Методи збирання інформації у соціології
Методом дослідження називають спосіб, шлях отримання необхідної інформації про соціальні процеси.
Будь-яке КСД повинно починатися з аналізу документів (див. рис. 2.2). Під документами в соціології розуміють спеціально створені предмети, що призначені для передачі і зберігання інформації. За формою, в якій зафіксована інформація, документи поділяються на:
- письмові тексти (друковані, машинописні, рукописні);
- іконографічні (кіно-, відео-, фотодокументи, живопис тощо);
- фонетичні (магнітофонні записи, грампластинки тощо).
|
Найчастіше використовувані методи збору первинної соціологічної інформації при проведенні КСД |
|
||||||
|
|
|
|
|
||||
Спостереження |
|
|
|
Опитування |
||||
|
|
|
|
|
||||
|
Експеримент |
|
Аналізу документів |
|
||||
Рисунок 2.2 – Методи збору первинної інформації
За джерелом інформації документи поділяються на первинні, які створюються внаслідок прямого опитування, і вторинні, які є узагальненнями, зробленими на основі даних первинних джерел.
За ступенем персоніфікації документи можуть бути особистими (автобіографії, характеристики, анкети тощо) і безособовими (архіви, протоколи зборів, засідань тощо). Необхідно пам’ятати, що один і той самий документ може бути класифікований за кількома критеріями. Так, особисті документи можуть бути офіційними і неофіційними.
Розрізняють два способи аналізу документальних матеріалів:
1. Традиційний, класичний аналіз: розумові операції, спрямовані на інтерпретацію інформації, що знаходиться в документальних матеріалах, на виявлення їх сутності. Якісний аналіз передбачає виявлення авторитету документа і часу його створення, цілей, обставин, які спричинили появу документа.
2. Прагнення зменшити суб’єктивність традиційного аналізу привело до використання кількісного формалізованого методу. Прийомом кількісного аналізу виступає контент-аналіз – переведення текстової інформації в кількісні показники. Сутність контент-аналізу полягає у виявленні таких ознак документа, які легко можна підрахувати і в яких відбито значущі сторони його змісту. При цьому якісний зміст стає доступним для обчислення. Змістовними одиницями виступає соціальна тема, яка відображається в поняттях, словах або словосполученнях. Одиницями виміру стає кількість друкованих знаків або абзаців тексту, число рядків, друкована площа.
Одним із перших методів, який почали використовувати різні науки, в тому числі й соціологія, є спостереження. Під спостереженням в соціології розуміють безпосереднє, цілеспрямоване сприйняття і реєстрацію соціальних процесів. Використання цього методу дозволяє отримати знання про події, факти, про так звану відкриту поведінку за допомогою безпосередніх вражень про них соціолога.
Залежно від місця знаходження соціолога по відношенню до групи, яка вивчається, розрізняють включене і невключене спостереження.
Включене спостереження – це спостереження ізсередини, коли соціолог під час спостереження стає членом групи. Невключене спостереження – це спостереження з боку. Спостереження може бути відкритим, коли група знає про проведення дослідження, та інкогніто, коли групі невідомо, що за нею спостерігають. Основні види спостережень представлені на рис. 2.3.
|
|
Види спостережень |
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
За ступенем формалізованості |
|
|
За умовами організації |
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
контрольовані |
|
неконтрольовані |
|
|
польові |
|
лабораторні |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
Залежно від спостерігача |
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
Включені |
|
|
|
Невключені |
|||||||||||||||
Рисунок 2.3 – Види спостережень
Експеримент у соціології – це засіб отримання інформації про кількісні і якісні зміни показників діяльності і поведінки об’єкта внаслідок дії на нього певних факторів, якими можна керувати і які можна контролювати. Основна мета його проведення – перевірка тих чи інших гіпотез, результати яких мають прямий вихід на практику, на різноманітні управлінські рішення.
Загальна логіка експерименту полягає у:
- виборі певної експериментальної групи;
- вміщенні її у незвичну експериментальну ситуацію, під вплив певного фактора;
- простеженні скерованості, величини і сталості змінних характеристик, які називаються контрольними і які настали внаслідок дії введеного фактора.
Одним з найбільш розповсюджених в КСД є метод опитування. Опитування передбачає отримання відповідей на запитання, які задаються соціологом. Особливості цього методу полягають в тому, що джерелом інформації стає судження, повідомлення опитуваної людини. Опитування дозволяє отримати інформацію про думки та оцінки респондентів щодо тих чи інших боків дійсності або мотивів їх поведінки.
Розрізняють такі чотири різновиди опитування:
1. Письмове (анкетування): індивідуальне або групове, очне або заочне (поштове, опитування через газети, журнали тощо).
2. Усне (інтерв’ю), коли інтерв’юер запитує респондента і фіксує відповіді власноруч. Може бути телефонним.
3. Соціометричний метод Я. Морено – метод „виміру” соціальної привабливості всередині груп.
4. Експертне опитування – отримання відповідей від осіб, компетентних з певної проблеми.
Перевагою анкетного опитування, завдяки якому воно широко розповсюджене, є можливість отримати з його допомогою значний обсяг емпіричної інформації в обмежені строки. Заповнюється анкета самими респондентами.
Анкета – це сукупність упорядкованих за змістом і формою запитань. Надійність і достовірність інформації в результаті опитування значною мірою зумовлюються конструюванням і редакцією запитань. Запитання класифікуються за такими ознаками: змістом, функціями, структурою і формою.
За змістом всі запитання поділяються на дві великі групи:
1) запитання про факти і події;
2) запитання про оцінки та судження з приводу цих подій.
Кожний з цих двох блоків запитань має свої особливості. Якість опитування значною мірою залежить від того, наскільки респонденти можуть і бажають щиро відповісти на поставлені запитання. Мають місце випадки, коли респонденти відмовляються дати оцінку тим чи іншим подіям, відповісти на запитання про мотиви поведінки.
За функціями розрізняють чотири типи запитань: основні, фільтраційні, контрольні і контактні.
Якщо основні запитання спрямовані на те, щоб отримати інформацію про соціальні факти, то призначення фільтраційних запитань – відсіяти некомпетентних респондентів. Функції контрольних запитань – уточнити правдивість відповідей на основі запитання. Це своєрідна модифікація основного запитання. Контактні запитання дозволяють встановити доброзичливі стосунки між дослідником і респондентом.
Залежно від структури запитання бувають відкритими, закритими, напівзакритими. У відкритих запитаннях респондент сам формулює відповідь. У закритих має місце перелік варіантів відповідей; респондент обирає з цього переліку ту відповідь, яка підходить йому. У напівзакритих респондент може обрати одну із запропонованих відповідей або додати свою власну в рядку „Ваш варіант”.
При підготовці запитань анкети треба виходити з таких правил формування питань:
- запитання має відповідати цілям і завданням дослідження.
- кожне запитання повинно бути логічно відокремленим.
- запитання має бути зрозумілим кожному респонденту, тому не слід використовувати вузькоспеціальних термінів. Запитання повинні відповідати рівню розвитку респондентів, в тому числі і менш підготовленим.
- запитання не повинно бути дуже довгим.
- слід прагнути до того, щоб запитання стимулювали респондентів до активної участі в опитуванні, підвищували інтерес до проблеми, яка вивчається соціологами.
- запитання не повинно нав’язувати респонденту той чи інший варіант відповіді. Воно має формулюватися нейтрально.
- треба дотримуватися балансу можливих позитивних і негативних відповідей. Інакше запитання може спланувати відповідь респондента.
Анкета не є простою сумою запитань, вона має певну структуру.
Анкета, як правило, складається з трьох частин: вступу, основної частини і паспортички. Вступ – це звернення до респондентів, де їх інформують про мету опитування, умови анонімності, напрямки використання його результатів, правила заповнення анкети. В основній частині знаходяться запитання про факти, поведінку, результати діяльності, мотиви, оцінки і судження респондентів. Остання частина анкети включає запитання про соціально-демографічні, біографічні дані опитуваного та подяку за участь в опитуванні.
Зміст і спрямованість інтерв’ю визначаються проблемою, яка досліджується соціологами, а також метою дослідження. Розрізняють два види інтерв’ю: стандартизоване і нестандартизоване. Перший вид передбачає детальну розробку всієї процедури опитування (послідовність запитань, варіанти відповідей тощо). Нестандартизоване – це бесіда без жорсткої деталізації запитань. Кожен з цих видів має свої недоліки і переваги. Так, нестандартизоване інтерв’ю є більш гнучким. Це забезпечує більшу порівнянність інформації при узагальненні результатів. Перевагою стандартизованого інтерв’ю є можливість підключити до його проведення осіб без спеціальної соціологічної підготовки.
Специфічною формою опитування є соціометричне опитування. Термін «соціометрія» означає вимір ступеня дружніх стосунків. Основна відмінність соціометрії від інших видів опитування полягає в можливості з її допомогою виявити взаємні почуття симпатії і неприязні між членами первинного колективу і на цій основі отримати кількісну оцінку міжособових стосунків у ньому.