План лекції:

1. Сім’я як соціальний інститут.

2. Трудовий колектив як соціальний інститут.

Основні поняття й терміни: сім’я, шлюб, криза сім’ї, її сутність і причини, кризові явища в окремій сім’ї, трудовий колектив, його структура, функції та типи.

Рекомендована література: основна 1, с. 412-417, 578-596; 2, с. 167-181, 3, с. 176-191; додаткова: 113, с. 174-207; 15; 18; 42, с. 43-50; 44; 50; 51, с. 225-246; 54; 55, с. 191-214; 65, с. 159-180; 78; 85, с. 390-426; 90, с. 196-226; 95, с. 201-214.

1. Сім’я як соціальний інститут

Сім'я відіграє велику роль у сучасному сус­пільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чи інакше пов'язане з сім'єю – своє­рідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, по­літичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші со­ціальні проблеми. Будучи залежним від економічного стано­вища країни, політики, рівня культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні події тощо. Вивчення сім'ї, шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві. Шлюб – історично обумовлена, санкціонована і регульована сус­пільством форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їх права і обов'язки стосовно одне одного і дітей.

Британський соціолог Е. Гідденс визначає шлюб як со­ціально визнаний і схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої і жіночої статі. Таким чином, шлюб є соціальним інститутом, через який суспільство впорядковує й санкціо­нує статеве життя чоловіків і жінок, встановлює їхні под­ружні та батьківські права й обов'язки.

Сім'я є складнішим поняттям, ніж шлюб, адже поєднує в собі риси соціального інституту і малої соціальної групи. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю со­ціальних норм, санкцій і зразків поведінки, що регламенту­ють взаємини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми тощо. Кожну конкретну сім'ю можна розглядати як заснова­ну на шлюбі або кровній родинності малу соціальну групу, члени якої поєднані спільністю побуту, взаємною* моральною відповідальністю, взаємодопомогою тощо.

Сім'я – об'єднання людей на основі шлюбу або кровної спо­рідненості, усиновленні, пов'язаних спільністю побуту, взаємними відповідальністю, піклуванням і допомогою та виконанням певних соціальних функцій (табл. 8.1).

Отже, сім'ю можна розглядати, по-перше, як історично конкретну систему взаємин між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми і, по-друге, як малу соціальну групу, чле­ни якої поєднані шлюбними, родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, обумовленою потребою суспільства у фізичному й духовному відтворенні населення.

Таблиця 9.1

Соціальні функції сім’ї

Функція	Зміст функції
Репродуктивна	Полягає у забезпеченні біологічного відтворення суспільства і задоволенні потреби лю­дини в дітях
Виховна	Полягає в соціалізації молодого покоління, підтриманні культурної безперервності суспільства, задоволенні потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях
Економічна і побутова	Дають змогу підтримувати фізичне здоров'я членів суспільства, економіч­но утримувати неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати й отримувати господарчо-побутові послуги
Функція первинного соціального конт­ролю	Сім'я здійснює первинну моральну регламента­цію поведінки людини в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності й зобов'язань у стосунках між чоло­віком і дружиною, батьками й дітьми, старшим і середнім поколіннями, формує й підтримує моральні й правові санкції за неналежну поведінку та порушення моральних взаємин між членами родини
Духовно-емоційна	Забезпечує розвиток особистісних якостей членів сім'ї, сприяє їх духовному взаємозбага­ченню, здійснює емоційну стабілізацію індивідів і їх психо­логічну терапію, психологічний захист, надає емоційну підтримку
Функція, пов'язана з організацією дозвілля	за­безпечує спільний відпочинок і одночасно виконує соціальний контроль у цій сфері
Сексуальна функція сім'ї	Її суспільна роль полягає у реалізації сексуального контролю щодо особи, індивідуальна – у задоволенні сексуальних потреб людини.

Розглянуті функції сучасної сім'ї є узагальненими і не вичерпують переліку функцій сім'ї. Існування їх зовсім не означає виконання кожною конкретною сім'єю кожної функції. До того ж інститут сім'ї постійно змінюється, що зумовлено розвитком суспільства і, отже, зміною суспільних потреб. На систему конкретних цінностей, норм, санкцій та їх взаємозв'язок із сімейною поведінкою на різних стадіях розвитку сім'ї істотно впливають соціально-економічні, ідео­логічні, історичні чинники.

Сукупність норм та санкцій інституту шлюбу регулює стосунки між чоловіком і дружиною. Одні норми (обов'яз­ки, права) мають юридичний характер і регламентуються законодавством. У нашій країні на даний момент така регла­ментація здійснюється на основі Кодексу про шлюб і сім'ю. У більшості зарубіжних держав правові проблеми шлюбу ре­гулюються цивільним законодавством, де юридично закріп­лені питання про володіння майном, матеріальні обов'язки подружжя один щодо одного і щодо дітей, про мінімальний (нерідко і максимальний) вік вступу в шлюб, комплекс норм, пов'язаних із розлученням тощо. Інші норми регулюються мораллю, звичаями, традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного виберу, дошлюбної поведінки, розпо­ділу компетенції між чоловіком і дружиною, виховання дітей, сімейний відпочинок тощо. Певна регуляція здійснюється й у взаєминах з родичами, друзями.

Вивчення сім'ї як соціального інституту дає змогу сус­пільству краще зрозуміти взаємозв'язок трансформації по­треб суспільства із розвитком шлюбно-сімейних відносин, ви­явити, що дезорганізує суспільство, визначити типи сімейної поведінки, соціальний механізм формування і зміни сімейних норм, цінностей у різних культурних, політичних, еко­номічних, ідеологічних умовах, а також співвідношення цих норм, зразків поведінки з реальним виконанням ролей у шлюбно-сімейних відносинах, відповісти на багато інших со­ціально важливих питань, які потребують певного суспільно­го регулювання. Загалом парадигма соціального інституту зо­рієнтована в основному на зовнішні зв'язки сім'ї, а її внутрішні зв'язки досліджуються через призму понять, які характеризують малу соціальну групу.

Як малу соціальну групу сім'ю розглядають тоді, коли дослідженню піддаються стосунки між індивідами, які ста­новлять сім'ю. Такий підхід дає змогу встановити мотиви і причини розлучень, динаміку подружніх стосунків, харак­тер взаємин між батьками і дітьми. Але, акцентуючи увагу на проблемах міжособистісної взаємодії, не можна абстрагу­ватись від того, що вони тісно пов'язані з існуючими в суспільстві нормами, цінностями і зразками поведінки. Гру­пова поведінка залежить від економічних, соціокультурних умов життєдіяльності групи.

Особливості сучасної демографічної ситуації в українсь­кому суспільстві (насамперед низький рівень народжуваності, перевищення кількості померлих над народженими) вимага­ють аналізу концептуальних засад щодо планування сім'ї як соціального явища і створення науково обґрунтованої кон­цепції, яка б могла стати теоретичною базою для вироблення й реалізації суспільних заходів у забезпеченні права особи, сім'ї на вільний і відповідальний вибір кількості дітей і часу їх народження. В цьому сенсі цікавою є еволюція со­ціологічних концепцій планування сім'ї з кінця XIX ст., тоб­то з часу, коли активно формувався сучасний нуклеарний (від лат. nuklens – ядро) тип сім'ї.

В Україні налічується понад 15 млн. сімей. Кожний рік створюється більше 300-400 тис. сімейних пар. Чітко видна тенденція до помолодшання шлю­бів. Який же тип сім'ї існує в сучасному суспільстві? Залежно від критерію, можна навести декілька класифікацій сімей.

В сучасних умовах соціологи, психологи, політологи характеризують сім'ю, по-перше, як соціально-класовий осередок: сім'я робітника, працівниці сільськогосподарського виробництва (фермера, кооператора, орендатора), представника інтелектуальної праці та ін., по-друге, міська; сільська (за типом поселення), по-третє, мононаціональна, міжнаціо­нальна (за національною ознакою); по-четверте, сім'я молодіжна, молодого подружжя, сім'я, яка чекає дитину; сім'я середнього подружнього віку, літні подружні сім'ї та ін. (за тривалістю, віком); бездітні сім'ї, малодітні сім'ї, багатодітні сім'ї та ін. (за кількістю членів сім'ї). Якщо три типи сім'ї (за соціально-класовою ознакою, типом поселення, національною ознакою) характеризуються досить просто, то типи сім'ї за віком, тривалістю існування, кількісному, чисельному складу та ін. мають багато відмінностей.

Типи сім’ї за тривалістю існування:

- молодіжна сім'я. Це сім'я, яка тільки створилася, оформилась. Для такої сім'ї атмосфера ейфорії – нормальне явище.

- молода сім'я. Це сім'я, яка зустрілась з першими для них несподіваними перешкодами. Кожний з сім'ї – чоловік чи жінка – думає, що однієї любові малувато. Треба б мати побільше доброти, поступливості, турботи, тактовності, прояву належної уваги до батьків і близьких. В сім'ї, яка чекає дитину, дружина не залишаєть­ся без уваги, з’являється надзвичайне піклування один про одного.

- сім'я середнього подружнього віку (від трьох до десяти років спільного проживання). Це період найкритичніший, відповідальний в житті такої сім'ї. Це пояснюється тим, що саме в такий період виникає одноманіт­ність стереотипів у взаємовідносинах подружжя. Починають роз­горатися конфлікти, і на такий період припадає більшість розлучень і розпалу сімей.

- сім'я старшого подружнього віку (десять-двадцять років подружжя). Морально-психологічне благополуччя подружжя в такій сім'ї залежить від багатства їх осіб, взаємної поступливості, збіг потреб, інтересів.

- літня подружня сім'я – сім я, яка прожила не один десяток років разом. Цей різновид сімей виникає після вступу в шлюб їх дітей, появи онуків. Подружжя вступає в нові для них ролі – бабусь і дідусів, освоює нові функції в сім'ї і як раніше любить одне одного.

Типи сім’ї за дітністю:

- бездітні сім'ї – це сім'ї, де протягом десяти років спільного життя у подружжя не народилась дитина. Таких сімей на Україні близько 30% від за­гальної кількості. Причому близько 12 % з них залишаються бездітними через медико-біологічні причини, решта – через небажання мати дітей. Кожна третя сім'я з такої групи розпадається частіше з ініціативи чоловіків.

- однодітні сім'ї в Україні становлять в містах – 53,6 %, а в селі -38-40 %. З таких сімей розпадається приблизно кожна друга. Проте, не можна стверджувати, що такі сім'ї розпадаються через те, що в них тільки одна дитина, оскільки подружжя вважають, що жити спільно скільки-небудь триваліше вони не можуть і тому ризикують обзавестись другою дитиною. З однодітної сім'ї нерідко виходять люди добре розвинуті інтелектуально, але дуже ущербні морально-психологічно і комунікативно.

- малодітні сім’ї (сім'я з двома дітьми) – найпоширеніші, і тут менше буває розлучень (якщо серед однодітних сімей розпадається майже кожна друга, то в малодітних – лише кожна сьома сім'я).

- багатодітні сім'ї мають більше трьох дітей. Серед таких сімей майже не буває розлучень, а якщо і трапляється розпад сім'ї, то винятково з вини чоловіка. Головна заслуга в міцності і стабільності сім'ї належить жін­ці, матері.

Типи сім’ї за кількісним складом:

- неповна сім'я, де є лише один з батьків з дітьми (частіше – одинокі матері). Причин такого становища багато і вони дуже різноманітні: смерть одного з батьків, розлучення або позашлюбне "народження дитини, а то і усиновлення одинокою жінкою чужої дитини та ін. Такий тип сім'ї соці­ально найменш ефективний.

- повна окрема сім'я, яка створюється подружжям з дітьми або без них, що живуть окремо від батьків та інших рідних. Це самос­тійні, незалежні сім'ї. Тут частіше виникають суперечки, тривалі сімейні конфлікти та ін.

- велика сім'я, що об'єднує представників кіль­кох поколінь. Тепер, за даними соціологічних досліджень, приблизно до 60 % молодих подружжів живуть в таких сім'ях. Сімей же, які включають дві под­ружніх пари, налічується в Україні 56 %. В таких сім'ях раціонально налагод­жений побут, у молодших подружніх парах часто буває більше часу на доз­вілля.

Сім'я як соціальний інститут легше і ефективніше здійснює індивідуальний підхід до люди­ни, своєчасно помічає прорахунки у виховній діяльності, активно стимулює прояви позитивних якостей і бореться з негативними рисами характеру. В сучасних умовах мало хто заперечуватиме той факт, що ключова роль в сім'ї належить жінці. Саме її свідомість, поведінка, її роль як подруги, матері, працівниці ставлять перед нею високі вимоги. Безперечно, що професійна діяльність, спілкування з людьми, участь в соціально-політичних рухах роз­ширює кругозір жінки, збагачує її інтелектуальний і емоційний світ і цим створює можливість для зростання шансів матері і виховательки, підвищує її авторитет серед дітей і в сім'ї. Уміння створювати сім'ю – особливий дар подружжя, особливо жінки. Соціологічні дослідження показують, що ніколи не супере­чать приблизно тільки чверть сімей. Але порівняно широке розпов­сюдження суперечок і конфліктів свідчить, наскільки велике для фун­кціонування сім'ї є уміння не загострювати, а долати суперечки, тобто створювати, формувати культуру подружніх взаємовідносин, яку потрібно цілеспрямовано виховувати в сім'ї, в школі, на вироб­ництві, всюди. Культурою визначаються і відносини подружжя у самому вихованні дітей, зокрема розуміння сенсу і значення мо­рального виховання у формуванні особи та ін.