2. Трудовий колектив як соціальний інститут

Трудовий колектив, з одного боку, – це соціальний інститут, тобто одна з форм спільної діяльності людей, а з іншого – соціальна спільність, яка виступає елементом соціальної структури, суспільства.

Колектив – це специфічна організована спільність, що здійснює суспільно корисну, цілеспрямовану діяльність на основі суспільної власності на засоби виробництва і загальних умов власної діяльності.

Трудовий колектив – це організаційно і юридично оформлене об’єднання робітників, які разом працюють на підприємствах і в організаціях, кооперативах різних галузей виробничої і невиробничої діяльності; осередок суспільства, в якому люди об’єднані конкретним видом суспільно-корисної діяльності і відносинами співробітництва, які виникають у процесі діяльності, взаємодопомоги і взаємної відповідальності, інтересами і нормативами поведінки.

2 основні функції трудового колективу – виробничо-економічна і соціальна.

Виробничо-економічна функція передбачає максимальну оптимізацію трудової діяльності охоплює технічне удосконалення виробництва, правильний підбір і розстановку кадрів, проведення оптимальної системи матеріального і морального стимулювання.

Соціальна функція трудового колективу спрямована удосконалення і збагачення змісту взаємин між людьми у колективі, задоволення потреб у спілкуванні, підвищенні соціального статусу, освоєння норм поведінки, формування ціннісних орієнтирів, участь у суспільному житті тощо.

Формальна структура колективу відображає виробничі функції: взаємовідносини членів колективу, що регулюються посадовими інструкціями, наказами, директивами.

Неформальна структура трудового колективу ґрунтується на неофіційних стосунках, які залежать від симпатії та антипатії людей.

Спільна праця сприяє вихованню психології колективізму, якій властиво розуміння і визнання сили колективу. На зміцнення згуртованості колективу значно впливає ступінь особистого спілкування людей, який суттєво відрізняється на різних ділянках роботи: для сфери матеріального виробництва характерне повсякденне спілкування робітників; поза матеріальним виробництвом спілкування людей на роботі в одних сферах буває повсякденним (службовці, педагоги, лікарі), в інших – спорадичним (художники, письменники, науковці).

Своєрідним вираженням згуртованості, а також силою, що зміцнює колектив, служить трудова дисципліна, яка складається з дотримання режиму праці та добросовісного виконання трудових обов’язків. Згуртованість багато в чому залежить від такого поняття, як психологічний клімат. Це сукупність взаємопов’язаних стійких соціально-психологічних особливостей, взаємопов’язаних стосунків колективу, які виявляються в типовому для нього ставленні до справи, мети і мотивах спільної діяльності. Згуртованість колективу визначається єдністю мети, соціально-позитивною конструктивною діяльністю і позитивними емоціями, які в сукупності утворюють дух колективу. Згуртованість виражається також в однодумстві, у принципах, у постановці мети, баченні перспективи, у найбільш загальних оцінках. Однак така єдність допускає і боротьбу думок в межах загальної мети. Отже, емоційно-моральний настрій – головний компонент, який визначає згуртованість трудового колективу.

Трудовий колектив є динамічною соціальною спільністю людей з характеристиками, що постійно змінюються.

Зовнішніми об’єктивними умовами розвитку трудового колективу виступають матеріальна база, технічне оснащення виробництва, фонд заробітної плати, значимість виробництва.

Внутрішніми суб’єктивними факторами виступають якість членів колективу, зрілість і мудрість керівництва, утворена система пріоритетів і цінностей. Взаємодія з іншими трудовими колективами збагачує колективний досвід. А от вимушена або свідома ізоляція, як правило, призводить до стагнації.

Трудовий колектив проходить у своєму розвитку 3 стадії:

‒ стадія первинного синтезу;

‒ стадія диференціації (розшарування);

‒ стадія синтезу.

При цьому зазначається також 3 рівні розвитку трудового колективу:

‒ нижчий;

‒ середній;

‒ вищий.

Суб’єктивні умови, які формують колектив, включають такі загальні елементи:

‒ притирання членів груп у тих чи інших відносинах;

‒ формування взаєморозуміння між ними до встановлення єдності поглядів та переконань;

‒ виникнення позитивного морального мікроклімату;

‒ перетворення заданої мети на колективну мету;

‒ здатність розв’язувати конфліктні ситуації в самому колективі в інтересах і колективу, і кожного його члена;

‒ орієнтація більшості членів колективу на співвіднесеність колективних інтересів з більш широкими і соціально значущими інтересами суспільства.

При цьому слід зазначити деякі фактори, що впливають на формування трудового колективу (рис. 9.2):

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ

Ціле-спрямована дія суспільства

діяння з’єднаних у соціальні спільності індивідів, які виступають уже не як „людський матеріал”, а як активно діючі свідомі особистості

внутрішній клімат, визначений сукупністю соціально-психологічних (за формою) і морально-ділових (за змістом) зв’язків між членами групи

різноманіття зовнішніх, міжколективних зв’язків

Рисунок 9.2 – Фактори, що впливають на формування