяльності потенційний інвестор повинен сам вирішити, на якого клієнта він орієнтується, який набір послуг буде надавати у своєму клубі, відповідно, яким чином проектувати споруди та обладнання. Виходячи із цього визначиться й площа необхідного приміщення. В статті газети «Бізнес» умовно розділені клуби на спеціалізовані — силові, жіночі, дитячі (певне встаткування, дизайн, підбор тренерів) — і універсальні — базові й багатофункціональні. Багатофункціональним назвали клуб, що споконвічно припускає широкий спектр і спортивних, і додаткових послуг, більші площі, а значить (крім інших), і будівельні витрати (готове приміщення під такий заклад підібрати важко). “Джентльменський набір” такого клубу - 5-15 залів для спорту, басейну, салону краси, більярда, кімнати відпочинку. Фахівці оцінюють мінімальні інвестиції в цьому випадку в $1,5 тис. за 1 кв.м. Крім закритих приміщень можна ще додати тенісні корти, яхт-клуб, що входить у моду гольф. Тобто верхня межа в інвестицій, напевно, є, але він обчислюється десятками мільйонів доларів. Базовий клуб припускає надання клієнтам основних спортивних і декількох додаткових послуг. Серед них: заняття на тренажерах, рухові програми (аеробика, шейпінг, йога), сауна, масаж, солярій. Саме такий набір послуг пропонує більшість клубів середньої цінової категорії, яких на ринку найбільше не вистачає [52].
Аналізуючи наведені дані на фоні аналізу ринку, слід зазначити, що серйозних компаній поки небагато - «Акваріум», «Фаворит», «Київ Спортклуб», «Спорт-Студіо», «Планета Фітнес» й ін. Саме цим, на думку Віталія Левицького, київський ринок досить привабливий для інвесторів. «Рентабельність клубу в середньому становить 15-17%, а успішні заклади сьогодні працюють із рентабельністю 25% і вище. Витрати ж на відкриття нового клубу, як правило, не перевищують $1500 на 1 кв. м й окупаються протягом декількох років», - запевняє він. Директор клубу «Спорт-Студіо» Дмитро Плешков відзначає, що мінімальні вкладення можуть скласти від $500 до $1000 на квадратний метр. «Сама вільний і перспективна на сьогоднішній день ніша - клуби, що працюють у середній ціновій категорії», - заявляє директор «Меридіана», позиционирующегося саме в цьому сегменті, Павло Авдокушин. За його словами, послугами клубу користуються не тільки клієнти з рівнем доходу в $300-500 на місяць, але й більше заможна публіка (щомісячний доход - $2-3 тис.). Ірина Мусаелян, директор “КиївСпортКлуба”, м. Київ зазначає, що клуби середньої цінової категорії зараз дуже затребувані на ринку. Вони потрібні не менше, ніж дорогі фітнес-центры, послугами яких може користуватися невелика частина населення. А витратити на оздоровлення $20-30 на місяць уже зараз можуть собі дозволити чимало людей, і їх стає усе більше [11; 12].
Розробляти стратегію клубу можна самостійно, якщо є гарний фітнес-менеджер (інвестор або майбутній керуючий), що чітко уявляє собі всі етапи створення клубу й виведення його на ринок. Якщо власного досвіду й фахівця ні, можна звернутися до фітнес-консультантам. На українському ринку подібні послуги роблять московські компанії World Class й “Планета Фітнес”, а з вітчизняних операторів — “КиївСпортКлуб”, на базі якого створена постійно діюча школа KSC Fitness Technology. Обсяг і вартість послуг можуть бути самими різними — від консультування на окремих етапах створення клубу до розробки проекту “під ключ”. Наприклад, розробка архітектурно-будівельного проекту, якщо планується будувати своє приміщення, обійдеться в $8-14 за 1 кв. м, а інженерний і дизайни-проекти, якщо мова йде про переобладнання приміщення, будуть коштувати відповідно $4-6 й $10-12 за 1 кв. м. Варто врахувати, що архітектурний й інженерний проекти прийде погоджувати в декількох інстанціях. Крім того, консультанти допоможуть підібрати встаткування й навчити персонал [52]. Директор фітнес-центра “Атлетик” м. Донецьк, Тетяна Вагоровская зазначає, що п'ять років тому, коли було ухвалене рішення інвестувати кошти у фітнес-центр, багато хто в Україні просто не знали, що це таке. Тому засновники скористалися послугами консультантів однієї із провідних московських мереж. Умови надання франшизи - свої для кожного клієнта. При цьому новий клуб не обов'язково працює під торговельною маркою франчайзера. Ми укладали договір на умовах роботи під власною маркою. Головне, що дала франчайзингова схема, як зазначає фахівець,- клуб не вчився на клієнтах. Персонал був повністю підготовлений. Зараз клубом вже й самостійно надаються консалтингові послуги на всіх етапах функціонування фітнес-клуба. Крім частих відряджень інструкторів на різні закордонні фітнес-конвенции також клуб запрошує тренінгів-менеджерів. Це й економічно вигідніше, і ефективно.