№1Портрет Орфа
Вивчення творчості німецького композитора Карла Орфа з'явилось у програмах українських дитячих музичних шкіл та шкіл мистецтв відносно недавно, а методичного забезпечення до тем з зарубіжної музики ХХ століття є досить мало і дуже нерівноцінного за якістю та інформативністю. Проте звернення до цієї постаті в період навчання сааме на початковій ланці мистецької освіти дуже доречне й закономірне з багатьох оглядів, на які й хотілось би сьогодні звернути особливу увагу.
Для більшості непосвячених слухачів ім'я Орфа асоціюється з хором «О, Фортуна», широко розтиражованим рекламними роликами та ефектними телевізійними шоу. Але судити про творчість митця по данному твору – те саме, що про Мирослава Скорика по «Мелодії» чи Вольфганга Амадея Моцарта по «Турецькому маршу». На моє глибоке переконання – Карл Орф – один з провідних мистецьких діячів першої половини ХХ століття і унікальний новатор та експериментатор. Будучи визначним композитором, він здійснив великий внесок в розвиток театрального мистецтва та музичної освіти.
На бурхливому тлі музичного життя ХХ століття музика Карла Орфа постає дуже неординарною і нетиповою. Її можна ставити за приклад прихильності до традицій і за мудре й виважене користування авангардистськими засобами. У ній закладено рідкісну якість - благородну простоту, яка підкорює будь-яку аудиторію. Прем’єри творів Орфа приваблюють якнайширшу публіку і щиро цікавлять музичну еліту багатьох країн, а тисячі дітей Зальцбурга, де подовгу жив і творив цей дивовижний митець, з нетерпінням чекають зустрічей з його послідовниками, нових пісень, ігор, змагань у музичній кмітливості, не віддаючи собі звіту в тому, що і пісні, та ігри, і участь в дивовижному оркестрі - все це складається в «систему Орфа», глибоко продуману програму музичного виховання дітей.
№ 2 Орф в дитинстві
Уродженець Мюнхена Карл Генріх Марія Орф, прожив довге і плідне життя - від 1895 по 1982 рік. Батько Карла Орфа, офіцер, грав на фортепіано і декількох струнних інструментах. Мати, яка добре володіла фортепіано, виявила у сина талант до музики і зайнялася його навчанням. Юний музикант навчився грати на піаніно в 5 років. У дев'ять він уже писав довгі і короткі музичні уривки для свого власного лялькового театру – вже тут зародились дві його основні сфери творчого інтересу.
В 1912-1914 роках Орф навчався в Мюнхенській музичній академії, згодом займався приватно у Германа Зільчера. А від 1916 року працював капельмейстером в Мюнхенському камерному театрі. Тоді ж виникають його ранні твори, котрі рідко укладаються в рамки звичайного оркестру або ансамблю. Дух творчого експериментаторства дуже сильний в Орфі, сильне в ньому й прагнення об'єднати, здружити кілька різних мистецтв під гегемонією музики. Не відразу Орф знаходить себе, свій почерк. Подібно більшості молодих композиторів, він проходить через роки спокус і наслідувань. Двадцятирічним юнаком він захоплений модним тоді літературним символізмом – тому виникає низка композицій на тексти Моріса Метерлінка, а його музичними кумирами є два дивовижні новатори музичного мистецтва, композитори-інтелектуали Клод Дебюссі та Ріхард Штраус.